Чому міністр фінансів піде

1 червня 2018, 12:50

Я вважаю, що діючий міністр фінансів повинен перестати бути таким. Готовий обґрунтувати свою думку.

Зрозуміло, справа не в тому, що на минулому засіданні КМУ Олександр Данилюк спровокував дивний і навіть невтаємничений глядачам очевидно-штучний конфлікт у зв'язку із затягуванням призначення йому шостого заступника. В історії цього Кабінету це не перша, і вже далеко не найгостріша публічна перепалка всередині команди – згадаємо досить грубе висловлювання прем'єра Гройсмана на адресу віце-прем'єра Геннадія Зубка просто в ложі парламенту. Нічого, працюють.

Відео дня

Справа також не в тому, що Олександр Данилюк з регулярністю, що насторожує, стає фігурантом скандалів, пов'язаних із фінансовою непорядністю. Звісно, претензії щодо несплати 700 тис. грн податків за час роботи у Великій Британії і підозра про наявність у нього незадекларованої квартири там же, досить показові для статусу глави Мінфіну, але будемо відвертими – до кого з можновладців за бажання не можна висунути схожих фінансових претензій? Данилюк, на відміну від багатьох своїх колег, людина безсумнівно, і що важливо – офіційно – небідна, довго працював у бізнесі. Тож квадратні метри в Лондоні – нехай будуть.

І навіть на його лист послам G-7 – наскрізь дитячий, переповнений образою і скаргами – можна спробувати заплющити очі. Можливо, він керувався внутрішніми, невідомими зовнішнім спостерігачам мотивами, що виправдовують такий інфантильний крок (але від того не роблять його менш дивним).

Ні, причини, через які Олександр Данилюк має покинути пост міністра фінансів, далекі від тих, які так бурхливо обговорюють останні кілька днів. Справжні причини, які роблять його відставку необхідною, лежать виключно у професійній площині і мають термін давності тривалістю в його дворічну каденцію.

  1. Складений Олександром Данилюком Бюджет 2017-го року збільшив частку державних витрат у ВВП з 40,6% у 2016-му до 42,6% у 2017-му або на 2% ВВП. Водночас свої ідеологічні погляди міністр декларував як лібертаріанські.
  2. Ставка запозичення і питома вага обслуговування державного боргу у ВВП змінилися не на користь держави Україна. Основна проблема державного боргу України – не в його розмірі, а у вартості обслуговування. Так, ще у квітні 2016-го року уряд залучав гроші на внутрішньому ринку через ОВДП за середньозваженою ставкою в 18,37%, за інфляції в 17,1%, тобто реальна вартість запозичень становила всього 1,08%. Сьогодні ж прибутковість емітованих ОВДП становить 16,87%, за прогнозованої Національним банком інфляції в 11,9%, що в реальному вираженні сягає 4,44% і дорожче більш ніж у чотири рази.
  3. Незважаючи на деклароване урядом зниження залежності регіонів від центральних органів влади та оголошений курс децентралізації, питома вага власних доходів місцевих бюджетів у загальних доходах держави протягом останніх двох років знизилася майже на 32%. Так, якщо у 2016-му році місцеві бюджети формували 26,7% зведеного бюджету, то станом на сьогодні цей показник знизився всього до 20,2%. Збереження і концентрування центральною владою зведеного бюджету приводить до ситуації, коли номінально розширені повноваження місцевих органів влади натикаються на необхідність їх фінансування з трансфертів від Києва, що зводить нанівець будь-який реальний ефект децентралізації.

Однієї з наведених вище причин було б достатньо, щоб забезпечити відставку міністра фінансів будь-якої європейської країни. В Україні знадобилося критичне накопичення глобальних проблем, присмачене публічним конфліктом, податковими претензіями та скаргами міжнародним партнерам. І до речі, не факт, що цього виявиться досить для депутатів, яким, можливо, вже наступного тижня доведеться голосувати за звільнення Олександра Данилюка з уряду.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X