Як лідери передвиборної гонки планують зробити Україну багатою

27 березня 2019, 12:01

Програми кандидатів переповнені обіцянками економічного зростання. Наскільки реалістичним набір гасел від Зеленського, Порошенка, Тимошенко, Гриценка та Бойка.  

Кожен кандидат в президенти України йде з розгорнутою програмою дій, яку він планує впроваджувати в разі своєї перемоги. Незважаючи на те, що центром економічної політики в Україні є Кабінет міністрів, президент традиційно може впливати на економічну політику і діловий клімат через свої квоти і кадрові призначення в регуляторних органах і силових відомствах.

Відео дня

Для реального економічного впливу президенту необхідно об'єднати навколо себе парламентську коаліцію, в іншому випадку всі економічні аспекти виборчих програм залишаться лише агітацією і суб'єктивним баченням економічного розвитку з боку кандидата. Мета автора — дати оцінку політичним обіцянкам кандидатів, їх реалістичності й обгрунтованості.

У програмах виділені економічні аспекти для оцінки за такими критеріями:

1) економічна реалістичність — обіцянки повинні бути забезпечені ресурсами і відповідати реальній економічній ситуації;

2) збалансованість — плани програми не повинні суперечити один одному;

3) доцільність — дії повинні бути спрямовані на економічне зростання;

4) незалежність — можливість самостійного впровадження програми без іноземного капіталу.

Виборчі програми написані загальними словами і кандидати не дають детальних роз'яснень щодо їх впровадження, тому в аналізі можуть бути присутні допущення і коментарі, як окремі пункти можуть бути реалізовані.

Відібрано програми п'яти рейтингових лідерів передвиборної гонки: Володимира Зеленського, Петра Порошенка, Юлії Тимошенко, Анатолія Гриценка та Юрія Бойка.


Володимир Зеленський

Програма побудована навколо ідеї "народовладдя" або прямої демократії — прийняття більшості державних рішень через референдуми. Впоратися з таким обсягом організаційної роботи допоможуть сучасні технології.

Національне багатство буде закріплено за кожним громадянином, з'явиться "економічний паспорт" — еквівалент банківського рахунку громадянина, на який будуть переказуватися гроші, отримані від продажу природних ресурсів країни.

Боротьба з корупцією почнеться з нульовою декларації — податкової амністії. Всі бізнесмени і чиновники отримають можливість легалізувати свою власність і вивести капітал з тіні.

За державний контроль відповідатиме система "відкритих даних" — всі процеси будуть фіксуватися в цифровому вигляді в реальному часі публікуватися в мережі.

Володимир Зеленський виступає за ринок землі і збільшення розробки власних родовищ енергетичної сировини — з метою зниження залежності України від експорту енергоресурсів.

Зеленський — єдиний кандидат із першої п'ятірки, хто піднімає питання екології, зниження відходів і викидів СО2 в атмосферу.

Замість складної податкової системи Зеленський пропонує почати з відміни податку на прибуток і замінити його податком на виведений капітал, таким чином мотивувати підприємства вкладати гроші в розвиток бізнесу. Це простий хід, але цілком може дати істотний економічний ефект, оскільки відразу ж збільшує макроекономічний мультиплікатор — кількість оборотів грошових коштів в економіці. Замість того, щоб витратити зароблені кошти на особисті потреби, бізнес буде купувати додаткове обладнання, яке вироблене іншим бізнесом, який так само буде мотивований поліпшити свою ефективність через модернізацію.

Найбільш сумнівною частиною програми є "народовладдя". У світі вкрай мало країн, які успішно його впровадили і першим прикладом є, звичайно, Швейцарія. Однак Швейцарія — країна з розвиненою політичною культурою і громадянською відповідальністю, де соціальний розрив між громадянами істотно нижче, ніж в Україні. За безвідповідальної політичної культури громадян, розквіту популізму і високої нерівності, пряма демократія гарантовано направить економічну політику на короткострокові результати і неприйняття довгострокових непопулярних дій. Ефективна економічна політика завжди передбачає жорсткі заходи заради позитивного результату. Знизивши політичний вплив і розмивши інструменти влади, Зеленський самостійно позбавляє себе можливостей реформувати економіку.

Антикорупційна програма Зеленського може бути ефективною в разі паралельного створення жорстких структур економічного контролю, оскільки після податкової амністії і детінізації економіки важливо створити нові економічні інститути, інакше економічна система сама повернеться до попередніх правил поведінки. В цілому в програмі немає істотних протиріч, проте відсутнє комплексне бачення економічного розвитку і конкретні кроки досягнення економічного зростання. У своїй програмі Зеленський більше сподівається на самостійний розвиток економіки, ніж на участь держави в цьому процесі.


Петро Порошенко

Чинний президент окреслив чіткі напрями економічного розвитку:

Україна — лідер аграрного сектора, один з п'яти нових IT лідерів, регіональний індустріальний лідер, транспортний хаб Європи і ТОР-10 туристичних напрямків Європи.

Ключовою проблемою програми Порошенка є ігнорування доданої вартості.

В Україні вже домінує агросектор в структурі експорту та в сучасному світі це показник економічної відсталості. Сільське господарство дає істотно менший дохід на витрачений долар, економічно розвинені країни конкурують за галузі з більшою доданою вартістю — такими капіталомісткими індустріями, як машинобудування або робототехніка.

Парадоксально, але така ж проблема в Україні і з IT-сектором, який інтуїтивно вважається технологічним, в той же час в країні локалізовано лише базовий рівень виробництва IT-продуктів — 90% українського IT-сектора — аутсорс іноземних замовників, які заробляють на продажі продукту. Для того, щоб вийти в лідери, Україні необхідно активно розвивати власну продуктову IT-політику, а багато в чому це проблема кадрів і організації процесів, на які держава вплинути не в змозі. Сьогоднішній великий IT-бізнес воліє аутсорсу.

У своїй програмі Порошенко так само стверджує, що будуть відновлені авіабудування, космічна галузь, суднобудування і ВПК.

На жаль, ситуація з факторами виробництва не дозволить в недалекому майбутньому відновити ці галузі, за винятком ВПК — єдина сфера, яка отримувала підтримку при Порошенку. Проблема у відсутності фахівців і обладнанні. Останні роки в Україні стрімко скорочувалися робочі місця в цих індустріях, найкращі фахівці вже емігрували, навчання нових і створення ж робочих місць за різними оцінками вимагають від 100 тисяч до 1 мільйона доларів за робоче місце. Вартість одного сучасного автомобільного заводу становить близько 5 млрд доларів. Створення нової лінії на існуючому підприємстві — мільярдні суми, наприклад, розробка російського авіа-проекту "Sukhoi Superjet 100" обійшлася в 1,4 млрд доларів. Індустрія високої доданої вартості швидко закривається, але дуже важко відновлюється.

Окремою проблемою стає конкуренція на світових ринках. Україна — член СОТ і ми не зможемо одночасно збільшити експорт усіх галузей. Сьогодні ми в основному експортуємо сировину, збільшення експорту машинобудівної продукції вимагає системної і тривалої роботи в сфері економічної дипломатії та "вибивання" свого місця на міжнародних ринках. Це природний шлях для будь-якої економіки, всі розвинені країни боролися за квоти і зниження тарифів, тому необхідно балансувати обіцянки, всього і відразу Україна досягти не зможе.

Розвиток туризму — блага мета і важливий економічний елемент, раніше ніякі кандидати не ставили це питання в свої програми. Безумовно, Україна має високий потенціал у цій сфері та розвиток інфраструктури, як логістичної, так і міської дозволить приймати набагато більші обсяги туристів.

Програма обіцяє направити ресурси на подолання бідності і посилення соціальної підтримки.

Цей пункт — це методологічна помилка. У сучасній економіці бідність — це не фінансова категорія, це інститут, який людина не здатна подолати самостійно. Тобто, соціальна підтримка виключно заморозить бідність, її подолання вимагає розвитку доступного кредитування, страхування, здатності реалізовувати економічний потенціал і підвищувати фінансову і соціальну грамотність громадян.

Порошенко також обіцяє скасувати податок на прибуток компанії й замінити його оподаткуванням на виведення капіталу. Цей закон реалістичний і цілком може бути впроваджений найближчим часом.


Юлія Тимошенко

Програма Юлії Тимошенко — "Новий економічний курс", найбільш об'ємна з усіх кандидатів-лідерів і детально покриває всі види економічної діяльності держави.

У фінансовому секторі Юлія Тимошенко гарантує стабільність банківської системи через посилення фінансового контролю.

Податкова система — ключовий фактор в економічній програмі Тимошенко, планується скасування 37 податків, зокрема скасування ПДВ. Натомість пропонується ввести податок на реалізацію.

Ідея хороша насамперед спрощенням податкової системи, заплутана система податків сама собою служить джерелом корупції і зловживань.

Так само Тимошенко обіцяє реформувати пенсійну систему і перейти від солідарної системи і сплати ЄСВ на приватні, успадковані пенсійні накопичення.

Реформа агросектора передбачає єдиний податок для аграріїв (на 1 га).

Подібні дії насамперед вигідні малому і середньому бізнесу, пропорційний податок на сільськогосподарську діяльність знизить ефект масштабу і агрохолдинги втратять домінуюче становище.

У тарифній політиці, Тимошенко обіцяє дворазове зменшення тарифів на газ для населення. В сучасних умовах знизити тарифи для населення можливо двома шляхами:

— замінити імпортний газ національним видобутком і знизити прибутковість газодобувних компаній нижче ринкової;

— дотувати різницю між ринковою вартістю газу і тарифною з бюджету.

В обох випадках, ці кроки порушують ринкові принципи і лягають навантаженням на бюджет. Це вимагатиме збільшення дохідної частини бюджету і активного стимулювання економіки. Без збалансованої бюджетної політики такі рішення — чиста авантюра. Про подібні соціальні обіцянки можна говорити тільки за наявності надійної економічної системи, яка витримає таке навантаження.

Тимошенко обіцяє активно розвивати економіку та створювати робочі місця для молоді — буквально "мільйони робочих місць".

Повертаючись до показника створення робочого місця, вартість найдешевшого створеного робочого місця в Україні в секторі роздрібної торгівлі — до 1 тис. доларів за місце. Інвестувати в створення торгівлі 1 мільярд цілком реально, проблема в тому, що торгівля не здатна працювати самостійно, необхідні фундаментальні галузі реального сектора — с/г, виробництво, машинобудування.

Другий момент, зайнятість повинна бути забезпечена попитом, тобто, продукція, яку роблять на робочих місцях повинна бути реалізована, а для цього необхідний платоспроможний попит. Розірваний цикл "зайнятість-виробництво-споживання" — одна з головних системних проблем української економіки.

Рузвельт, яким надихаються багато українських реформаторів, подолав подібну кризу масштабним державним замовленням на розвиток інфраструктури, під який були створені робочі місця. Розвиток інфраструктури потягнув за собою розвиток інших галузей і розвиток економіки в цілому.

Але інфраструктура — спільна для всіх економічна галузь, створення державного замовлення в конкретних галузях тягне за собою загрозу економічного перекосу, коли замість розвитку всієї системи, розвиваються окремі галузі більш високого рівня. В результаті, таланти і фінанси перетікають в них і інші сфери залишаються незаповненими і недофінансованими.

Наступна проблема — фінансування державного замовлення. Політика Тимошенко спрямована на активні бюджетні витрати, а значить можна очікувати бюджетного дефіциту. Як правило, бюджетний дефіцит покривається додатковою емісією — випуском грошей.

Емісія сама собою не є проблемою, якщо надруковані гроші будуть відразу ж підкріплені реальною економікою. Макроекономічно, цей показник регулюється граничної нормою споживання і граничною схильністю до заощадження. Іншими словами, коли людина отримує додатковий дохід, він його схильна зберегти чи витратити?

У країнах з високою граничною схильністю до споживання, як США, додаткова емісія не шкодить стабільності національної валюти тому що додатковий дохід відразу ж витрачається. У випадку з Україною, населення куди більш бережливе, тому додаткова емісія не буде пропущена через економіку, а осяде мертвим вантажем до кращих часів, чим обрушить курс гривні.

Не можна обійти методологічну помилку в програмі Тимошенко — обіцянка мікрокредитування до 100 тис. доларів.

Мікрокредитування — це невеликі короткострокові позики близько 100-1000 доларів і терміном на кілька місяців. Служать вони для забезпечення фінансами верств населення, які не мають доступу до банківських послуг.

Обсяги в десятки тисяч доларів цілком до снаги банківському сектору і немає сенсу створювати додаткові системи, тим більше, що вони служать для інших цілей. Можливо, мається на увазі створення цільових фондів на розвиток підприємництва, в такому випадку не потрібно вносити нові поняття і різночитання.

Анатолій Гриценко

Анатолій Гриценко виступає з явним протекціоністським ухилом щодо економіки. Задекларовані принципи кадрової політики — "професійність, порядність, патріотизм" говорять про ухил в націоналізм і подальші пункти підтверджують таке бачення розвитку економіки.

В основі програми — захист прав власності бізнесу і підвищення частки державного замовлення. 

Гриценко обіцяє направити державне замовлення в сфери з високою доданою вартістю і сконцентруватися на національних виробниках. Заявлене економічне зростання 10% на рік українська економіка не в змозі самостійно згенерувати, а значить головним джерелом зростання повинні стати інвестиції. Для привабливості українського бізнесу і залучення інвестицій Гриценко обіцяє провести детінізацію економіки і посилити вагу економічних регулюючих органів. Так Антимонопольний комітет України отримає розширені функції і буде суворо моніторити ринки на предмет порушення конкурентної політики. СБУ, ГПУ та інші силові органи будуть виведені з економічної сфери і втратять прямі механізми тиску на бізнес. Так само буде переглянута податкова політика, але в програмі не описуються конкретні кроки.

Анатолій Гриценко виступає за ринок землі, що так само приверне додаткові інвестиції в країну і наповнить бюджет.

Тарифна політика спрямована на переоцінку структури — відповідність реальних витрат постачальників комунальних послуг та доходів населення. Цей пункт сформульований розмито, оскільки стан енергетичної інфраструктури в Україні вкрай плачевний і постачальники зажадають подальшого підвищення тарифів для залучення інвестицій в її ренновації. Таким чином, примирити витрати і доходи виключно прозорістю не вийде.

Науку і освіту Гриценко планує фінансувати через скасування оподаткування для освітніх установ. Це смілива заява, впровадження такого закону обов'язково створить додаткову можливість для корупції — отримання статусу освітніх установ рядовим бізнесом. Само собою це рішення може не мати ефекту, але в комплексі з об'єднанням науки і бізнесу може дати позитивний результат в тривалій перспективі.

Так само упор робиться на інвестиціях в людський капітал. розшифровки поняття в програмі немає, але традиційне визначення людського капіталу — це освіта, медицина, тривалість життя, особистий дохід громадян.

В цілому, кожне з цих рішень дійсно підвищує інвестиційну привабливість бізнесу, створює робочі місця і генерує економічне зростання.

Програма Гриценка збалансована і реалістична, крім однієї великої перешкоди — міжнародного економічного регулювання. Сучасна економічна система має виражений ліберальний ухил і саме відмова від економічного протекціонізму робила президента Порошенка партнером міжнародних економічних організацій. Перехід до захисту національного виробника зажадає серйозних переговорів від команди Гриценка зі Світовим Банком, СОТ і Організацією економічного розвитку і співдружності. Якщо додати до цього заяви Гриценка про відмову співпрацювати з МВФ, то впровадження такої політики має ряд міжнародних викликів навіть з урахуванням успішного впровадження внутрішніх реформ. 


Юрій Бойко

Економічні принципи програми Бойка: зростання 5-7% на рік, державна підтримка національного виробника і розвиток підприємництва.

Так само кандидат гарантує створення робочих місць, надійну роботу банківської системи, кредитування фермерства та малого і середнього бізнесу. В енергетичній політиці упор буде на видобутку власних ресурсів і впровадженні соціальних тарифів. 

Розвиток промисловості забезпечить зв'язок науки з виробництвом.

Обіцянки Бойка нічим не відрізняються від виборчих принципів середини нульових і помітних нових ідей в програмі не прозвучало. Якщо розвиток промисловості та експорт металургії дозволяв підтримувати локальні соціальні програми в 2010 році, то сьогодні конкурентоспроможність українського експорту істотно знизилася і необхідно шукати нові джерела заробітку, розвиток нових індустрій і реформування старих. 

При цьому Бойко — єдиний кандидат з п'ятірки лідерів, який говорить про необхідність використання наукового потенціалу України та об'єднання зусиль промисловості і наукових установ, які сьогодні існують відірвано один від одного.

У програмі Бойка держава гарантує підтримку сільськогосподарської галузі і при цьому ініціює референдум щодо голосування про статус ринку землі. Вкрай непослідовна обіцянка, оскільки в разі запровадження ринку землі держава буде підтримувати конкурентну приватну галузь. Це нормальна практика для ряду країн, проте, це ляже додатковим навантаженням на бюджет за відсутності будь-яких дивідендів для держави. 

До цього додаються обіцянки зниження податків, підвищення зарплат і пенсій населення, що разом говорить виключно про видаткову частину бюджету і ніяк не підтримує дохідну. Таким чином програма Бойка найменш обґрунтована економічно і не має ніякого фундаменту.


Економічні програми завжди традиційно рясніли популізмом, тому втратили своє значення у виборчій кампанії. В цьому році багато кандидатів виступають з обгрунтованими і новаторськими ідеями, які дійсно можуть бути впроваджені в державну політику. Ряд ідей перетинається в обіцянках декількох кандидатів, питання фінансової стабільності, ринку землі, тарифів і оподаткування порушені кожним учасником, ідея державного замовлення так само стає ключовою для економічного зростання. Публічні обговорення цих питань формують предметні очікування від будь-якого претендента, що переможе, грамотний громадський контроль необхідний при будь-якому результаті.



Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X