Порочне коло RAB тарифів
Вже у квітні в українській енергетиці мають запрацювати стимулюючі або так звані RAB-тарифи. У міжнародній практиці вони зазвичай впроваджуються для стимулювання інвестицій у енергомережі.
Подібне регулювання ще з двохтисячних років працює у Польщі, Норвегії, Великобританії.
Однак у нашій країні зустрічаються думки, що RAB тарифи не достатньо стимулюватимуть енергокомпанії спрямовувати кошти на інвестиції. Але чи є інвестиції найкращим цільовим параметром?
За тарифу cost+ інвестиції є, але, як визнають експерти, насправді, часто це просто приховане виведення коштів. Справжньої метою стимулів будь-якої формули мають бути не інвестиції, а якісне постачання за мінімальної можливої ціни. RAB тариф, як, до речі, й Роттердам+, на мою думку, таких стимулів не створюють.
Уявіть, що ви власник автомобіля віком більше 20 років та грошей на нове авто у вас немає. Також уявіть, що у вашому місті є лише один магазин авто, одна заправка, та лише одна майстерня з ремонту авто, що належать одному власнику. Враховуючи необхідність постійного ремонту та високі витрати палива, вам вигідніше купити нове авто. Але монополісту вигідніше, що ви продовжували їздити на старому й регулярно приїздили його ремонтувати та більше купували бензину. Він міг би продати авто вам в кредит, але не впевнений, чи ви будете вправно виплачувати кредит. Крім того він втратить частину доходів — нове авто витрачатиме значно менше пального та не потребуватиме ремонту. Тож він може запропонувати вам "інвестувати" в новий двигун або акумулятор в старе авто, але купити нове авто — ні.
Українська мережа електропостачання є зношеною. Деякі експерти говорять про знос на 70%. Через це виникають значні втрати енергії. Якість та надійність погані. Споживач зацікавлений в побудові повністю нових мереж замість старих. Але власник мереж зацікавлений в регулярних "інвестиціях" в ремонт, бо це обґрунтовує той тариф, який він стягує зі споживача. Він не зацікавлений в інвестиціях в повне оновлення мереж, бо не впевнений, що тариф не зміниться в майбутньому в бік зменшення. Також у випадку оновлення мереж він втратить частину коштів, які зараз списує на "ремонт". Якщо ж цей же власник має також й виробництво, це може призвести до падіння попиту на його генерацію. В таких умовах, скільки б не був RAB тариф, обленерго буде вигідніше або вивести отримані кошти у вигляді прибутку, або у вигляді "інвестицій", нескінченно підтримуючи мережі у "зношеному стані".
Який вихід з цього замкненого кола?
По-перше, цільовим параметром тарифу мають бути не інвестиції, а якісне постачання за мінімально можливої ціни. Постачальник має заробляти більше у випадку зменшення втрат електроенергії, зменшення часу аварійних відключень.
По-друге, електромережі повинні бути лише природною монополією, а не штучно створеною. Немає сенсу мати декілька мереж, там де це економічно недоцільно, бо це природна монополія.
Але будь-хто – промисловий споживач або об’єднана територіальна громада — повинні мати право на будівництво власних додаткових мереж для під’єднання їх до магістралей Укренерго із збереженням прав власності на створені власним коштом мережі. Не повинно бути штучних обмежень для побудови нових потужностей будь-якими гравцями, якщо їх наявність є економічно доцільною та ефективною.
