Раз – Стокгольм, два – Стокгольм

3 березня 2018, 12:00

Нинішні відносини Нафтогазу та Газпрому – це карколомні кульбіти.

28 лютого завершується майже 4-річна судова епопея з’ясування стосунків між компаніями у суді Стокгольму. А вже через два дні 2 березня Газпром дає старт новому судовому процесу з Нафтогазом. Що сталося за ці два дні і чи настане колись мир між газовими монополістами України та Росії?

Відео дня

Як відомо, перше рішення суду Стокгольму щодо угоди про купівлю-продаж газу у кінці грудня було фінансово не користь Нафтогазу. Українська компанія мала виплатити $2 млрд. Але умови "бери або плати" та ціна газу була на користь Нафтогазу. Друге рішення Стокгольмського арбітражу щодо умови транзиту вже виявилося і фінансово, і по умовах вигідним для України. Арбітраж вирішив, що Газпром має доплатити Нафтогазу України $4,6 млрд за недопоставку узгоджених обсягів газу для транзиту. Нафтогаз вимагав $17 млрд. Недопоставлені обсяги транзиту з 2009 року склали більше 210 млрд куб. м. Отже, арбітри зобов’язали Газпром оплатити весь недопоставлений обсяг транзиту за контрактними тарифами на транспортування.

З урахуванням раніше присудженої на користь Газпрому суми за контрактом на поставку газу арбітри зробили залік зустрічних вимог і за його підсумками Газпром зобов’язаний заплатити Нафтогазу $2,56 млрд.

І хоча, на перший погляд, фінансовий успіх був однозначним, але у стратегічній перспективі майбутні відносини України та Росії були "під питанням". Зрештою, попередні висновки згідно рішення Стокгольмського суду можуть свідчити про те, що головним результатом суду стало подальше затягування процесу до завершення дії контракту між Нафтогазом і Газпромом.

Власне, наступні дії Газпрому щодо оголошення своєї незгоди із рішенням Стокгольмського суду лише підтвердили такий сценарій. Російська компанія розцінила рішення як таке, що є "асиметричним" і більше враховує погіршення економічних умов в Україні і не враховувало зменшення попиту на російський газ у ЄС у попередні роки. Відповідно, Газпром оголосив про підготовку нового позову в Стокгольм з вимогою розірвати угоди на купівлю і транзит газу. Це означає, що компанії далі повинні далі виконувати свої зобов’язання, але от виконання і оплата $2,5 млрд може бути відкладена до нового рішення. І суд може тривати також не менше 3-4 років.

Власне, після таких "кульбітів" стало зрозуміло, що чим ближче 1 січня 2020 року – кінець дії чинного договору – тим буде вигідніше Газпрому проводити новий суд у Стокгольмі.

У будь-якому випадку конкретного результату суду – яким би мала стати виплата $2,5 млрд з боку Газпрому – Нафтогаз може не дочекатися. А тому можна говорити про успіх для іміджу компанії, але для бюджету – ні.

Також рішення Стокгольму поставило під сумнів очікування Нафтогазу купити дешевий російський газ. Історія із перерахуванням Нафтогазом на рахунок Газпрому більше $150 млн і подальша відмова Газпрому продати газ – більш, ніж показова. Як результат, Нафтогаз змушений був терміново укласти угоду із польською PGNiG щодо невеликих обсягів купівлі газу. Але ціна газу протягом цих днів для Нафтогазу буде шаленою – $560 за 1000 куб. м. До такого рівня зросла вартість газу на біржах ЄС у період похолодання.

Відповідно, на носі іще одна проблема від того, що Нафтогазу не вдасться відновити купівлю газу у Росії – середня ціна на газ у 2018 році для України буде точно вище $300 за 1000 куб. м. Ймовірно, $320-340. І уряду не вдасться так легко відмовити МВФ і залишити для населення або чинну ціну на газ, або взагалі її знизити як планували.

Нарешті, найнебезпечнішим висновком для України стало зачарування владою та Нафтогазом судовим процесом у Стокгольмі. Тобто, отримували іміджеве задоволення від самого процесу судових розбірок із Газпромом і що вся Європа за цим слідкувала. І це привело до того, що транзитний потенціал України може бути зведений нанівець. Адже абсолютно не звертали на Північний потік-2 та Турецький потік. Більше того, після приходу на транзитний ринок України європейського партнера (для участі у компанії Магістральні газопроводи України) суб’єктність Нафтогазу та України буде зруйнована остаточно.

Адже у Нафтогазі уникають говорити про подальшу долю транзиту газу через Україну. І мова йде про перспективу не наступних 2-3 років, а роботи ГТС протягом 2020-2050 рр. Адже контракт із Газпромом став історією іще у 2009 році, коли був підписаний. І вже тоді з 2009 року потрібно було починати працювати або над новим контрактом із Росією, або над новими транзитними можливостями України. А нинішня влада разом із Нафтогазом не придумали нічого кращого як продовжити практику колишнього президента Януковича – думати, що можна щось висидіти на одному місці і чекати, що за Україну все зроблять партнери із ЄС.

Зрештою, судове рішення і новий суд із Газпромом – це така собі "свиня", яку Нафтогаз підклав своїм майбутнім європейським партнерам, які вже потихеньку обживаються у компанії Магістральні газопроводи України. Саме ця компанія є спадкоємицею Укртрансгазу та мала би отримати права на контракти на транзит газу в ЄС. Але тепер європейським партнерам потрібно буде вирішувати із Газпромом питання наслідків рішення Стокгольмського арбітражу щодо боргу Газпрому у $2,5млрд. І малоймовірно, що європейців влаштує пояснення нинішньої влади, що це "історична перемога".

Не менші проблеми Нафтогаз створив і Україні. Адже, як видно, судовий і корпоративний конфлікт буде далі продовжуватися. І зараз Нафтогаз потрапив у пастку, яку і сам розставляв Газпрому протягом останніх 4 років. Суть такої поведінки полягає в ігноруванні переговорного процесу. Газпром тепер також волітиме спілкуватися через суд. Варто згадати, коли у першій частині Стокгольмського суду про продаж газу арбітри визначили, що сторони повинні домовитися про умови поставок газу, то Нафтогаз так і нічого не зробив, а чекав самостійного рішення арбітражу.

Уже зараз прем’єр Гройсман оцінив дії Нафтогазу у черговій газовій кризі як непрофесійні та назвав помилкою самонадіяність керівництва компанії, які не потурбувалися про гарантії поставок газу із ЄС. Водночас, можна назвати стратегічною помилкою нинішнє бажання Нафтогазу фактично обміняти транзитні перспективи України на наступні 30-50 років усього лишень на $2,5 млрд, які присудив Стокгольмський арбітраж. І це може увійти у підручники історії антипіару власної країни та руйнування репутації України як транзитної держави.

Показати ще новини
Радіо НВ
X