Цифровізація країни – ринок ІКТ

28 листопада 2016, 13:26
Приорітети та суть «цифрових адженд» країн-лідерів поступово зміщуються ВІД сфери ІКТ, інформатизації, інформаційного суспільства ДО «цифровізації», цифрової економіки, цифрового громадянства

В Україні ми багато говоримо про сферу інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ), дуже мало торкаємося питань «цифровізації» країни.

Дзеркалом стану модернізації України за допомоги «цифрових технологій» є внутрішній ринок ІКТ, неодноразове падіння якого за останні 3 роки по суті означає уповільнення темпів модернізації («цифровізації») економіки, бізнесу і т.д.

Відео дня

Парадокс в тому, що на одній території та в одному середовищі існують два явища, котрі, на перший погляд, не мали б співіснувати разом:

- масштабна «цифровізація» українськими ІКТ-компаніями іноземних економік;

- мінімальна «цифровізація» українськими ІКТ-компаніями економіки самої України.

Це пояснюється, насамперед, тим, що на міжнародній арені попит на послуги українських ІКТ-компаній та їх талановитих розробників вищий, аніж попит на їх послуги в Україні. Це також означає, що іноземні країни, економіки, компанії здійснюють «цифрові» трансформації, тобто стають багатшими, більш ефективними та конкурентоздатними на глобальній арені. На жаль, це також означає і те, що українська економіка цього не робить, а значить, вона буде і надалі відставати, все більше перетворюватися на ресурсно-аграрну.

Створення ідей, ІТ-продуктів, програмного коду, послуг – це приклади використання інтелекту, що створює продукти з високою доданою вартістю, іншими словами, це приклади капіталізації знань, тобто прояв «економіки знань», а не економіки природних ресурсів.

Невтішний висновок: український інтелект будує «економіку знань» де завгодно, але не в Україні. І це не вина компаній та громадян: вони роблять це там, де є реальний запит на їх інтелект та знання, де є робота. Роблячи світ навколо кращим, українські «цифрові» таланти або обмежуються номінальним фізичним розташуванням в Україні, або взагалі залишають країну.

Відтік висококваліфікованих кадрів за кордон (brain drain) до кінця 2016 року складе до 10000 фахівців. Їдуть кращі. За підрахунками експертів 1 програміст - це орієнтовно 1 млн долл «продукції», яку він створює. Фактично, це проінвестований в інші економіки «інтелектуальний капітал» України.

Не виникає сумніву, що ключовою умовою «цифровізації» України є формування внутрішнього попиту на «цифрові» технології та споживання їх секторами економіки, громадянами, бізнесом, державою.

Слід констатувати, що в Україні відсутнє офіційне та об’єктивне бачення розвитку «інтелектуально-містких, креативних, інноваційних ринків", у тому числі «цифрових». Ключовий принцип успішної політики у цій сфері – це не регулювання або формальне відношення, а піклування з метою розвинути, примножити та використати можливості та напрацювання ІКТ-компаній (локальних та міжнародних) задля конкурентоздатності та ефективності усіх інших компаній, тобто компаній з інших секторів економіки.

Структура ринку ІКТ дуже диференційована. Це десятки видів діяльності, кожен з яких здатен капіталізуватися та «жити» окремо від інших (генерація ідеї, дизайн, програмування, тестування, інтеграція, телеком-провайдинг тощо). Кожен вид діяльності має власну специфіку, проблеми, ринки. Отже моделі для їх підтримки, розвитку та стимулювання – по своїй суті будуть різними.

Для прикладу, компаніям-екпортерам послуг (розробка ПО, аутсорсинг) болить ринок кваліфікованої робочої сили, у той час як компаніям – локальним інтеграторам ІКТ – болить падіння у 5-6 раз внутрішнього ринку споживання. Варто зазначити, що пітримка та стимулювання не обов‘язково обмежується лише питаннями оподаткування, а в деяких сегментах оподаткування наразі не проблема взагалі.

Отже, «цифровізація» України – це питання розвитку внутрішнього ринку споживання продукції та послуг сфери ІКТ. Немає ринку – немає «цифровізації», немає «цифровізації» - немає ефективної та конкурентоздатної економіки.

Сценарії розвитку.

Подальший розвиток внутрішнього ринку ІКТ в Україні буде відбуватися по одному із двох сценаріїв - базовому або форсованому.

Базовий сценарій передбачає інерційне продовження наявних тенденцій: подальша стагнація ринку, падіння попиту на ІКТ, трудова міграція, а держава, котра якщо і буде здійснювати стандартні та формальні кроки, для відчутного зростання їх буде недостатньо. Цей сценарій буде мати лише незначний вплив на модернізацію економіки, розвиток ринку інновацій, інноваційного підприємництва, та загального стану «цифровізації» країни.

Форсований сценарій передбачає усунення законодавчих, інституційних, фіскально-податкових, грошово-валютних бар’єрів, що перешкоджають розвитку ринку ІКТ, прийняття потужних заходів щодо стимуляції «цифровізації» секторів економіки та бізнесу, ініціація державою масштабних траснформаційних проектів «цифровізації» на базі сучасних моделей державно-приватного партнерства.

Головною мотивацією держави піти по форсованому сценарію розвитку має стати здатність «цифрових» технологій впливати на продуктивність та ефективність економіки та бізнесу. Галузі, що використовують ІКТ, зростають від 2 до 4 разів швидше, аніж в середньому по галузям. Сфери життєдіяльності (освіта, медицина, транспорт і т.д.), що модернізуються завдяки ІКТ, стають набагато ефективніші та створюють нову цінність та якість, які дуже часто призводять до повної трансформації старої системи.

Такі результати означають загальнонаціональний економічний приріст, збільшення економічного ефекту, інтенсифікації бізнес-діяльності, а отже і податкових надходжень, зростання ВВП, оздоровлення грошово-кредитної системи, притоку нових інвестицій і т.д.

Згідно з форсованим сценарієм ключовою стратегією України щодо «цифровізації» має стати робота з внутрішнім ринком, а ключовими ініціативами – формування у споживачів (бізнес, держава, громадяни) мотивацій та потреб у «цифрових технологіях».

Іншими словами, шлях до ефективної країни та економіки (читай – цифрової) проходить через ринок ІКТ. Питання лише в тому, як ми будемо рухатися: повільно та невпевнено чи повіримо та почнемо реактивно прискорюватися.

В кінцевому рахунку, від «цифровізації» будуть вигравати як споживачі, так і виробники. Важко зрозуміти політику будь-якої держави, котра не була б зацікавлена у використанні потенціалу «цифрових» технологій для модернізації власної країни.

Державні підходи щодо формування мотивацій у споживачів технологій можуть бути різними, однак, серед інших, саме фіскально-податкові залишаються ключовими:

- ініціативи щодо забезпечення фінансової доступності «цифрових» технологій для споживачів. Мета - через відповідні податкові та митні механізми здешевити цифрові засоби, програмного забезпечення, комп’ютерної техніки та іншого цифрового обладнання. Для прикладу, згідно даних аналітичної доповіді Світового банку «Цифрові дивіденди» вже нараховується 74 країни із середнім та високим рівнем доходів, котрі ввели спеціальні ввізні мита на «цифрову» техніку.

- ініціативи щодо забезпечення доступності фінансових ресурсів для закупівлі або кредитування проектів «цифровізації» бізнесу, промисловості і т.д. Мета – стимулювати бізнес через відповідні механізми фондування, наприклад, через спеціалізовані фонди спільного інвестування, венчурного фінансування тощо, в яких державний капітал може виступити у ролі міноритарія в якості позитивного сигналу міжнародним кредиторам, великому міжнародному бізнесу і т.д.

Мета формування мотивацій державою проста: заохотити споживати та використовувати технології, тобто зробити так, щоб технології були доступнібі знесменам та громадянам, щоб бажання модернізувати, оптимізувати, прискорити та розвинути власний бізнес та життєдіяльність змогли реалізуватися.

Державні підходи щодо формування потреб у споживачів включають широкий арсенал засобів для використання, насамперед, у сферах, що є державними або межують з державними. Для прикладу, можливість навчання в середніх школах із використанням мультимедійного учбового контенту означає формування потреб у використанні послуг та продуктів сфери ІКТ, починаючи від підключення до широкосмугових мереж (wifi, 3G) та використанням відповідних засобів доступу (планшети, нетбуки).

Іншими словами, основний об’єкт уваги держави у «цифровому» світі – це м’яко, цілеспрямовано та інноваційно створювати в країні в різних сферах життєдіяльності умови, що спонукали б громадян та бізнес замість звичних фізичних (традиційних) засобів та інструментів використовувати «цифрові». У такому ракурсі ключовою діяльністю держави у цьому питання є ініціація національних проектів «цифровізації»та пошук релевантних моделей державно-приватного партнерства для їх реалізації.

Державні сфери управління України, їх масштаб, територіальна розлогість надають величезні можливості на початковому етапі для формування на їх базі потреб громадян в «цифрових» технологіях та перетворення їх у користувачів. Через систему освіти, медицини, електронного урядування, транспорт, смарт-сіті формування потреб громадян та бізнесу відбувається природньо, ринково та має подвійний ефект – «цифровими» стають усі. Для прикладу, можливість взаємодіяти із медичним закладом або державною установою он-лайн створює потребу у громадянина у придбанні та використанні відповідних технологій. Зрозуміло, що соціально незахищені громадяни мають користуватися відповідними інструментами державної підтримки.

Як висновок, за умови проведення політики формування у споживачів мотивацій та потреб, ринкові механізми та природні здібності українців зроблять свою справу: разом з модернізацією країни трансформаційних змін зазнає і сама індустрія ІКТ України, її потенціал та таланти почнуть працювати на власну країну.

Також варто зазначити про важливість розвитку спеціалізованих технопарків, «ІТ-фікації» промисловості, сучасної «цифрової» (телекомунікаційної) інфраструктури, системи підвищення «цифрової» грамотності та компетенцій і т.д. Потребують переосмислення та інтенсифікації процеси щодо створення інноваційної інфраструктури України - фондів, інкубаторів, офісів трансферу технологій, центрів розвитку компетенцій, патентного регулювання, питання юрисдикцій і т.д.

Варто провести грунтовний аналіз стану співпраці України із світовими виробниками продукції «ХайТек», включаючи, насамперед, сферу «цифрових» технологій. Доцільно розробити «win-win» фреймворк та систему взаємодії із безпосередніми розробниками інновацій та технологій. Присутні в Україні міжнародні бренди, котрі фактично створили «цифровий» світ, рік за роком «згортають» свою присутність та переводять ресурси на сусідні країни. За відсутності спільних ініціатив розвитку їх діяльність у більшості випадків – це радше присутність номінальна задля продажів продукції, а не розвитку ринку України, інвестицій, R&D і т.д. Потенційно, Україна для таких компаній – це також і місце, з якого їм зручно було б здійснювати управління територіями Східної Європи та країнами СНД.

Державне управління сферою ІКТ доцільно переносити від питань управління сферою ІКТ до питань цифровізації країни. Вплив «цифрових» технологій перетворює державних високопосадовців – менеджерів відповідних сфер фактично у «галузевих CIO».Таким чином, існує потреба у переосмисленні предмету державного управління та створенні нових більш сучасних форматів управління.

Отже, внутрішній ринок ІКТ та «цифровізація» України є одним цілим з точки зору управлінських, організаційних, інвестиційних, фінансових тощо зусиль. Гармонійний розвиток обох сфер на основі ринкових механізмів та державного «смарт-активізму» дозволить протягом декількох років (замість десятиліть) секторам економіки та сферам життєдіяльності здійснити гігантські кроки, бути перенесеними із застарілого середовища до сучасного та навіть надсучасного, тобто здійснити так званий «цифровий стрибок».

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X