НАБУ заплуталося у Роттердам+

28 березня 2018, 12:10

Національне антикорупційне бюро України продовжує розслідувати справу щодо методики розрахунку вартості вугілля, яка отримала назву Роттердам+.

Цього разу Солом'янський суд Києва розширив "територію" розслідування та дозволив детективам НАБУ отримати доступ до документів про купівлю групою ICU єврооблігацій компанії ДТЕК. Таке рішення суд ухвалив 1 березня 2018 року.

Відео дня

Наявна інформація свідчить, що НАБУ так і не вдалося довести помилковість методики розрахунку Роттердам+. А тому антикорупціонери вирішили вийти "сухими з води" та не "вляпатися" у черговий скандал через залучення третьої сторони, щоб фактично розглядати взаємовідносини ICU та ДТЕК, а не методику Роттердам+.

Власне, головними висновками із нового судового рішення є економічна та політична частини. По-перше, в економічній частині дії НАБУ мали стосуватися розслідування методики Роттердам+ і нове рішення суду підтверджує, що цього завдання детективи не осилили. По-друге, НАБУ йде перевіреним шляхом переведення справи у політичну площину, де ніхто і ніколи не буде вникати в істинні економічні основи як методики Роттердам+, так і купівлі облігацій на бізнес-ринках. У випадку з інвестиційною компанією ICU зробити це буде легко, оскільки вже три роки ЗМІ обговорюють, що колишній міністр енергетики Демчишин, голова НКРЕКП Вовк, екс-голова НБУ Гонтарева та й президент України Порошенко мають стосунок до ICU.

Водночас, дії НАБУ нагадують класичний "лохотрон" правоохоронних органів України. І шкода, що НАБУ використовує старі методи роботи. Суть такого "лохотрону" зазвичай полягає у тому, що спочатку "об’єкт" стає свідком злочину, потім – підозрюваним, далі – співучасником, іще пізніше – обвинуваченим, і насамкінець – організатором злочинної групи.

У випадку з Роттердам+ НАБУ спершу задекларувало свою готовність розібратися у самій формулі та довести її невідповідність, а також зловживання з боку членів НКРЕКП. Саме цим детективи НАБУ займалися від березня 2017 року до березня 2018 року. Майже рік знадобився НАБУ, щоб зрозуміти, що спроба заробити бали у гонці антикорупційних органів завдяки Роттердаму+ лопнула, як мильна бульбашка. Інформація із надр НАБУ свідчить, що детективи не спромоглися сформулювати обґрунтування корупційності методики Роттердам+. Фактично антикорупціонери заплутались у формулах Роттердаму+.

Варто також зазначити, що НАБУ "підвели під монастир" політики й активісти, які готували і подавали документи щодо Роттердаму+. А документи, як наслідок, виявилися такими, що містили більше популістичних висновків, які не були підтверджені офіційними документами і доказами. При цьому показово, що заяви в НАБУ подавав народний депутат Віталій Купрій, член партії Укроп, яку контролює Ігор Коломойський. А у більшості випадків діяльність Купрія у питанні Роттердам+ перетинається і збігається з діяльністю народного депутата Сергія Лещенка. І про їхні зв’язки із Ігорем Коломойським вже неодноразово писали ЗМІ.

Саме тому рішення Солом’янського суду від 1 березня варто розцінювати як, імовірно, останню спробу НАБУ відбілити свою репутацію. Адже останні два роки навколо НАБУ відбулася неперервна серія скандалів і провалених справ, які завжди завершуються пустим звуком. От лише по пам’яті справи НАБУ, які були на слуху, але так нічим і не завершились:

  1. Так звана справа екс-міністра Мінекономіки Айвараса Абромавичуса і народного депутат Ігоря Кононенка щодо тиску на Абромавичуса з метою призначення своїх людей на посади в уряд та державні компанії.
  2. Розслідування НАБУ щодо купівлі квартири народним депутатом Сергієм Лещенком. Щоправда, у справі так і не визначили, де ж Лещенко брав кошти на дорогі покупки.
  3. Найбільш відома і голосна справа щодо Одеського припортового заводу стосовно закупівлі газу за завищеною ціною. Розслідування відбувалося з арештами керівників Нафтогазу і ОПЗ.
  4. "Газова справа" народного депутата Олександра Онищенка щодо продажу газу власного видобутку за заниженими цінами.
    Колишній голова ДФС Роман Насіров, який також проходив в окремій справі, яка була пов’язана із "газовою справою" Онищенка. Як відомо, Насірова випустили на свободу і справа фактично є "мертвою".
  5. Також скандальна, але вже більше кумедна справа НАБУ щодо затримання народного депутата Борислава Розенблата за участь у незаконних схемам видобутку бурштину. Справа стала відомою також через участь "агента Катерини".
  6. Справа прокурора сил АТО Костянтина Кулика, який придбав низку об’єктів нерухомості, що викликало підозру у корупції.
  7. Не менш відома справа чорної бухгалтерії Партії регіонів, де фігурує політтехнолог Дональда Трампа Пол Манафторт.

І це лише ті справи, які стали відомі громадськості. Усі вони не завершилися логічним судом, обгрунтуванням рішення, достатньо серйозною доказовою базою, яка би дозволила повірити у прозорість рішення.

Але всі ці так звані справи, разом зі справою Роттердаму+, завдавали непоправної шкоди іміджу не лише керівника НАБУ Артема Ситника, але й сформували стійкий образ України, де боротьбою із корупцією займаються профани та відверті аферисти у поєднанні із політиками та активістами. І НАБУ, на жаль, лише використовують у свої розбірках бізнес-групи та олігархи.

Особливо помітно це стало на фоні незалежного аудиту діяльності НКРЕКП (методику якого і розслідує НАБУ), яке здійснило Енергетичне співтовариство. У звіті констатується політичний тиск, який здійснюють на НКРЕКП. І нове рішення суду щодо розслідування НАБУ лише підтверджує політизацію таких справ.

Ситник це зрозумів, але, схоже, доволі пізно. У лютому цього року голова НАБУ дуже песимістично оцінював справу про Роттердам+ та звертав увагу на велику кількість маніпуляцій навколо методики: "Це дуже складна справа, пов'язана з вивченням величезної кількості документів. Ця справа з самого початку звертала надто багато суспільної уваги і будь-які коментарі до певних остаточних або проміжних рішень будуть зайвими, і можуть використовуватися для певних маніпуляцій і спекуляцій. Поки немає жодних термінів, коли ця справа буде передана до суду. І я намагаюся не робити будь-яких прогнозів, на відміну від інших керівників правоохоронних органів, тому що все дуже складно".

На жаль, хорошу ідею боротьби із корупцією перетворили на олігархічний інструмент вирішення конфліктів. Також окремі політики перетворили НАБУ на канал для зливу непідтвердженого компромату.

Власне, саме тому рішення Солом'янського суду Києва від 1 березня щодо дозволу детективам НАБУ отримати доступ до документів про купівлю групою ICU єврооблігацій компанії ДТЕК викликає сумнів як дійсно механізм віднайти істину у питанні Роттердаму+. І це більше нагадує спробу НАБУ перевести розслідування з економічної у політичну площину. І сам текст ухвали Солом'янського суду дає безпосередні вказівки на таку тактику НАБУ.

1. НАБУ вимагає документи для підтвердження чи спростування факту придбання у період 2015-2016 років за участі низки компаній, в т.ч. ICU єврооблігацій ДТЕК. А також встановлення осіб в інтересах яких діяли ці компанії, отримання фактичних даних про ціну придбання цінних паперів і ціну подальшого їх продажу, а також для встановлення всіх інших обставин можливого вчинення вказаного кримінального правопорушення.

Вже саме словосполучення "кримінальне правопорушення" без наявних доказів вказує на те, що розбиратися у питанні ніхто не буде, а відбуватиметься процес пошуку "винних". Адже вже неодноразово компанія ICU заявляла про купівлю євробондів ДТЕК у 2011-2013 роках, а в 2015-2016 роках. компанія докуповувала євробонди через їхню дешеву ціну та процес реструктуризації боргів. Тому дивує, що НАБУ не планує вивчати увесь процес купівлі облігацій із 2011-го по 2016 рік, а також не перевіряє інших учасників ринку, які також купували євробонди. Можна припустити, що НАБУ претендує на викриття певної схеми торгівлі інсайдерською інформацією, яка могла дозволити вигідно скупити єврооблігації. Але тоді в ухвалі суду фігурували б інші факти, прізвища, компанії.

2. НАБУ стверджує, що у період з травня до липня 2016 року (після прийняття методики Роттердам+) вартість єврооблігацій ДТЕК зросла на 60% від вартості їх придбання.

В принципі тут нічого нового НАБУ для себе не відкриє. Період падіння ринків в Україні змінився на період зростання. Важко уявити, що не популістично, а "з печаткою", хто-небудь це спростує. У 2014 році міжнародні агентства понизили рейтинг єврооблігацій України і це потягнуло за собою зниження євробондів усіх компаній. Згідно з публікаціями у ЗМІ влітку 2014 року, єврооблігації ДТЕК коштували 61,6% номіналу, Метінвесту - 66,8%, ПУМБ - 76,1%. У березні 2015 року цінні папери Ощадбанку торгувалися по 40,1% від номіналу, Укрексімбанку - 51,5%. Євробонди ДТЕК у березні 2015 року досягли свого мінімального значення в 35% від номінальної вартості і негативна динаміка тривала до початку 2016 року.

Водночас, у першій половині 2016 року був зафіксований невеликий ріст єврооблігацій ДТЕК (+4,7%). Але зростання за іншими українськими емітентами перевищило зростання облігацій ДТЕК – Метінвест (+39,6%), Ferrexpo (+37%).

Показовими є дані, які в інтерв’ю агентству Інтерфакс надав управляючий партнер ICU Макар Пасенюк. Зважаючи на те, що ICU проходить безпосереднім "фігурантом" справи НАБУ, то цікаво поглянути на вже продемонстровані таблиці та графіки. Безумовно, якщо слідство НАБУ буде завершено, то іще цікавіше буде глянути, як детективи будуть трактувати падіння і ріст ринків, і як це можна було прогнозувати у 2015-2016 роках.

Так, зокрема, перша таблиця є показовою, де чітко видно як "просіла" вся економіка України і як потім відбувався ріст.

3. В ухвалі суду сказано, що до ціни енергетичного вугілля, з якої розраховується вартість електроенергії, виробленої ТЕС, головою та членами НКРЕКП необґрунтовано та безпідставно було включено витрати на його фрахт та перевалку, які документально не підтверджені.

Важко уявити, як суд і детективи будуть йти проти теоретичної і, більше того, практичної логіки економіки, коли за будь-якого дефіциту ціна буде розраховуватися з доставкою. Як тут не згадати формулу Дюссельдорф+ (німецький хаб NCG) або ціна газу для населення згідно з постановою уряду №187. Із 16 млрд куб. м газу для потреб населення і теплокомуненерго доводиться імпортувати лише 1 млрд куб. м. Інші 15 млрд куб. м видобуваються в Україні. І всі 17 млрд кубів Україна оплачує за ціною Дюссельдорф+. І, до того ж, у ціні на газ платить за доставку цього газу в Україні. Хоча, як зрозуміло, цей газ знаходиться в Україні. І цілком очікувано, що НАБУ навіть вусом не повело, щоб порушити справу проти Нафтогазу та Укргазвидобування і сотні компаній, які користуються грішми, отриманими від продажу газу в Україні за європейською ціною.

Напрошується думка, що НАБУ втягнулося у небезпечну аферу, яка є нічим іншим як лобізмом інтересів промислових підприємств. А підтримка з боку окремих народних депутатів може вказувати, що мова йде про інтереси Коломойського та Пінчука.

У випадку із вугіллям, то у 2017 році імпорт вугілля становив 5,8 млн т із 24 млн т, які спожили ТЕС. Це майже 25%. А не 11% як у випадку імпорту газу. Проблема також у тому, що імпорт вугілля не так легко можна замінити як природний газ. В Україні дефіцит антрациту і запаси такого вугілля у світі обмежені, а тому це також впливає на ріст ціни на вугілля.

Але цікавим і показовим є інший момент. Протягом дії методики розрахунку вартості вугілля, яку назвали Роттердам+, ціна вугілля у тарифі для ТЕС ніколи не була вищою, ніж ціна імпортного вугілля. Протягом 2017 року така різниця становила від 400 до 600 грн. Адже методика визначає середню ціну за 12 місяців на біржі API2 (Роттердам).

4. У рішенні суду стверджується, що НКРЕКП ухвалювала рішення про Роттердам+ усвідомлюючи, що умов та стимулів для імпорту енергетичного вугілля за ринковими цінами європейського ринку (АРІ2) не створено.

Тут взагалі важко зрозуміти логіку чи то НАБУ, чи то суду. "Умови" імпорту якраз і були створені політиками і активістами типу Семен Семенченко, псевдо-патріотичних сил, які блокували у 2016 року поставки вугілля антрациту із Донбасу. І якщо до 2017 року можна було поставляти вугілля із Донбасу по ціні 1700 грн і менше, то у 2017 році ціна вугілля у тарифі доросла до 2450 грн.

Можливо, НАБУ під "стимулом" має на увазі закупівлю дещо дешевшого вугілля із Росії, але тоді постає питання: на кого працюють у НАБУ чи в суді в умовах конфлікту України та Росії? А можливо, "умови" – це індекс API4, який іще дорожчий, ніж API2 у Роттердамі. Зрештою, у НАБУ так і не розібралися, що індекс є ціновим орієнтиром і не означає, що вугілля повинно йти саме із Роттердама.

В ухвалі суду йдеться про те, що до розрахунку прогнозованої оптової ринкової ціни електричної енергії необґрунтовано буде врахована ціна на енергетичне вугілля, яка на 10-15% вища від цін, за якими ТЕС фактично закуповують енергетичне вугілля на території України, а тому як наслідок теплові електростанції отримуватимуть надприбутки з виробництва та продажу електричної енергії в Оптовий ринок електроенергії (Енергоринок).

Кожен наступний пункт іще більше заплутує позицію і розуміння проблеми з боку НАБУ. Якщо навіть спробувати зрозуміти таку цифру, то показники у 10-15% банально викликають сміх. Такий розрив у 5% (10, 11 чи 15%) може формувати різний прибуток. Але головне питання – хто "намалював" НАБУ такі цифри? Депутати та активісти у своїх запитах? Кожна шахта має собі собівартість і свої затрати. Вартість видобутку на частині державних шахт у 1,5-2 рази перевищує вартість імпортного вугілля. То можна буде сподіватися, що НАБУ надасть такі документи. Інакше навіть не варто сумніватися, що ця справа стане дев'ятим відомим проколом НАБУ нарівні зі справами ОПЗ, Онищенка чи Манафорта.

Як результат, своєю справою про Роттердам+, яка поступово перетворюється на справу Роттердам+, ДТЕК та ICU, НАБУ продовжує девальвувати цінність реформ в Україні та реформування ринків енергетики. Фактично підлеглі директора НАБУ Артема Ситника та й він сам виступають сьогодні антиреформаторами. Особливо це помітно за подвійними стандартами щодо ринку газу та ринку вугілля, де діють однакові "формули", але НАБУ займається лише одним сектором і тим самим підтверджуючи правило вибіркового правосуддя.

Показати ще новини
Радіо НВ
X