Наскільки ліберальні кандидати в президенти
Разом з колегами з ЦЕС – Дарією Михайлишиною та Олексієм Гаманюком проаналізували економічну частину політичних програм шести найбільш рейтингових кандидатів у президенти
В результаті виділили 200 економічних обіцянок. Далі ми закодували твердження, виходячи з того, наскільки вони пропонують збільшити або зберегти чи навпаки обмежити роль держави в економіці та надати більше ваги ринковим силам. Серед фаворитів президентської гонки є за кого голосувати як лібералам, так й прихильникам домінуючої ролі держави в економіці.
Разом з колегами ми проаналізували економічну частину політичних програм шести найбільш рейтингових кандидатів у президенти (Бойко, Гриценко, Зеленського, Ляшко, Порошенко, Тимошенко), які опубліковані на сайті ЦВК. В результаті ми виділили 200 економічних обіцянок. Найчастіше кандидати згадували в своїх програмах енергетику (23), бізнес (18), сільське господарство (15), соціальну підтримку та пенсії (по 13), боротьбу із безробіттям (12), податки (11).
Ми вирішили проаналізувати наскільки кандидати є економічними лібералами. Для цього закодували кожне з 200 тверджень, виходячи з того, наскільки вони пропонують збільшити або зберегти чи навпаки обмежити роль держави в економіці та надати більше ваги ринковим силам. Відповідно до результатів кодування 53% економічних обіцянок є нейтральними відносно ролі держави, 29% - передбачають збільшення або збереження домінування держави, а 19% - навпаки зменшення.
Відносно більш ліберальними є підходи до бізнесу та податків. Про більшу роль держави кандидати говорять набагато частіше по напрямах – соціальна підтримка, сільське господарство, енергетика та пенсії.
Такий розподіл є ознакою популізму. Лібералізація означає зменшення податків, а більша роль держави – зростання соціальних виплат, що в сумі дає зростання дефіциту бюджету та інфляцію. Тобто коли кандидати пропонують одночасно зменшити податки і збільшити виплати, вони обіцяють майже неможливе.
Серед проаналізованих кандидатів найбільша кількість економічних обіцянок у Зеленського та Тимошенко, найменша – в Порошенка та Гриценка. Найбільше конкретних економічних обіцянок, має у своїй програмі Гриценко (77% від кількості економічних обіцянок кандидата), найменше - Порошенко (22%). У Зеленського та Порошенка ліберальних пропозицій більше (баланс +10% і +7% відповідно). У Гриценка рівна кількість ринкових обіцянок та за велику роль держави (баланс 0%). Тимошенко, Бойко і Ляшко більше підтримують значну роль держави, ніж ліберальну політику (баланс -13%, -28% і -36% відповідно).
Наприклад, у сільському господарстві Зеленський пропонує відкрити прозорий ринок землі без додаткових уточнень, Гриценко пропонує відкрити ринок після наповнення земельного кадастру, Бойко пропонує залишити землю у власності селян і не відкривати ринок без референдуму, а Ляшко чітко вказав, що він проти продажу земель. Тимошенко і Порошенко не вказали у програмі свою позицію, чи треба відкривати ринок землі. Тимошенко обіцяє державний контроль за сівозмінами, а Порошенко - “розвиток інфраструктури для виробників сільськогосподарської продукції”.
Серед фаворитів президентської гонки є за кого голосувати як лібералам, так й прихильникам більшої ролі держави в економіці. Якщо, звичайно, вірити у здійсненність цих обіцянок та їх щирість. З точки зору законодавства можливість впливу президента на економіку дуже обмежена, його основні функції – оборона та зовнішня політика. Українські політики також часто схильні не виконувати обіцянки навіть за наявності можливості це зробити.
