Що там у сусідів
Нещодавно мені довелося побувати на записі програми "Територія свободи" на білоруському опозиційному каналі Belsat.tv.
Канал цей заборонений в Білорусі, його журналістів регулярно піддають репресіям і арештам. Тому центральний офіс Belsat.tv розташований у Варшаві, а зйомки проходили у Вільнюсі.
Я брав участь в економічній частині обговорення в програмі і разом зі мною були такі економісти. Від Росії директор російського Інституту енергетичної політики Володимир Мілов, відомий як головний економіст в команді Олексія Навального. Мілов спілкується з Германом Грефом і з іншими людьми з владної еліти Росії. Він чудово поінформований про те, що там відбувається.
Білорусь представляв опозиціонер і економіст Ярослав Романчук, який один з небагатьох людей, хто примудряється сповідувати ліберальні ідеї і входить до ради з розвитку підприємництва Республіки Білорусь. Від Грузії приїхав президент Нової економічної школи Паата Шешелідзе. Нарешті від Литви депутат Сейму, аналітик Центру дослідження Східної Європи Лаурінас Кащюнас.
Люди в своїх країнах не останні і вельми обізнані.
Скажу відразу – спілкування з людьми, які відмінно розбираються в тому, як працює економіка їхній країн і в принципі, як в них все влаштовано і який історичний період вони переживають, це вельми корисна штука. Багато процесів, які відбуваються у сусідів в Україні, бачаться зовсім іншими. Я не буду уточнювати, що хто сказав конкретно, але в цілому викладу те, що почув, і постараюся намалювати картину того, що відбувається в економіці сусідніх країн.
Росія
Отже, почнемо з Росії. Мене завжди дивував той факт, що Росія як власне і Білорусь розташована набагато вище в рейтингу Doing Business, ніж Україна. Ось коментар представника Росії на цю тему: "Насправді інвестиційний клімат далекий від ідеального. Росія фактично перебуває на багато сходинок нижче того рівня, який нам дали. Це пов'язано зі здібностями російських чиновників викривлено підлаштовуватися під вимоги з боку міжнародних організацій. Щоб обдурити Всесвітній банк були прийняті відповідні постанови уряду, які на ділі не виконуються повністю, або частково обходяться. За фактом на бізнес чиниться колосальний тиск. Включно з рейдерськими атаками і експропріацією майна силовиками у підприємців".
Незважаючи на те, що в цілому ситуація в Росії залишається вкрай негативною для інвесторів, у найближчі десятиліття, судячи з усього, розвалу економіки цієї країни не відбудеться. Також найбільш ймовірним є сценарій, коли Володимир Путін залишиться при владі в найближчі 12 років, тобто ще два терміни. Навіть Олексій Навальний діє з оглядкою на те, що його час не прийде раніше, ніж через два терміни Путіна. Його нинішня активність – спроба застовпити собі місце у владі в майбутньому.
Весь цей час Путін не залишить своїх спроб повернути Україну, до якої ставитися абсолютно ірраціонально. Дійсно у президента Росії і його оточення в голові сидить думка, про важливе значення України для відновлення потужності Росії. Швидше за все військових спроб розібратися з Україною в найближчі два роки все-таки не буде. Але, буде постійна безперервна інформаційна війна всередині самої України і спроба провести в президенти або хоча б до Верховної Ради лояльних людей. За словами співрозмовника, з російської делегації ставка зроблена на деякі ЗМІ, що працюють в Україні, а також на трьох політиків – Юрія Бойка, Вадима Рабіновича і Віктора Медведчука.
Юлія Тимошенко, Андрій Садовий та Михайло Саакашвілі не є ставлениками Кремля хто б їм не клеїв такий імідж. Кремль з побоюванням дивиться на цих політиків. Петро Порошенко ж взагалі фігура для Кремля різко негативна. Втім, до Арсена Авакова і Олександра Турчинова ставлення ще гірше.
За словами експертів, знайомих з ситуацією в Росії, метою президента Володимира Путіна залишається збереження свого режиму за всяку ціну. Для цього регулярно проводиться моніторинг громадської думки, і Путін діє з оглядкою на нього. Якщо бути точніше, то з оглядкою на те, чи спрацювали тези, які він вкладає в голови людей через пропаганду.
Білорусь
Ситуація з регулюванням бізнесу в Білорусі ще гірша, ніж у Росії. Досить згадати, що там не тільки регулюють ціни на продукцію, а й законодавчо закріплений обов'язковий асортимент (!) продукції який повинен бути в магазинах. А за його відсутність передбачені штрафи.
Керівники КДБ Білорусі, з таким же успіхом, як і окремі керівники ФСБ в Росії і СБУ в Україні, віджимають бізнес.
Манеру спілкування бацьки з керівниками держпідприємств можна оцінити ось тут
Надзвичайно цікаве відео, рекомендую додивитися до кінця. Особливо вразив момент, де Лукашенко розпоряджається замкнути співробітників м'ясокомбінату в кімнаті і насильно нагодувати їх неякісним, на його думку, м'ясом.
При цьому хвалена економіка Білорусі останнім часом максимально залежить від Росії. Дешева нафта для НПЗ надходить з Росії, машинобудівна продукція експортується в Росію, Білорусь стала перевалочною базою для українського вугілля, вкраденого на окупованій частині Донбасу. Як власне і для норвезьких креветок, яких під виглядом білоруських відправляють до Росії. Говорячи простими словами – країна наживається на конфлікті України й Росії та Росії й Заходу.
Наскільки така держава в принципі дієздатна без Росії взагалі велике питання...
Хвалене білоруське ІТ експортує щорічно послуг на $1,5 млрд. Для порівняння Україна експортує ІТ послуг на суму $3,6 млрд.
Навіть несподіване прогресивне рішення бацьки узаконити біткойни, блокчейн та інші модні ноу-хау, що вразило всіх, з'явилося внаслідок курйозу. Наведу коментар людини, знайомої з ситуацією: "Олександр Лукашенко має спільні бізнес-інтереси з постачальником нафти на білоруські НПЗ власником "Славнафти" Михайлом Гуцерієвим. Син Гуцерієва, відучившись в Лондоні, зв'язався з білоруськими ІТівцями і вирішив відкрити бізнес з майнінгу, але йому заважала відсутність законів. Гуцерієв особисто попросив Лукашенка про те, щоб той підписав відповідний закон, який написали друзі його сина. в результаті бацька, "підмахнув" документ своєму бізнес-партнеру навіть не вникаючи в суть того, що він під писав".
Одним словом, ситуація в сусідній країні не цукор. Хоча в Україні прийнято ідеалізувати Білорусь і нахвалювати Лукашенка. Особливо це прийнято серед людей колгоспного радянського менталітету.
Грузія
Російський олігарх і за сумісництвом грузинський президент Бідзіна Іванішвілі, це приклад такого собі Дональда Трампа. Росія зробила все можливе, щоб він прийшов до влади. Але, коли Іванішвілі став на чолі Грузії, він не зробив для Путіна абсолютно нічого хорошого. Перш за все завдяки тому, що йому не дав це зробити грузинський парламент і суспільство.
В цілому ситуацію в Грузії обізнані люди характеризують одним словом — стагнація.
Держава зависла на паузі, якщо так можна висловитися. Вона не пішла в бік Росії, як очікувалося, але й відмовилося від подальших реформ.
Після змін, які провели Михайло Саакашвілі і Каха Бендукідзе нічого нового не відбувається. Втім, грузинська економіка залишається ліберальною, відкритою і зростаючою. У минулому році ВВП країни виріс на 3,5%. Проти 2,2% в Україні.
Литва
Ще більше зросла економіка Литви. Її зростання склало 3,6% в минулому році, що більше ніж в середньому у Євросоюзі.
Теревені про те, що в Литві не люблять президента і повно вати на повірку виявилися фейком. Мені вдалося поспілкуватися з десятком-іншим найрізноманітніших людей і у всіх реакція така: Грібаускайте підтримуємо, Росія агресор, альтернативи Євросоюзу і НАТО немає. Звичайно були скарги на високі ціни, про це розповім нижче.
Зрозуміло, що моє опитування не репрезентативне, але офіційна соціологія говорить про підтримку президента і її політичної сили на рівні 75%. Тож у Грібаускайте в Литві поки що все в порядку.
Головна проблема, яку обговорюють в країні – значне зростання цін, до якого призвів перехід на євро. Справа в тому, що перший рік після переходу торговці витримували паритет, тобто чітко перераховували ціни в літах на євро. І населення не відчуло різниці. Але, вже до кінця першого року ціни поповзли вгору і в результаті все значно подорожчало. В результаті в Литві почалося значне розшарування суспільства. З'явився клас супербагатих людей, перш за все серед ритейлерів і великого бізнесу. А середній клас і люди з достатком нижче середнього за останні кілька років безумовно стали біднішими.
Що стосується експорту в Росію, яка була основним торговим партнером Литви, він впав. При цьому загальний обсяг експорту з Литви в порівнянні з досанкційним 2013 роком знизився на $8 млрд. (В Україні в минулому році повернувся до довоєнного рівня). Але, позиція Грібаускайте тут безкомпромісна: зовнішню торгівлю не можна розмінювати на політичні поступки, тим більше росіянам.
Україна
Розповідь не буде повною якщо не викласти те, як мої співрозмовники сприймають Україну.
Український народ хвалять за бажання кожен раз обурюватися діями влади. Небажання українців миритися з корупцією, і активні протести проти неї – це головний актив України, на думку тих же литовців.
Російські та білоруські ліберали хвалять українців за те, що вони змогли показати владі її місце. Змусили її боятися і поважати себе. Чесно кажучи, в цьому нам навіть трохи заздрять.
Тепер про погане
Петра Порошенка, український уряд, і багатьох депутатів Верховної Ради литовці, поляки, грузини сприймають як виняткових корупціонерів, які втратили свою довіру і наданий історією шанс.
При цьому самих українців лають за те, що вони не підтримують ліберальні ідеї. На зустрічі навели слова Кахи Бендукідзе, який об'їхав безліч українських регіонів і сказав, що в країні немає запиту на ліберальні реформи, який був в Грузії напередодні приходу Саакашвілі до влади.
Зате є запит на націоналізм і соціалізм, що вельми лякає європейських політиків.
З самих найнегативніших речей, які виділяють сусіди в Україні – надмірний державний сектор, відсутність приватизації (те що держава досі не продала Укргазвидобування, Укртранснафту, Укртрансгаз, 50% Укрнафти і Одеський припортовий завод викликає здивування буквально у всіх), надмірно високий ЄСВ і податок на прибуток.
А також рейдерство, спроби відібрати бізнес з боку прокуратури та СБУ і корупцію. Втім, тут білоруси і російська опозиція більш стримані в оцінках: "корупція і віджимання у вас точно, як у нас, нічого нового. Але у вас хоча б є свобода слова і громадянське суспільство, більше шансів відстояти свої права".
Незважаючи на все це на Україну дивляться з надією. Вважається, що якщо український народ не піддасться на путінський план і не приведе до влади проросійські сили, у країни рано чи пізно з'явитися шанс вийти із затяжної кризи і навіть стати регіональним лідером.
Ключовий момент у цьому процесі – майбутні президентські і парламентські вибори.
