Медова фата-моргана
Однак, як це буває, несподіванка підкрадається з тилу, про що не підозрюють навіть самі бджолярі.
Міністерство аграрної політики та продовольства України (на виконання Угоди про Асоціацію з ЄС) готує Наказ "Вимоги до меду, що призначений для споживання людиною". Його прийняття дозволить політикам прозвітувати про успішну імплементацію Директиви Ради 2001/110/ЄС від 20 грудня 2001 року, яка стосується показників якості меду та його маркування.
На перший погляд ці зміни не загрожують українським бджолярам. Та не поспішаймо з висновками.
Насправді Наказом вводяться нові види медів та більш "лояльні" їхні показники. Фактично скасовується вітчизняний стандарт ДСТУ 4497:2005 "Мед натуральний. Технічні умови", що дозволить імпортувати в Україну "фільтрований мед", походження якого неможливо визначити, або так званий мед призначений для випічки.
По суті Україна відкриває ворота для ввезення на свою територію меду сумнівної якості. Та, найголовніше, не виставляє жодних запобіжників захисту свого ринку — правильного маркування, контролю показників безпеки тощо.
Конкретно, ідеться про загрозу навали імпорту меду з Китаю. Піднебесна торік продала в інші країни 128 тис. тон меду, проти українських 57 тис. тон.
Візьмемо вологість або водність меду, як один із показників якості. Український мед має вологість 18,5-21 % згідно ДСТУ 4497:2005. Це гідної якості продукт, який ми споживаємо та експортуємо до країн Євросоюзу, США тощо. Відповідно ж до згаданої Директиви, в Україну може прийти так званий "Мед призначений для випічки" з вологістю 25%. Це – сироп. І таких порівнянь можна навести безліч.
Із китайським медом уже мають клопіт США, Канада. У ЄС від необдуманої політики постраждало бджільництво Болгарії, Іспанії, Угорщини, Румунії.
Що ж відбувається за українськими медовими лаштунками насправд?
Українські бджолярі продають мед через трейдерів-експортерів, які, до слова, платять виробникам чи не найнижчу ціну в світі. Нині в Україні працюють 69 таких компаній.
Звісно, і виробники меду, і трейдери зацікавлені в збільшенні експорту. Однак далі їхні можливості та інтереси розходяться.
Суттєве збільшення експорту українського меду в попередні роки відбулося за рахунок зменшення його реалізації на внутрішньому ринку. Нині резерви вичерпані. Для подальшого розвитку виробництва українське бджільництво потребує кредитів, програм державної підтримки, оновлення законодавства, яких немає й, на жаль, не передбачається.
Що ж цікавить українських експортерів? Потужності дозволяють їм наростити експорт у рази хоч завтра! Їм потрібен мед будь-якої якості й походження в будь-яких обсягах. Свої інтереси вони потужно лобіюють через чиновників.
Трейдери готові збільшити експорт шляхом продажу змішаного українського та імпортного, вважайте, китайського, меду. Це дозволить швидко збільшити прибутки (нині український медовий експорт оцінюють у $103 млн на рік). Однак, годі казати, що якість продукту впаде катастрофічно.
Європейські та американські лабораторії працюють на високому рівні. Аналіз одразу покаже справжню "ціну" українсько-китайського сурогату. Це вдарить по авторитету наших виробників. Будуть підірвані основи цілої галузі, про що криком кричить "Всеукраїнське Братство Бджолярів України" на чолі з Тетяною Васильківською — експертом найавторитетніших міжнародних бджільницьких організацій.
Є інший шлях виходу з "медової кризи". Україна не зобов'язана механічно "копіювати" Директиву, на чому наголошують європейські чиновники.
Процедура імплементації Директиви ЄС може бути проведена в комплексі з оновленням українського законодавства. Передусім, з внесенням змін та доповнень до застарілого Закону "Про бджільництво". Прописуванням показників безпеки українського меду, а також меду, який імпортується, вимог до маркування.
Мають відбутися процедури взаємного визнання еквівалентності санітарних і фітосанітарних заходів між країнами — сторонами Угоди про асоціацію.
Я виступала організатором фестивалів меду. Знайома з багатьма українськими бджолярами. Вони — представники сімейних справ, які плекалися поколіннями. Занепад їхніх господарств і галузі в цілому стане трагедією не лише для 400 тисяч українських бджолярів, а й мільйона людей із числа їхніх родин.
Хто відповідатиме за розорені пасіки, злидні домогосподарств, не сплачені податки? Зміняться уряди, "реформують" переназвавши міністерства, високопосадовці знайдуть собі нові місця праці – навіть нікому буде подивитися в очі зубожілим людям.
Щоб відвернути цю трагедію, держава має всі важелі. Є компетентні спеціалісти, здатні відстояти економічні інтереси країни з урахуванням міжнародних зобов'язань. Потрібні лише бажання і відповідальність перед народом.
