Рентабельність продажів імпортного алкоголю у власних мережах алкомаркетів може досягати 40%. Про це розповів в інтерв'ю NV Бізнес розповів співвласник компанії-імпортера Vitis Group Сергій Мазур. Якщо розглядати продажі імпортного алкоголю в національних мережах, потрібно розуміти, що там маржа продажів складе не більше 5−15%, запевняє експерт. Він пояснює це тим, що націнки мереж «з'їдають» половину маржі.

«Якщо говоримо про імпорт і є власна мережа магазинів, то ваша маржинальність буде близько 40%. Але знижки та акції з'їдають половину маржи. Якщо ж це перепродаж того ж самого товару, але через іншу мережу, то з урахуванням до 30% виплат мережі, маржинальність впаде до 5−15%», — запевняє Мазур.

Перевагами роботи з мережами є те, на його думку, що вони пропонують продукцію одразу у велику кількість власних магазинів.

«Якщо ви хочете швидко потрапити до споживача, будь ласка, заплатіть гроші за вхід до мережі, яка готова завтра поставити в 100−200 магазинів твою продукцію, когось прибрати з полиць, а вас завести», — розповідає Мазур.

Однак він звертає увагу на те, що працювати з національними мережами саме через націнку стає дедалі важче. «Є мережі, в яких загальна маржинальність від ціни полиці більше 50%. Це трохи занадто», — каже він.

Як приклад некомфортної роботи керівник та співзасновник Vitis Group називає співпрацю з такими мережами як АТБ та Сільпо.

«Це всі знають, наприклад, про мережу АТБ. Їм потрібна найнижча ціна, а крім того — ще й високий рівень додаткових виплат… Додайте до цього, що вони доволі жорстко, але може і справедливо, підходять до питання виведення продукції з асортименту. Якщо якась позиція не продається в тих мінімальних об'ємах, які на їх погляд є прийнятними, то вона спокійно виводиться з мережі. Тобто ви три місяці тому заплатили за входження вашої продукції на полиці, а вам кажуть: „позиція не продається, вибачте, до побачення“. І в такому випадку, виробник або постачальник розуміє, що він поставив АТБ продукції на 5 млн грн, заплатив за вхід 5−6 мільйонів, але в результаті вилетів із мережі», — розповідає Мазур.

Також дистриб’юторам дошкуляє конкуренція з мережами в продажах алкогольної продукції після того, як під час ковіду та повномасштабного вторгнення вони почали власний імпорт.

«Є мережі, які вже майже повністю відмовилися від сторонніх постачальників і працюють з товаром самостійно. Звісно, вони поки ще закуповують продукцію в дистриб’юторів, якщо ми говоримо про алкогольні брендові позиції. Але навіть зараз ці позиції вони вже можуть везти з Європи, купуючи відомі марки віскі, джинів, вермутів. Тому маржинальність операторів ринку сильно впала. Всі намагаються якось вижити», — розповідає імпортер.

Знижують привабливість цього бізнесу і довгі розрахунки мереж за реалізовану продукцію.

«Якщо говорити про великі мережі, то зазвичай це 100−120 днів. Але є мережі, які розраховуються за продукцію від 180 і до 200 днів», — уточнює Мазур.

За його словами, дистриб’юторам комфортніше працювати за таких умов в Європі, де існують обмеження націнок мереж на продукцію.

«Україна, мабуть, єдина країна в Європі, де немає обмежень на націнку в мережах і на маркетинг та інші виплати, які вони беруть з постачальників. Такого немає навіть у нашого північного сусіда. В європейських мережах розмір націнки та всіх виплат з постачальника (маркетингові та інші платежі) не може перевищували 35% від вартості товару на полиці», — каже Мазур.