Вся правда про держдотації
В одному зі своїх останніх блогів на Українській правді народний депутат від БПП – Мустафа Найєм жорстко розкритикував систему держдотацій для аграріїв, що існує з 2017-го року.
На думку Найєма, Уряд вже другий рік поспіль виділяє мільярди (!) гривень підтримки і без того прибутковим лідерам галузі: МХП, Кернелу і Укрлендфармінгу. Тому кошти на підтримку АПК, закладені проектом Бюджету на 2019-ий рік краще відразу перенаправити на програми придбання житла працівникам Національної поліції.
Не сумніваючись в щирості намірів народного депутата і його антиолігархічному запалі, все ж хочу додати – дорога в пекло вимощена благими, але непрофесійними намірами. Саме така ситуація і з пропозиціями Мустафи Найєма. Давайте детально розберемо кожну з його тез:
"Навіть простий поверховий аналіз структури цих дотацій показує, що в 2017 і 2018 роках майже половину (!) всіх коштів, виділених державою підтримку агропромислового комплексу, отримали дві (!) компанії – Миронівський хлібопродукт і Укрлендфармінг. І це не дрібні фермери. Це не село. Йдеться про два найбільші в країні агрохолдинги. Я зовсім не проти, щоб бізнес процвітав. Ці компанії напевно платять податки, їх продукція експортується на зовнішні ринки, а власники компаній отримують хороший прибуток. Але, вибачте, до чого тут бюджетні дотації ?! Обидві компанії – високорентабельні виробники курятини та яєць – належать доларовим мільярдерам – Юрію Косюку і Олегу Бахматюку".
Дійсно, і МХП, і Укрлендфармінг є високорентабельними компаніями, які стабільно показують 10-12% прибутковості, а в 2017-му році на них припало 2,3 млрд грн підтримки або 57,5% від загальної суми виділених коштів. Наскільки справедливий такий розподіл і чи могло бути інакше?
Система держпідтримки АПК виникла зовсім не два роки тому, а ще в далекому 1998-му – у вигляді спецрежиму ПДВ, який дозволяв аграріям використовувати накопичені з ПДВ зобов'язання для фінансування своєї операційної діяльності. У 2015-му році дія цієї пільги зберегла аграріям 42,8 млрд грн. До слова, левова частка цих коштів була збережена саме великими підприємствами, що працюють в "білу" і є лідерами ринку, оскільки сума підтримки – фактично дорівнювала сумі сплаченого компанією ПДВ.
Джерело: МХП - MHP SA Consolidated management report of the Board of Directors 2015
Як свідчить звіт МХП за 2015 рік, в 2013-2015 роках спецрежим ПДВ дозволяв компанії зберігати в середньому $89 млн на рік. Це на 72% більше ніж у 2017-му році і майже в 12 разів (!) більше ніж станом на перше півріччя 2018-го року. Але Мустафа Найєм вважає за краще аналізувати суму підтримки не рік до року, а порівняно з такими статтями бюджету як навчання дітей з особливими потребами та будівництво нового корпусу Охматдиту. Якщо таке порівняння і має сенс, то тільки один – розчулити читача.
Тому, важливо розуміти: у нас не з'явилися додаткові статті бюджету під "розпил" аграрною елітою. Навпаки, ці статті ліквідували, а 2017-й рік – був перехідним періодом.
У своєму блозі Мустафа Найєм кілька разів підкреслює, що "агрохолдинги в 2017-2018 роках отримали мільярди дотацій", однак якщо в 2017-му році такий розподіл, зважаючи на низку причин, справді мав місце, то сьогодні ситуація кардинально інша.
По-перше, станом на 12.10.2018 із загальної суми дотацій в 6,3 млрд грн, було освоєно всього 1,1 млрд грн. Що стосується МХП, то на них припало менше 200 млн грн або всього 3,1% держпідтримки. Ні Кернелу, ні Укрлендфармінгу отримати дотації в поточному році – поки що не вдалося.
По-друге, якщо пройтися за поточними результатами виконання програм держпідтримки, то можна побачити, що за більшістю з них кількість аграріїв, які отримали дотації – перевалює за тисячу. Наприклад:
- дотацію фізичним особам на утримання молодняка великої рогатої худоби (145 млн грн/13,2% від загальної суми розподілених дотацій) отримало 104 тис. (!) домашніх господарств.
- Часткове відшкодування витрат на придбання с/г техніки вітчизняного виробництва (312 млн грн/28,4%) отримав 2751 виробник.
- Програмою підтримки садівництва (76,2 млн грн/7%) скористалося 56 суб'єктів госпдіяльності.
У той же час, програма 20% -ї компенсації витрат на будівництво нових виробництв, у якій брали участь і підприємства з групи МХП (220 млн грн/18,2%) – була розподілена між 2 компаніями МХП і ще 7 іншими середніми фермерськими господарствами.
А в цілому, МХП якраз підпадає під пропонований народним депутатом поріг – в 200 млн грн на групу компаній. Правда, що стосується цієї правки, то вона була загублена у відповідальному комітеті Верховної ради колегами Мустафи, а не "хитрим чином знівельована" урядом. Тому що, якщо діє обмеження максимальної суми держпідтримки, одержуваної групою компаній, то абсолютно байдуже за якими саме програмами вона її отримує.
По-третє, на відміну від ЄС, де дотації прив'язані до одиниці виробленої продукції або площі земельного банку, держпідтримка аграріїв в Україні більшою мірою прив'язана до їх інвестиційної діяльності: інвестуєш, створюєш нові робочі місця і платиш податки – можеш отримати компенсацію частини своїх витрат. До того ж, 80% держдотацій влаштовані таким чином, щоб мультиплікувати позитивні ефекти на цілий ряд суміжних підгалузей: сільгосп. машинобудування, лізингові компанії, банки та інші.
Народний депутат пише про те, що попередники аграріїв люблять купувати квартири в Лондоні та будинки на Лазурному березі. Але чомусь він не згадує, що в 2017-му році МХП сплатив 4,2 млрд грн податків – суму, що в 3,5 разу перевищує суму отриманих дотацій, і став єдиним аграрієм в сотні найбільших платників податків. Не згадує народний депутат і про суми капітальних інвестицій МХП в українську економіку, а тільки за 2012-2017 роки МХП інвестував $1,1 млрд в Україні і підтримує на поточний момент майже 28 тис. робочих місць.
По-четверте, найважливіше, про що промовчав Мустафа Найєм – це, що система держпідтримки потрібна уряду для точкового впливу на підгалузі та виправлення перекосів, що склалися в сільському господарстві за час дії мораторію. За прикладом поточного року, можна виділити підтримку великої рогатої худоби, садівництва і середнього фермерства, які виявилися найбільш уразливі перед роботою в АПК, де відсутнє право на землю. Згодом слабкі місця українського АПК будуть змінюватися і уряд повинен мати ресурс для відповідної реакції на ці зміни. Як показують попередні підсумки 2018 року, впевнений, в наступному році нам доведеться істотно підтримати бджільництво, якщо ми не хочемо поступитися позиціями на європейському ринку.
Тому, законодавчі та громадські ініціативи Мустафи Найєма стосовно реформ у сільському господарстві, можливо і благі, але краще нам уникнути їх наслідків.
