Що відбувається з НБУ
Аргументи, з якими зараз критикують її діяльність, вони недоречні. Гонтарева виявилася тією людиною, яка змушений вичищати «Авгієві конюшні». Те, що не зробив до неї ніхто, будучи керівником Національного банку. Національний банк - досить консервативна структура, яка за 20 років ставала з кожним роком все більш бюрократичною, обростаючи величезним апаратом з купою дублюючих функцій, а звіти, які НБУ збирає від банків, ніхто не читає.
По суті, на каденцію Гонтаревої припав той час, коли необхідно було цю проблему вирішувати. Вона змогла провести реформу Національного банку, вона змогла почати реформу всієї банківської системи. Це робота дуже велика. Але, як у будь-якій великій роботі, є перегини. Тут підходить приказка: «ліс рубають – тріски летять». За час реформи в НБУ було прийнято досить багато непрофесійних рішень, були відправлені на ліквідацію банки, які потрібно було б врятувати заради збереження довіри до всієї системи. Тому що там були сотні тисяч вкладників, яких не можна ігнорувати, оскільки вони створюють суспільний резонанс.
І не тільки вони, але їх сім'ї, знайомі більше не довіряють банківській системі. Можна було переконувати акціонерів, адже акціонери ряду банків йшли на контакт. Але такого професійного діалогу в Нацбанку не було. Вони були зайняті іншим. Це інша, негативна сторона тієї великої реформи, яка була проведена Гонтаревою. Який головний негатив за таку реформу отримав Національний банк? Те, що не були вирішені проблеми з акціонерами, з якими можна було розібратися, замість того, щоб пускати банк на ліквідацію і ставити вкладників в чергу до Фонду гарантування вкладів – підірвало довіру до всієї банківської системи.
Незадоволеними залишилися мільйони людей! Акціонери і менеджмент не найгірших банків (я не кажу про «мийки», які давно пора було закрити) тепер стимулюють протести проти Гонтаревої. Люди, які втратили в банках 400 мільярдів гривень, також не будуть бажати нічого хорошого менеджменту НБУ. Якщо говорити про банківський ринок в цілому, які залишаються сьогодні головні труднощі? Я не втомлююся нагадувати про закон «Про захист прав кредиторів», який вже 2 роки лежить у Верховній Раді і не приймається.
Закон міг би сприяти тому, що більше 100 мільярдів гривень вільної банківської ліквідності могли б піти на кредитування реального сектора економіки. Депутати зайняті розбратами, депутати ділять портфелі замість того, щоб підтримати економіку, замість того, щоб не дати далі неблагочестивим власникам бізнесу йти в фіктивне банкрутство та не повертати борги банкам.
Є депутати, які самі не хочуть повертати борги і блокують прийняття Закону, який розблокував би видачу нових кредитів і відродження економіки
