Пригоди дурнів у країні вугілля

24 лютого 2017, 16:00
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке
Колотнеча навколо питання блокади окупованих територій з боку України швидко змінила порядок денний зі звільнення полонених на "пропустіть вугілля"

Чому так? Пояснити неважко. Ті, хто отримують великі корупційні гроші, зароблені на закупівлях вугілля з окупованих територій, швидко почали “забивати” медійний простір повідомленнями про те, як “ми всі помремо” без вугілля і що "альтернативи немає". Чи це правда? Не впевнений.

Відео дня

Спочатку трохи історії: під час опалювальних сезонів 2014-2015 та 2015-2016 ситуація - з точки зору забезпеченням вугіллям наших енергостанцій - була значно важчою. Постійні бойові дії перервали звичні шляхи постачання вугілля, шахти з антрацитом взагалі залишились на окупованій території.

Однак, вихід знайшли досить швидко. Для цього тодішньому прем’єр-міністру Арсенію Яценюку довелося створити Антикризовий енергетичний штаб - і особисто контролювати роботу та вести його засідання під час особливо важких ситуацій. До роботи швидко приєдналися партнери з США, Канади та ЄС, які створили спеціальну групу підтримки. Саме ця група разом з українськими фахівцями активно працювала і над планом проходження надкризового сезону 2014-15 років, і над планом забезпечення паливом під час зими 2015-16 років. У результаті, зими були пройдені, а про сезон 2015-16 можна говорити як про пройдений у цілком комфортних умовах. Ба більше, було прийнято рішення про формування Національного паливного резерву із створенням запасу вугілля на 2-3 місяці для запобігання кризових ситуацій під час опалювального сезону.

Новому уряду іноземні партнери також запропонували підтримку в розробці планування проходження опалювального сезону 2016-17 та досягненні достатнього рівня енергетичної безпеки цієї зими. Та їм повідомили, що цей уряд впорається сам. Нові урядовці всіх запевнили - і іноземців, і українську громаду - що все буде добре. В певний момент я навіть втомився слухати міністра енергетики та відповідного віце-прем’єр-міністра про те, як все добре в енергетиці та як уряд про все подбав. Щоправда, про Національний паливний резерв питання якось перестало звучати…

Тепер маємо те, що маємо: в уряді погрожують віяловими відключеннями та як мантру повторюють "альтернативи антрациту з окупованих територій немає". Чому так сталося?

Річ у тім, що під прапором боротьби із залежністю від поставок вугілля з окупованих територій був прийнятий так званий тариф "Роттердам +". На практиці він дає можливість енергетикам у міжсезоння закуповувати вугілля марки "А" на міжнародних ринках. Цей тариф передбачає, що ми, споживачі, сплачуємо за вугілля (воно закладене в тарифі електрики) за середньорічною ціною амстердамської біржі вугілля. Відповідно, енергогенеруючі компанії - і приватні, і державні - отримують ці гроші. Мова йде, за різними оцінками, про суму від 6,5 млрд грн до 12 млрд грн. Тож енергогенеруючі компанії мали б закупити достатні для спокійного проходження сезону обсяги вугілля.

Та природна українська кмітливість не залишила наших корупціонерів та бізнесменів. Бо вони швидко зрозуміли, що коли купувати вугілля на окупованих територіях, де його ціна 800-900 гривень за тонну, а отримувати гроші за чинним тарифом - де ціна вугілля 1400-1800 гривень - то виходить дуже вигідно. Ще раз повторю: від 6,5 до 12 млрд гривень. І робити майже нічого не треба. Хіба що втримати уряд, який мав би тиснути на енергогенеруючі компанії (а уряд та регулятор мають цілком достатньо важелів), щоб профільні міністр та віце-прем’єр, не дай Боже, не замислися над питанням енергетичної безпеки та незалежності (або призначити людей, які про такі питання в принципі не думають). Та не почали реально вирішувати питання забезпечення вугіллям Національного паливного резерву та диверсифікації закупок палива. Що відразу вбило б усі надприбутки: міжнародні вугільні трейдери (особливо американські) погано розуміють слово "відкат", а на чесних закупках мільярди не заробиш.

Чи маємо зараз дійсно привід битися в істериці з приводу блокади? Якщо відкинути корупційну складову - ні. Вугілля зараз (за погодних умов, які маємо) вистачить на 4-5 тижнів гарантовано. За цей час можна довезти цілком адекватну кількість вугілля на наступний період з міжнародних ринків. Звісно, зараз, в пік опалювального сезону воно значно дорожче (близько 3000 грн за тонну), але згадайте: від 6,5 до 12 млрд гривень енергетики саме на ці цілі отримали і мають відпрацювати. Стабілізувавши ситуацію, далі треба просто вживати цілком зрозумілих для всіх фахівців заходів для досягнення енергетичної незалежності у вугільній галузі. Так, це значно знизить "чорні" доходи. Але безпека країни того точно варта.

Чи можливо в принципі перемогти корупцію в українській енергетиці? Так, безумовно. І є добрий приклад: ще два роки тому всі були впевнені, що без російського газу Україна не виживе, а корупція в газовій сфері непереможна. Та команда Нафтогазу України, за лідерства голови правління Коболєва та комерційного директора Вітренка (треба знов-таки визнати - за значної підтримки міжнародного співтовариства) добилася того, що вже більш ніж 460 днів, не закуповує російський газ. І при цьому крок за кроком вичищає корупцію з системи Нафтогазу (очолюване Олегом Прохоренком Укргазвидобування є визнаним лідером щодо відкритості закупівель та використання системи ProZorro). До того ж, вони не бояться не тільки опонувати росіянам, але й боротися за внутрішню чистоту системи. Чого варте тільки подання на звільнення голови Укртрансгазу Ігоря Прокопіва, якого більшість експертів взагалі вважали недоторканим. Це, до речі, в багатьох державних компаніях (ще раз підкреслю - Нафтогаз тут виняток) майже невідомий інструмент: звільняти людей, яких підозрюють у корупції, у нас чомусь зазвичай соромляться.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Картина ділового тижня

Щотижнева розсилка головних новин бізнесу і фінансів

Розсилка відправляється по суботах

Показати ще новини
Радіо НВ
X