Від МВА до фридайвінгу. Як і чому у Google навчають працівників, і навіть оплачують їм дивні курси, — відверта розповідь топменеджерки
ВИЗНАЧАЛЬНИЙ ВИБІР: Після бізнес-школи Ніна Левчук мала три пропозиції — від McKinsey, від Apple і від Google. Обрала останню (Фото: DR)
Навіщо Ніна Левчук, топменеджерка Google, зараз одночасно вивчає німецьку та кібербезпеку, і чому для її роботодавця-техновелетня різнобічне вдосконалення персоналу стало частиною корпоративної культури, — проєкт NV про профосвіту.
Чому в західних компаніях навчання не закінчується ніколи і ні для кого, навіть для СЕО, як це стало частиною корпоративної культури і хто від цього виграє найбільше? На ці запитання у спецпроєкті NV, присвяченому профосвіті, відповіли українські топменеджерки всесвітньо відомих корпорацій.
Першою співрозмовницею редакції стала Юлія Бадрітдінова, гендиректорка МакДональдз в Україні, Чехії та Словаччині.
А цього разу NV поспілкувався із 38-річною Ніною Левчук, яка працює в Google понад 12 років, а з квітня 2024-го очолює в цій корпорації кластер торговельних рішень для клієнтів у регіоні EMEA (Європа, Близький Схід і Африка).
Раніше в Google ця колишня випускниця Київського національного економічного університету відповідала за формування та розвиток стартап- і венчурної екосистеми у регіоні Німеччина, Австрія, Швейцарія, а до того керувала напрямом продажів у Центральній та Східній Європі.
Який момент у житті ви вважаєте визначальним для вашої карʼєри?
Впевнена, що визначальний — попереду, але в мене було кілька переломних моментів. Ще під час навчання я пройшла стажування у МЗС, спробувавши себе у держсекторі. Потім почала працювати у страховій компанії. Але зрозуміла, що ні те, ні інше трохи не моє, — я хотіла спробувати себе у міжнародних структурах. До цього мене також спонукав приклад друзів, які пішли в BCG, KPMG і знайшли себе там. Хоча вони й часто працювали понаднормово, — я потім через це теж пройшла: коли ти спиш три години і працюєш до ночі, щоб здати проєкт.
Я пішла в Unilever [один зі світових лідерів на ринку продуктів харчування й побутової хімії], у підрозділ PR та взаємодії з різними установами. На той момент я дуже добре заробляла у страховій — кілька тисяч доларів, очоливши у досить ранньому віці невеличкий підрозділ. Але пішла в Unilever на 500 грн на місяць [близько $60] — таку компенсацію платили на початку стажерам. Усе це було під час кризи 2008‑2009 років. Це був крок назустріч своєму страху, але з розумінням, що там є можливості. У мене були деякі заощадження, тож я могла собі дозволити деякий час пожити так, спробувати, і це спрацювало.
