Старим тут не місце. Чому більшості клієнтів українських ресторанів — не більше 40 років

29 червня 2019, 08:30

Для кого працюють ресторани в нашій країні

Я в ресторанах буваю часто, за родом своєї роботи, і почала звертати увагу ось на такий факт. В українських ресторанах, кафе і навіть фаст-фудах немає літніх людей. Зовсім. Йдеться навіть не про 80-річних, які переважно далі лавочки не можуть вибратися. Немає навіть тих, кому 55+ і 60+. Ба більше, вже зовсім мало тих, кому 40+.

Відео дня

Ось спостереження в ресторанах, наприклад, у Берліні. Вже з ранку бабусі з акуратними зачісками, бадьорі дідусі, на вигляд не менше 70-ти, сидять, спілкуються, п’ють каву, або їдять, багато їдять. П’ють пиво, коктейлі. Молодші, очевидно, на роботі. Така ж картина у Франції. Але зовсім мене вразив заклад у Хайфі в Ізраїлі. Цілий ресторан заточений на аудиторію, кому за… Меню — класичне радянське (нарізка, оселедець під шубою, олів'є, м’ясо фаршироване грибами тощо). А підбір музики — пісні сімдесятих, вісімдесятих, «Земля в ілюмінаторі», пісні Магомаєва. І повний зал людей, яким ніяк не менше шістдесяти.

А ось ресторани в Києві: гарне кафе в центрі з українською кухнею. Вік відвідувачів 30−35 років. Фаст-фуд з лінією роздачі, центр — та ж картина. Солідний дорогий ресторан — аудиторія від 30 до 40 років. Зрідка можна побачити тих, кому ніби як близько 50-ти, але вони вочевидь стежать за собою і тому мають молодший вигляд. І виникає враження, що ті, хто старший 45−50 років, просто вимерли, їх кудись заслали, якщо судити з відвідувачів ресторанів.

Звичайно, перша відповідь на запитання «чому?» — це гроші. Для того, щоб ходити в ресторани або навіть у недорогі кафешки, потрібні гроші. Навіть якщо страва в недорогому кафе коштує приблизно 100 грн, це великі гроші для більшості пенсіонерів. Ми всі бачимо, що ті, кому більше 50-ти, насилу виживають, навіть якщо працюють, якщо не змогли завести свій бізнес ще в 90-і. Але справа не тільки в грошах.

Ресторан — це розкіш в уявленні тих, кому за 60

Для чого люди ходять у ресторани? Поїсти, випити, поспілкуватися з сім'єю або друзями. Але ті, кому 60+, ходять у ресторани на ювілеї, весілля або поминки, тобто в особливих випадках. Навіть якщо є гроші, можна поїсти і поговорити вдома. Ось така традиція, адже ресторан — це розкіш в уявленні тих, кому за 60. У ресторанах гуляють одні спекулянти. А як же ті, кому 50+? Ці люди все ще здебільшого працюють. Але тут з’являються всякі-різні болячки, дієти, а велика частина ресторанів не пропонує дієтичне харчування. Плюс до цього з’являється вроджене прагнення до економії: навіщо кудись ходити, якщо можна просто приготувати вдома, це і дешевше, і часто смачніше.

І найголовніше — а куди ходити? Бургерні, фаст-фуди, піцерії і суші-бари не цікаві. Є певні штампи: бургер — це бутерброд, і чому він стільки коштує? Фаст-фуд — це швидка шкідлива їжа, а суші можна отруїтися і взагалі тут їсти нічого. Паста — та це ж просто макарони, а піца — це шматок тіста з намазуванням. Про азіатську кухню взагалі мова не йде, це гостро і багато глутамату натрію. А закладів із ностальгічними нотками в Україні дуже мало. Таких ресторанів, як в Ізраїлі, які схожі на радянські на новий лад. Зі звичною «ресторанною» кухнею, створеною за збірником рецептур і з ностальгічною атмосферою, ретро-музикою. Після ухвалення закону про декомунізацію такі заклади почали переробляти в сучасні, адже ретро в нашій країні, як не крути, а це Радянський Союз. Українська і радянська кухня, звична для них, зустрічається в основному в банкетних ресторанах або в їдальнях. Ось і виходить, що люди за 50 і за 60 років або самі не хочуть ходити в ресторани, або їм просто нікуди.

Ну, а як же бути з тими, кому від 40 до 50? Де всі ці люди, чому так мало ходять у ресторани, паби, концептуальні кав’ярні? Адже гроші заробляють, вільний час є, і здоров’я ще є. А середня частота відвідувань закладів харчування — 1 раз на 2 тижні. І тут справа все-таки в мізках: немає культури харчування поза домом. Поснідати або просто пообідати в ресторані не хочеться, друзі всі сімейні, їм теж не хочеться. А хтось вже лікує печінку і нирки і вважає за краще харчуватися вдома. З рідкісними вилазками в ресторани просто смачні, а не такі вже модні.

Середня частота відвідувань будь-яких закладів харчування для вікової групи 27−35 років — 3 рази на тиждень

За нашими дослідженнями, найактивніша і перспективна аудиторія для ресторанного бізнесу це 27−35 років. У таких людей вже є гроші, щоб кудись ходити (на відміну від 20-річних, наприклад), і є час і бажання кудись ходити. Середня частота відвідувань будь-яких закладів харчування для цієї вікової групи — 3 рази на тиждень. Тому найуспішніші заклади, наймодніші і видатні, створюють саме для людей цього віку.

І мені дуже цікаво, куди подінеться ця аудиторія через 10 років? Піде на спокій, на домашні кухні, в сім'ї? А ресторанний бізнес буде знову для тих, кому близько 30 років? Або все-таки ресторани постаріють зі своєю найактивнішою зараз аудиторією?

Тож бійтеся старіти. Тому що Україна — країна, в якій людям похилого віку не місце, в ресторанах вже точно.

Спеціально для НВ Бізнес

Більше поглядів — у розділі Експерти НВ Бізнес

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X