Сировина проти високих технологій

30 травня 2018, 15:00

Сьогодні Україна потрапила в "пастку бідності", де відсутні надійні права власності; інвестиції короткострокові; видобуток сировини превалює над обробною промисловістю; звідси низькі доходи населення і слабка економіка.

Втративши технологічну базу, українська економіка стала залежною від світової кон'юнктури цін на сировину. Сьогодні у нас серед найбільших експортних статей – 55% сировина і напівфабрикати. 82% українського експорту формується з низькотехнологічних секторів економіки. Частка високотехнологічного експорту в загальному експорті продуктів переробної промисловості становить лише 6%, в той час як в прогресивних країнах – 20-49%. Ми імпортуємо дорогі товари переробної промисловості з високою доданою вартістю, щоб з їх допомогою виробляти і експортувати сировину. Це модель депресивного зростання – економіка зростає лише за рахунок зростання цін на сировину, не використовуючи технологій і науки.

Відео дня

Виходом з цієї пастки можуть бути тільки структурні зміни економіки: скорочення галузей з спадаючою віддачею (при збільшенні обсягів виробництва відбувається зниження віддачі факторів виробництва) і збільшення зі зростаючою (розширення обсягів виробництва призводить до зниження питомих витрат і до зростання граничної продуктивності праці). Іншими словами, ми повинні скорочувати експорт сировини і товарів з низькою доданою вартістю та розвивати види діяльності з високою доданою вартістю – високотехнологічний сектор, сферу інтелектуальних послуг, IT-індустрію.

Наші ІТ-фахівці регулярно потрапляють в рейтинги найкращих в Європі і світі, але тільки 17% українських виробництв використовують інновації, тоді як в ЄС – близько 49%. Через застарілі технології та засоби виробництва ми маємо дуже низьку ефективність праці: в АПК (одна з найбільших часток ВВП) один працівник формує додану вартість менше $7 тис., в той час як в ЄС – більш $26,5 тис. У промисловості ефективність ще менше – розрив між нашою продуктивністю праці і в ЄС – в 7,5 разу. За рівнем технологічності українська промисловість на третину позаду показників ЄС, за енергоефективныстю – в десять. Капіталовкладення у високотехнологічні галузі зменшилися з 4,4% до 3,4% за останній рік.

Окремою проблемою є скорочення дослідників і вчених. Кількість дослідників у прикладних сферах впала в 23 рази за час незалежності. Це ті вчені, які працювали на підприємствах і безпосередньо втілювали ідеї науки на практиці. Освоєння нових видів техніки скоротилося в 14,3 разу. Наша наука фінансується лише на 0,6% ВВП, тоді як розвинені інноваційні країни інвестують 3-4%.

З огляду на стан нашої економіки і розуміння хибності шляху її розвитку як ресурсної, необхідна трансформація економіки України в інноваційну. Тільки такий фазовий перехід може дати шанс нам через 10-15 років відчути поліпшення і реальне значне зростання ВВП.

Однак у нас немає чарівної палички, щоб одним її помахом раптом стати інноваційною державою. Це довгий послідовний процес перманентних змін і розвитку. Крім політичної стабільності, непорушності обраного курсу протягом десятиліть і верховенства права, як базових вимог, нам потрібно вже зараз почати виконувати ряд стратегічних кроків. Але це вкрай складно робити за відсутності єдиної нормальної стратегії.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Сьогодні за розвиток інновацій відповідає близько 14 різних органів, що означає – не відповідає ніхто. Серед пріоритетів уряду розвитку інноваційної економіки теж не спостерігається. Написані в 2009 році стратегії інноваційного розвитку глибоко застаріли, та й померли десь на полицях в НАН.

Нам потрібен чіткий актуальний план дій, абсолютне розуміння пріоритетності інноваційного розвитку і широка громадська підтримка для незмінності обраного курсу.

Сьогодні Україна займає п'ятдесяте місце в Global Innovative Index, який розраховується на основі таких показників, як наявні ресурси (інститути, людський капітал і дослідження, інфраструктура, розвиток внутрішнього ринку, розвиток бізнесу) і досягнуті результати (розвиток технологій і економіки знань, а також розвиток творчої діяльності). Всесвітній банк виділяє в чомусь схожі основні чинники зростання інновацій: державна політика і політична стабільність, фінансові ресурси, внутрішній ринок, рівень культури підприємництва, людський капітал та інфраструктура.

З огляду на це, широкими мазками можна позначити основні розділи тієї самої Біблії, за якою вже в найближчому майбутньому повинна жити і розвиватися Україна. Якщо хочете – Стратегії переходу від ресурсної до інноваційної економіки:

Інституційні та політичні зміни. Поліпшення умов ведення бізнесу, зниження рівня корупції, захист прав інтелектуальної та приватної власності, забезпечення верховенства права, забезпечення стабільності податкового законодавства тощо.

Інфраструктура. Розвиток R&D і індустріальних парків, реформа науково-дослідних інститутів, поліпшення умов трансферу технологій, синхронізація з європейським законодавством за стандартами індустрії 4.0.

Освіта і людський капітал. Повинні бути змінені навчальні програми у вузах, стимулюватися розвиток позауніверситетського навчання. Окремо необхідно розвивати програми навчання "цифрових навичок". Створення умов для зниження рівня міграції талановитої молоді і залучення талантів з інших країн (спрощення візового режиму, податкові преференції, поліпшення умов ведення зовнішньоекономічної діяльності) та інше.

Розвиток внутрішнього ринку інновацій. Стимулювання взаємодії бізнесу, держави і науки (університети, НДІ). Розвиток програм державно-приватного партнерства.

Доступ до капіталу. Поліпшення умов для залучення венчурних інвестицій, державні програми фінансування інноваційних підприємств, податкові преференції та інше.

Зазначене вище – це лише перелік ​​напрямів, кожен з яких має бути детально опрацьовано на основі аналізу поточної ситуації, найкращих практик інших країн, і, можливо, моделювання. І якщо цього не робить уряд, то необхідно розробляти таку Стратегію самостійно.

Так, у мене немає ілюзій, що боротьба з корупцією і верховенство права – це сфера відповідальності держави і навряд чи громадянське суспільство, крім громадського контролю, може щось з цим зробити. Однак ніхто нам не заважає працювати над, наприклад, розробленням програм і законопроектів, що стимулюють венчурні інвестиції (кров інновацій) або створювати умови для взаємодії держави, бізнесу та інноваційних команд (на базі тих же індустріальних парків або онлайн-платформ).

Завжди є вектор застосування зусиль для досягнення результату і нам потрібно об'єднуватися і брати на себе функції держави, якщо вона з ними не в змозі впоратися. Тому що нам тут жити, тому що їхати – не варіант.

Показати ще новини
Радіо NV
X