Річниця ProZorro у цифрах
Якщо для пересічного громадянина нашої країни 1 квітня асоціюється із днем сміху, то у закупівельників власне свято — друга річниця введення в дію закону Про публічні закупівлі.
З 1 квітня 2016 року державні монополісти в обов'язковому порядку здійснюють свої закупівлі в електронній системі ProZorro, а з серпня 2016 — всі інші держпідприємства та установи.
І одразу до ключових цифр. За два роки функціонування у системі оголосили, провели та відзвітували про 1,79 млн закупівель на суму 1,28 трлн грн. З них заявлена економія (різниця між очікуваною вартістю та сумою укладеного договору) склала майже 46 млрд грн, що майже дорівнює бюджету Києва на 2018 рік.
А тепер задамо собі слушне питання: про що свідчать ці цифри? Пересічний українець може припустити, що такі показники вказують на масштаб проекту. Слушна думка. Але навіть для того, щоб якось окреслити подібну масштабність, так чи інакше, потрібно задати координати й критерії для аналізу. Моя пропозиція — взяти за матрицю оцінки діяльності системи ProZorro регіональні показники. У такий спосіб ми отримаємо надійний інструмент для ідентифікації ефективності чи неефективності роботи е-закупівель в областях, а на основі отриманих даних — і в Україні загалом.
Якщо ми поглянемо на мапу закупівель по регіонам, то в око одразу впадає разючий факт: на столицю припадає ледь не половина суми всіх закупівель, які проводились у ProZorro. Це можна пояснити тим, що саме в Києві та Київській області розташовані центральні органи влади й основні офіси найбільших компаній країни. Тому говорити про те, що Київська область здатна репрезентувати роботу системи електронних закупівель загалом по Україні — це означає зовсім розуміти ситуацію й переоцінювати значення лідерських позицій столичного регіону.
Окрім Київської області, за об’ємами замовлень лідирують промислові регіони з містами-мільйонниками: Дніпропетровська, Харківська, Одеська та Львівська області. Саме в цих областях зосереджені найбільші регіональні бюджети й найбільші в Україні державні промислові підприємства — ці два факти, безперечно, є взаємопов’язаними.
Як не дивно, але ці ж регіони перебувають також в лідерах по економії у грошовому еквіваленті. Тут приємно вирізняються Львівська область, яка значно більше економить на закупівлях, ніж Харківська та Одеська, хоч останні і більше витрачають. Такі показники можна пояснити розвинутою адміністративною культурою регіону і бажанням місцевої влади ефективно розпоряджатися наявними ресурсами. Те ж саме стосується Дніпропетровської області, хоча рівень витрат тут більший, ніж у Львові.
Якщо ж брати не грошовий показник, а кількісний (тобто число проведених процедур у системі), то Київ та область тут лідирують вже не так відчутно. Цікава закономірність: Донецька область, наприклад, є третьою за кількістю проведених процедур у системі, але не входить до топ-5 за грошовим показником. Справа, знову ж таки, в масштабах торгів — найбільші з них оголошуються саме у Києві.
Ще одною цікавою, але менш помітною закономірністю є те, що конкуренція на торгах більша там, де бюджетних коштів реалізується менше. Так, за середньою кількістю пропозицій на торгах лідирують Полтавська, Рівненська та Закарпатська області й лише далі ми бачимо Одещину та Харківщину. Можемо зробити висновок про те, що кількість тендерів та їх масштаб не пов’язані з рівнем конкуренції. Адже, попри декларовані мільйонні пропозиції для бізнесу, на державних торгах спостерігається відносно невелика конкуренція.
В той же час, саме показник конкуренції є справжнім індикатором довіри бізнесу до державних торгів. Чим більше бізнес довіряє державі — тим більше він бере участь в держторгах.
Український простір е-закупівель перебуває ще на стадії становлення та формування. Проте, навіть за два роки діяльності, система ProZorro встигла пережити численні переформатування і вдосконалення: вносяться структурні зміни внаслідок виявлення певних недопрацювань; закупівельники безперервно навчаються й адаптуються і, на фоні всіх цих процесів, до системи поступово призвичаюється бізнес. Тому є всі підстави вважати, що середня кількість учасників зростатиме, а з ним зростатиме економія, державний та регіональні бюджети, а також кількість проведених процедур у системі і їх масштаб. Найголовніше, що шляхом автоматизації закупівель нарешті розпочався процес розбудови простору довіри між бізнесом і державою.
