Негативні наслідки блокади
Якщо говорити про енергетику, то всі шахти, які видобувають антрацит і пісні види вугілля, залишилися на неконтрольованих територіях. У минулому році електростанції, які знаходяться на контрольованій території України, виробили електроенергії близько 199 мільярдів кіловат-годин з вугілля антрацитової групи. Це десь 40% від загальної теплової генерації і близько 13% від загального виробництва електроенергії.
І зараз ця блокада доставки вугілля призвела до того, що станції, які працюють на антрациті або на пісному вугіллі, були переведені на мінімальний склад устаткування або на склад обладнання нижче мінімального. З одного боку, це дозволяє економити вугілля на складах, тобто витрата вугілля різко зменшується. Якщо станції будуть працювати в такому режимі, його вистачить більше ніж на місяць. Але з іншого боку, такий режим загрожує аварійними ситуаціями. Адже аварія на атомному блоці або аварія на передавальних потужностях може обернутися серйозними системними проблемами для сектора.
З точки зору металургії для української економіки проблеми полягають у тому, що металурги, які розташовані на неконтрольованих територіях, зареєстровані і працюють за українським законодавством. Відповідно, працюють за українським законодавством, яке включає в себе обов'язковий продаж валюти на валютному ринку. Виробляючи продукцію там, вони продають валюту тут, чим сприяють стабілізації валютного ринку. Плюс платять нарахування на заробітну плату, військовий збір та інші податки в український бюджет. І два найбільших металургійних заводи – це Єнакіївський і Алчевський меткомбінати – виробляють близько 15% від загального виробництва сталі в країні. Якщо говорити про місячний обсяг продажів, то це більше 100 мільйонів доларів. Відхід таких значних обсягів валюти з міжбанку може негативно позначитися і на курсовій стабільності.
Можливо, це буде не відразу видно, але з часом може позначитися на курсової стабільності гривні. Плюс перебої стосуються частини коксу, який виробляється на контрольованих територіях, плюс вугілля для шихтування, вапняк, плюс антрацит, який використовують металурги на контрольованій частині України, що змушує знижувати завантаження металургів в Україні. Перебої з постачанням електроенергії на Авдіївський коксохім призводять до того, що є проблеми із завантаженням потужностей металургійних комбінатів Маріуполя, а вихід Алчевського коксохіму призвів до зниження завантаження Дніпровського металургійного комбінату. Загалом, дуже широкий спектр проблем для економіки України.
Я вважаю, що ситуація, що склалася, для економіки в цілому і енергетики зокрема досить небезпечна. Особливо з точки зору її енергетичної безпеки. Тому що відсутність достатніх запасів пального на 40% генеруючих потужностей теплових станцій негативно позначається на стабільності роботи енергосистеми. Доводиться завантажувати більше атомні блоки. Наприклад, в минулому році досить інтенсивне завантаження атомних блоків в першій половині року призвело до того, що влітку дуже сильно збільшилися простої через ремонти, при цьому споживання підскочило через спекотну погоду.
З точки зору заміщення поставок з ДЛНР імпортом, можна в короткостроковій перспективі завезти кокс, як вже робили в минулому році і збільшити імпорт вугілля. Але компаніям доведеться переробляти свої логістичні ланцюжки повністю. Це займе якийсь час і втрати будуть у будь-якому випадку, зокрема й через зростання цін на кокс через появу такого великого покупця.
При відмові від антрациту з ДЛНР у нас з'являється гостра необхідність імпорту вугілля з Південної Африки або інших країн (Індонезія, США, В'єтнам). Власне, щоб покрити попит України, потрібно буде шукати на всьому ринку, тому що це вугілля є досить рідкісними в світі. Поточна його вартість близько 90 доларів за тонну і собівартість тільки вугілля у виробництві буде близько 1,3 гривні, в той час як зараз весь тариф теплової генерації близько 1,3 гривні. Таке зростання цін необхідно буде додатково компенсувати підвищенням тарифів для теплової генерації. Зараз в тарифи закладена ціна близько 1730 грн/тонну і при переході на імпортне вугілля паливна складова повинна зрости.
