Стокгольмський арбітраж. Деталі звернення Нафтогазу

4 листопада 2019, 17:44

$46,6 мільярдів. На стільки більше отримав Газпром від продажу газу, який спожила Україна, ніж Україна отримала за транзит. Тож на чию користь «баланс у відносинах»?

Більш детально про Заяву про захист та зустрічні позовні вимоги, яку Нафтогаз направив в Стокгольмський арбітраж.

Спочатку про наш захист від позовних вимог Газпрому

Відео дня

Нагадаю, що Газпром, по суті, хоче переглянути рішення попереднього Стокгольмського арбітражу за транзитним контрактом. З формальної точки зору, Газпром вимагає внесення змін до контракту, оскільки Газпром вважає, що транзитний контракт накладає на Газпром нерозумно надмірні зобов’язання. Мова йде про контрактне зобов’язання Газпрому подавати для транзиту не менше 110 млрд куб на рік.

Я не можу розголошувати детальні аргументи Газпрому, оскільки арбітражний процес не є публічними, але у цьому випадку основний аргумент Газпрому є відомим, оскільки його неодноразово публічно озвучувало керівництво Газпрому, так само як і політичне керівництво Росії.

Цим вони пояснювали і небажання виконувати рішення попереднього арбітражу стосовно виплати нам 2,6 мільярдів доларів (плюс відсотки), і відмову поставляти газ за поточним контрактом, і вимогу про «нульовий варіант» як передумову переговорів про продовження транзиту після завершення поточного контракту 1го січня 2020 року.

Російська сторона стверджує, що рішення Стокгольмського арбітражу у транзитній справі, прийняте 28 лютого 2018 року, порушило баланс у контрактних відносинах між Нафтогазом і Газпромом.

Мовляв, неправильно було визнавати зобов’язання Газпрому подавати для транзиту не менше 110 млрд куб на рік, в той час як арбітраж у справі по контракту на поставку газу не задовольнив позовні вимоги Газпрому за зобов’язаннями Нафтогазу у відповідності до положення контракту «бери або плати».

Наша позиція полягає у тому, що попередній арбітраж 4 (!) роки розглядав це питання. Оскільки один і той же склад арбітражного трибуналу займався як контрактом на поставку газу, так і контрактом на транзит газу, то вони детально розглянули всі аргументи сторін.

Газпром написав тисячі сторінок з обґрунтуванням їхньої позиції, представники Газпрому і його експерти тижнями виступали в арбітражі. Але міжнародний арбітраж, включно з арбітром, якого призначив сам Газпром, не погодився з аргументами Газпрому, а погодився з нашими аргументами

Газпром написав тисячі сторінок з обґрунтуванням їхньої позиції, представники Газпрому і його експерти тижнями виступали в арбітражі. Але міжнародний арбітраж, включно з арбітром, якого призначив сам Газпром (а це, на хвилиночку, в минулому голова Верховного суду Швеції) не погодився з аргументами Газпрому, а погодився з нашими аргументами.

І це абсолютна неправда, що арбітражний трибунал прийняв таке рішення тому, що він «пожалів» Україну через її економічні негаразди. Трибунал у своєму рішення чітко зазначив, що положення «бери або плати» в контракті прописано так, що воно зокрема не відповідає європейському законодавству про захист конкуренції, і це є додатковим свідченням про те, що це положення є «нерозумно надмірним» з самого початку, з 2009 року.

Ми надали ще багато інших аргументів, з якими погодився арбітраж.

Стосовно зобов’язання Газпрому подавати для транзиту не менше 110 млрд куб на рік, Стокгольмський арбітраж визнав, що у контракті «чорним по білому» написане про таке зобов’язання, і трибунал не погодився з аргументами Газпрому, що це положення контракту не має застосовуватися.

Зауважу, що контракти на поставку газу та транзит газу є різним по своїй природі. Газ, який не взяли ми, Газпром міг продати в Європі, в Росії, залишити в свердловині щоб продати пізніше. Ми ж з цим додатковим обсягом газу не могли б нічого зробити — нам Газпром навіть забороняв його реекспортувати.

А потужності для транзиту, який Нафтогаз забезпечив для Газпрому, ми нікому не могли перепродати. Тобто для нас це безповоротні втрати, коли ми забезпечили потужності для Газпрому, а він за них не заплатив.

А Газпром при цьому міг спокійно повністю завантажити ці потужності - просто він спеціально обмежував транзит, таким чином зменшуючи сукупну пропозицію газу на європейському ринку, щоб там була вища ціна.

Тому немає нічого «нерозумно надмірного» в тому, щоб вимагати компенсацію цих втрат. Це і було одним і з аргументів Нафтогазу у арбітражі.

Повторюю, всі ці аргументи вже багато разів розглядалися в арбітражі. Тому наша позиція в тому числі полягає у тому, що у відповідності з принципом «res judicata», це питання взагалі не має повторно розглядатися в арбітражі. У нас в контракті написано, що рішення арбітражу є остаточними і обов’язковими для виконання. Ми не можемо безкінечно судитися по одних і тих же питаннях.

Наведу і ще кілька аргументів для тих, хто каже, що рішення попереднього Стокгольмського арбітражу порушили «баланс у відносинах між сторонами».

Спеціально для нового арбітражу ми зробили декілька красномовних розрахунків за період 2009 -2018 роки (тобто за повні роки за весь період дії контракту; і це вже з врахуванням рішення попереднього арбітражу) .

$46,6 мільярдів. На стільки більше отримав Газпром від продажу газу, який спожила Україна, ніж Україна отримала за транзит. Так на чию користь «баланс у відносинах»?

$46,6 мільярдів. На стільки більше отримав Газпром від продажу газу, який спожила Україна, ніж Україна отримала за транзит. Так на чию користь «баланс у відносинах»? Ця різниця склала б тільки приблизно 13 мільярдів доларів, тобто майже в 4 рази менше, якби газ продавався за «рівнодоходною» ціною для Газпрому (тобто за ціною, яка б давала Газпрому однаковий прибуток від продажу газу Німеччині та Україні) і при цьому Газпром би платив транзитний тариф, який би покривав хоча б витрати «ефективного оператора» (тобто «ринковий і економічно обґрунтований» тариф у відповідності до європейських норм).

Ця різниця у $33,6 мільярдів між тим, що є, і тим, щоб мало б бути, дорівнює приблизно чверті ВВП України.

А якби після розвалу СРСР Україна та Росія перейшли на справжні європейські норми, і уклали би довгостроковий (років на 30) контракт на поставку газу та на транзит, то ціна на газ мала б визначатися на рівні, конкурентному по відношенню до вартості альтернативних для України джерел енергії (так звана «Гронінгенська» модель).

У такому разі за період 2009−2018 баланс платежів взагалі мав бути на користь України — Газпром мав би нам заплатити на 6 мільярдів доларів більше.

Будь-ласка, покажіть ці розрахунки, в тому числі і політикам в Росії та Європі, кого Газпром запевняє, що ми маємо відмовитися від стягнення з Газпрому трьох мільярдів доларів за рішенням попереднього арбітражу і від наших вимог у новому арбітражу.

Хочеться сподіватися, що дивлячись на ці цифри, стане зрозуміло, що рішення попереднього Стокгольмського арбітражу лише покращили «баланс у відносинах між сторонами», і а ж ніяк не порушили його на користь України.

Щодо контракту на поставку газу, то за рахунок зміни положення про «бери або плати» та перегляду ціни на газ, «баланс у відносинах» було відновлено настільки, наскільки це дозволяв контракт.

Щодо контракту на транзит газу «баланс» було покращено за рахунок підтвердження зобов’язань Газпрому подавати для транзиту не менше 110 млрд куб на рік, але залишилося ще питання перегляду тарифу.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Картина ділового тижня

Щотижнева розсилка головних новин бізнесу і фінансів

Розсилка відправляється по суботах

Показати ще новини
Радіо НВ
X