Навіщо Україні зелений тариф

16 липня 2018, 09:00
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

В останні два-три роки завдяки зеленому тарифу Україна, нарешті, почала звертати на себе увагу серйозних світових гравців у галузі відновлюваної енергетики.

В Україні заклики до чогось нового і прогресивного традиційно супроводжуються протестами проти того ж самого. Наприклад, "За сланцевий газ і енергетичну незалежність!" – "Проти екологічної катастрофи!", "За залучення зарубіжних інвесторів і створення робочих місць!" – "Проти вільних економічних зон і індустріальних парків!", "За розвиток відновлюваної енергетики та збереження довкілля!" – "Проти зеленого тарифу!" Знайоме? Страшні не так самі ці пустозвонні слогани, як їх несвоєчасність. Адже противники всього прогресивного не тільки, як правило, не розбираються в предметі, але ще й гадки не мають про економічний, історичний та геополітичний контекст того, що відбувається.

Відео дня

Якщо ж поглянути на енергетику, то глобальна картина така: епоха викопного палива – нафти, газу, вугілля – стрімко йде. Нещодавно генеральний директор корпорації Shell Бен ван Бюрдо заявив, що його компанія більше не нафтогазова, а "компанія перехідної енергетики". Більш того, провідні світові гравці галузі та експерти бачать пік споживання вуглеводнів на початку або максимум до кінця 2020-х. Це ж підтверджують і невблаганні цифри: у другій половині поточної декади (2015-2020 роки) капітальні інвестиції нафтогазових гігантів у нові проекти скоротяться до $443,5 млрд, що вдвічі менше попередньої "п'ятирічки", коли інвестиції склали $875,1 млрд (згідно з даними норвезького агентства Rystad Energy). Мегапроекти з горизонтом 15-25 років повсюдно заморожуються, від глибоководних шельфів Мексиканської затоки і Нігерії до Арктики і канадських нафтоносних пісків.

З вугіллям справи йдуть не краще: у 2014 році збанкрутувала найбільша приватна вугільна компанія Peabody. У 2017-му Китай скасував будівництво 151 об'єкта генерації тепла і електроенергії на вугіллі, а Індія в цьому ж році відмовилася від ряду подібних вугільних проектів більш ніж на $9 млрд.

Що це означає для України? Те, що ніякий зарубіжний інвестор не буде серйозно вкладати у видобуток нафти, газу і вугілля в нашій країні. По-перше, в цьому немає ніякого економічного сенсу. У нас немає нових великих родовищ, останні пішли разом з Кримом і чорноморським шельфом, а сланцевої революції в Україні і Східній Європі так і не сталося, перш за все, через геологію, що не виправдала надій. У нашій країні неопрацьованими залишилися лише дрібні й середні родовища. І ті, як правило, з досить складною геологією, вкладати в які дорого і ризиковано.

У кращому випадку, підприємства Нафтогаз України і дюжина дрібних і середніх приватних гравців будуть намагатися підвищувати ефективність існуючих свердловин, домагаючись мінімального зростання видобутку. При цьому наша країна одночасно пишається як підвищенням видобутку газу (на 3,1% – до 20,8 млрд кубометрів у 2017 році, Укртрансгаз), так і зниженням його споживання (на 4% – до 31,9 млрд кубометрів в 2017-м, Нафтогаз України). Навіть якщо ми не будемо зменшувати темпи, наше внутрішнє споживання, що падає, і видобуток, що мляво зростає, зустрінуться, в кращому випадку, через 10 років.

Про вугілля і перспективи його видобутку з поточною ситуацією на Донбасі говорити взагалі не доводиться.

Є думка, що нас врятують атомні станції. Правда, ніхто не озвучує той факт, що протягом найближчих 10 років три чверті наших атомних реакторів потрібно буде або виводити з експлуатації і консервувати, або кардинально модернізувати, де вартість реконструкції може доходити до $10 млн за МВт встановленої потужності.

При цьому частка відновлюваної енергетики в усьому світі зростає на 30-40% на рік. У багатьох порівнянних за населенням з Україною країнах частка зеленої енергетики в загальному балансі вже дуже істотна: Німеччина – понад 30%, Польща – 13,5%. В Україні станом на початок цього року – 1,47%. Причому вартість, наприклад, сонячних панелей за останні 40 років впала в 250 разів (це не помилка) і продовжує знижуватися.

В останні два-три роки завдяки зеленому тарифу Україна, нарешті, почала звертати на себе увагу серйозних світових гравців у галузі відновлюваної енергетики. Один візит на ринок іспанського світового гіганта Acciona Energia з пілотним проектом в с. Димерка Київської області на 54,7 млн ​​євро вже говорить багато про що. Проте це лише початок шляху, і будь-які непродумані популістські рішення або навіть їх обговорення – про зміну правил гри, скасування або зменшення зеленого тарифу можуть поховати всі ці багатообіцяючі починання.

Через зелений тариф пройшли і проходять практично всі країни, що розвивають відновлювану енергетику. Були й такі, які рубали цей тариф з плеча заради ситуаційних політичних дивідендів або через тимчасову низьку ціну на нафту. І, звичайно ж, потім дуже про це пошкодували, оскільки їм дісталися судові позови від інвесторів, як у випадку з Іспанією. Або залежність від імпорту енергоресурсів, як це сталося з Польщею, яка ще в 2017 році була найбільшим імпортером російського газу в Європі.

Україні життєво важливо прагматично дивитися на всі описані вище глобальні реалії і не повторювати помилки інших країн. Особисто я забороняю своїй команді використовувати словосполучення «альтернативна енергетика», тому що навіть в короткостроковій перспективі ніякої альтернативи поновлюваним джерелам енергії не існує.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Картина ділового тижня

Щотижнева розсилка головних новин бізнесу і фінансів

Розсилка відправляється по суботах

Показати ще новини
Радіо НВ
X