Чому карантин вихідного дня заздалегідь провалився
Новий провал комунікацій влади. Що пішло не так?
Карантин вихідного дня підняв нову хвилю суперечок, збурень бізнесу, заперечення COVID-дисидентів. То він поганий? Не знаю. Я не медик і не вірусолог, і критикувати просто через те, що порушується мій звичний уклад життя, не збираюся. Але чітко бачу, що основна проблема в тому, що влада не змогла побудувати виразну комунікацію ні з людьми, ні з регіональною владою.
Кілька міст одне за одним почали заявляти про те, що не збираються виконувати рішення Кабінету міністрів України, ба більше, вони навіть не бачили самого документа. Заяви «ми не будемо виконувати» у багатьох випадках не більше ніж піар. Адже дотримуватися розпоряджень доведеться конкретним юридичним особам, а не мерам міст, у деяких з яких на носі другий тур виборів. Цим самим юрособам — ресторанам, спортзалам, магазинам — і відповідати за порушення постанови уряду. Адже штраф від 34 до 170 тисяч гривень ніхто не скасовував.
Але і в день ухвалення Кабміном рішення в середу 11 листопада, і весь наступний день країна обговорювала вжиті заходи, не маючи офіційного документа — тих самих змін до постанови КМУ 641, які з’явилися на сайті уряду тільки в четвер увечері.
Але ж саме на юридичний документ, а не на новину на сайті Кабміну або заяву будь-якого, нехай навіть високопоставленого чиновника, орієнтуються і бізнес, і регіональна влада. Що саме заборонили? У яких формулюваннях? Які є нюанси або лазівки? Для них важливе кожне слово.
Інфографіка і новина на сайті Кабміну — це добре. Це зрозуміла форма для обивателя, але бізнесу потрібен конкретний документ. Та й загалом для формування здорового сприйняття в суспільстві нових заборон, треба чимало часу приділити поясненню цих обмежень. Так, для когось вони очевидні, особливо для тих, хто перехворів сам або навіть втратив близьких. Але беззаперечної довіри владі немає, а перший переляк давно пройшов, хоча зараз ситуація набагато гірша, ніж на початку епідемії.
Тоді люди намагалися виконувати заборони, але потім — неадекватні штрафи за прогулянку в парку, «велюри» для «обраних», заяви санлікаря Ляшка про те, що «парки і сквери в Україні закривали «заради психологічного ефекту», та інші ляпи. Все це підриває віру в те, що «нагорі видніше». Адже можна було ж врахувати ці та багато інших чинників.
Рішення про введення нових обмежень складне, непопулярне, але сам механізм зрозумілий, і в ньому лише кілька конкретних кроків, про які «забули» або виконали абияк.
Що потрібно було зробити
- Багато часу присвятити поясненням того, який ефект очікується від планованих обмежень. Адже з чогось же фахівці все-таки виходять.
- Отримати зворотний зв’язок із регіонів (багато скарг від мерів на те, що ніхто не вдався у ситуацію на місцях).
- Ухвалити рішення з урахуванням цих особливостей.
- Негайно повідомити регіональну владу про ухвалене рішення офіційним документом.
- Негайно розмістити рішення на сайті КМУ та внести зміни до постанови в розділі Законодавство України сайту Верховної Ради (саме його багато хто використовує як офіційне джерело).
- Забезпечити контроль за дотриманням обмежень.
Останній пункт дуже важливий. Адже якщо можна порушувати комусь, то чому не можна мені? Так міркує більшість. А суворість українських законів, як завжди, компенсується необов’язковістю їх виконання, що вже було не раз продемонстровано.
Можемо тільки сподіватися, що «карантин вихідного дня» дасть хоча б якийсь позитивний ефект, і лікарі в переповнених лікарнях трохи видихнуть. Але, щоб люди вірили, владі потрібно багато пояснювати, чути різні думки і швидко доносити коректну інформацію.
