Прощавай, офіс з дев’ятої до шостої

14 вересня 2019, 08:30

Гнучкий графік — всесвітній тренд. Яка ситуація в Україні?

Вже достатньо давно в розвинутих країнах світу нікого не здивуєш поширеністю роботи не з офісу та не в стандартні робочі години. Так званий смарт-воркінг (англ. ‘smart working') став загальновживаним терміном та включає в себе цілий набір різних видів «роботи по-новому». Багато де у Європі (насамперед скандинавські країни, Німеччина, Франція, Великобританія) парадигма «офіс з 9.00 до 18.00» вже давно не працює. Навпаки, можливість працювати в нестандартному режимі розцінюється працівниками вже не як особливий привілей чи пільга, а як реалізація ними одного зі своїх стандартних трудових прав.

Відео дня

Для прикладу, у Великобританії будь-який працівник (окрім певних категорій) після того, як він пропрацював у певній компанії не менш 26 тижнів, має право звернутися до роботодавця з заявою про переведення його на гнучкий графік роботи. Роботодавець при цьому зобов’язаний розглянути таку заяву та може відмовити лише, якщо для цього є поважні підстави. Цікаво, що для того, щоб працівник мав право претендувати на гнучкий графік, він не зобов’язаний надати роботодавцю обґрунтування для цього (наприклад, необхідність догляду за дитиною). Достатньо лише факту його роботи у компанії протягом зазначеного вище періоду. Лише певні категорії працівників, такі як, наприклад, військовослужбовці чи держслужбовці, не мають права на обов’язкове до розгляду роботодавцем звернення про гнучкий графік.

Основне призначення гнучкого графіку — надати якомога більшу гнучкість працівнику для того, щоб він міг створити та підтримувати оптимальний для нього баланс між роботою та особистим життям

Види гнучкого графіку бувають абсолютно різними. Це може бути варіант, коли робочий день починається та закінчується швидше, або коли робочий день починається та закінчується в різний час; дистанційна робота, робота з дому, мобільний або телеворкінг, job-sharing (коли декілька працівників виконують роботу за однією посадою, але в різний час) тощо. Основне призначення гнучкого графіку — надати якомога більшу гнучкість працівнику для того, щоб він міг створити та підтримувати оптимальний для нього баланс між роботою та особистим життям.

Особливим видом смарт-воркінгу є agile working. Дослівний переклад цього терміну є дуже схожим на гнучкий графік, але його значення є іншим. На відміну від гнучкого графіку, який встановлюється передовсім в інтересах працівника, agile working є насамперед концепцією організації бізнесу компанії-роботодавця, коли робота може виконуватися працівником з будь-якого місця та в будь-який час за умови, що завдання буде виконане. Тобто в такому випадку, в ідеалі, створюється взаємовигідне поєднання інтересів і роботодавця, і працівника. Працівник отримує більшу гнучкість в організації свого робочого часу та, як наслідок, збільшену мотивацію. З іншого боку, роботодавець додатково до мотивованого персоналу отримує більшу продуктивність праці, зменшені витрати на офіс та адмінресурс.

У світі agile working стає все більш популярним у багатьох секторах бізнесу. І хоч зародився цей тип роботи в сфері IT-компаній, сфера його застосування стає все ширшою. Поряд з компаніями-розробниками програмного забезпечення, лідерами в застосуванні agile working є маркетинговий та рекламний сектори, будівельні компанії, фінансовий консалтинг.

Технології, захист даних, корпоративна культура — запорука успіху смарт-воркінгу

Звичайно, передумовою того, щоб agile working та багато видів гнучкого графіку були не лише можливими в принципі, але й працювали ефективно, є технічне забезпечення такого робочого процесу: сучасні «знаряддя праці» (ноутбуки, смартфони тощо), можливість віддаленого доступу на такому рівні, коли працівник може працювати «як в офісі», наявність гарячої лінії підтримки (бажано 24/7), яка б допомогла працівнику вирішити будь-які технічні проблеми з доступом тощо.

Надзвичайно важливим при цьому є впровадження високих систем захисту інформації та передачі даних, зокрема хмарні та VPN технології, які б унеможливлювали неавторизований доступ чи втрату даних.

Окрім технічних питань, важливою для успішної імплементації будь-якої нестандартної системи робочого часу, особливо якщо йдеться про agile working, є корпоративна культура компанії-роботодавця. Жодні надсучасні технології не допоможуть, якщо в компанії відсутні відносини довіри та відповідальності, а також не налагоджена лінія комунікації в команді, зокрема між менеджментом та персоналом.

Тому при встановленні agile working чи дистанційної роботи, якщо йдеться не про індивідуальні випадки, а про політику компанії, яка застосовується до всіх чи більшості її працівників, налагоджена співпраця між IT, HR та менеджментом компанії і відповідна комунікація до всіх її працівників є надзвичайно важливими.

А що ж в Україні

В Україні запровадження нестандартних режимів роботи, особливо дистанційної роботи та agile working, не є масовим. Але тенденція до зростання її поширеності та популярності однозначно прослідковується. Передовиками в цьому сенсі є, звичайно, девелоперські IT компанії, а також українські «дочки» міжнародних корпорацій в різних бізнес-секторах, які запроваджують такі нестандартні режими роботи на глобальному рівні.

Однією з основних причин відносно невисокої (поки що) поширеності нестандартних режимів організації робочого часу є недостатня правова врегульованість. Якщо підсумувати коротко, на даний момент в Україні є архаїчне регулювання праці надомників, а також методичні рекомендації щодо гнучкого режиму робочого часу. Таке регулювання є недостатнім та не відповідає потребам сучасного бізнесу щодо структурування відносин з персоналом в режимі іншому, ніж «офіс з 9.00 до 18.00». Тому законодавчі зміни в цьому сенсі є вкрай необхідними та актуальними. Варто згадати, що у червні цього року Мінсоцполітики винесло на громадське обговорення проект змін до Кодексу законів про працю України щодо гнучких форм організації праці, в якому хоч і у загальній формі, але передбачається регулювання дистанційної роботи, а також режиму гнучкого робочого часу. Зміни, запропоновані Мінсоцполітики, хоч і не революційні і не масштабні, але однозначно потрібні та на часі.

Хоча навіть за умов достатньо примітивного регулювання нестандартних режимів організації робочого часу в Україні, їх імплементація є однозначно можливою. Наявність у компаніях чітких політик з цього питання, адекватне його відображення в трудових та, якщо такі є, колективних договорах, є, на нашу думку, однією з запорук успіху в цьому питанні (додатково до застосування технологій, надійної та ефективної системи захисту даних, належної корпоративної культури та ефективної комунікації всередині компанії).

Підсумовуючи, зростання популярності в Україні смарт-воркінгу, зокрема дистанційна робота, гнучкий графік, agile working, є неминучим. Це диктується багатьма факторами. Передовсім тотальною зміною системи цінностей працівників, особливо покоління міленіалів, які вважають традиційну систему офісної роботи застарілою. Смарт-воркінг, будучи інструментом для покращення балансу між особистим життям та роботою, відіграє все помітнішу роль для збільшення мотивації працівників та їх продуктивності (часто, більшу, ніж розмір оплати праці). Роботодавцям, які можуть запропонувати гнучкий підхід організації робочого часу, легше утримати цінний персонал та бути успішними в полюванні за новими талантами на ринку праці. Крім того, багато досліджень доводить, що смарт-воркінг, якщо його форми підібрані та організовані правильно, лише збільшує ефективність та прибутковість бізнесу компанії-роботодавця. То ж цілком можливо, що в недалекому майбутньому багато компаній та працівників в Україні дійсно скажуть: «Прощавай, офіс з 9.00 до 18.00. Привіт, working agile!»

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X