Як Україні позбутися Ротердам+

19 жовтня 2018, 15:00

Наблизитися до прозорого і справедливого ціноутворення можна через зміни у законодавстві щодо фінансових ринків.

На днях мав нагоду виступати на конференції, де зібралися представники газового ринку, та презентувати бачення НКЦПФР щодо розвитку фінансових та товарних інструментів торгівлі (в тому числі природним газом і електроенергією), а також організованої біржової торгівлі. Виробники й споживачі природного газу та інших товарів потребують зрозумілі умови формування ціни, які б відповідали європейським стандартам. Та, нажаль, сьогодні в українському законодавчому полі такі передумови відсутні, незважаючи на суттєві його зміни, що відбулись протягом 2016-2018 років (закони щодо ринку природного газу та електроенергії).

Відео дня

НКЦПФР має план створення в Україні відповідних енергетичних, аграрних та фінансових "хабів" або бірж, які б надалі можливість українським виробникам та споживачам визначати ціни на товари, що виробляються та споживаються в Україні.

Саме ціни та індекси, які будуть формуватися на таких українських біржах, повинні замінити індикативи Роттердам+ та Чикаго+. Сьогодні для обрахунків вартості продукції, яку ми виробляємо та споживаємо (тепло, електроенергія, хліб, соняшникова олія, тощо), використовуються переважно іноземні індикатори.

Беззаперечно, Україна повинна привести свої внутрішні ціни, особливо на енергоносії, у відповідність зі світовими. І реформи сьогодні тривають у багатьох секторах, в тому числі і в секторі енергетики. Частиною цих реформ повинна стати відмова від використання іноземних індексів і запровадження власних справедливих механізмів ціноутворення. Це буде справедливим по відношенню до виробника і споживача продукції, яка виробляється, використовується та експортується з України.

Використання іноземних індексів по відношенню до власної продукції без надання можливості сторонам хеджувати цінові ризики ("страхуватися" від випадків коливання цін) суттєво погіршує конкурентоздатність вітчизняних виробників і не дає можливостей покупцям (споживачам) уникати різкого підвищення цін.

Саме тому різке і не зрозуміле для багатьох зростання цін на природний газ та електроенергію створює потрясіння для споживачів та державного бюджету. Через відсутність фінансових інструментів хеджування, інших шляхів підтримки, крім дотацій з державного бюджету, у нас не існує.

Державний бюджет буде постійно знаходитися під сильним соціальним натиском, в тому числі коли ціна на наші сировинні товари буде суттєво зменшуватись. У такому разі, вітчизняні виробники будуть змушені звертатися до держави за дотаціями та податковими пільгами. Без зміни фінансового законодавства державний бюджет завжди буде "останньою надією" для виробника та споживача у питанні компенсації за "непередбачуваний" ціновий ризик.

Враховуючи що, ціни на товарну продукцію яка складає біля 30% нашого ВВП будуть коливатися завжди, то відсутність фінансових інструментів та повноцінних бірж, буде створювати постійний додатковий тиск на державний бюджет.

А тим часом, через суттєві прогалини в українському законодавстві, наші товарні та фінансові біржі переважно використовуються не за призначенням, що завдає значної шкоди економічним інтересам країни.

Саме на фінансових біржах (а їх у нас залишилось 5), багато років відбувалось ціноутворення на сміттєві цінні папери, які були основним засобом в операціях з оптимізації податків, відмивання грошей, переміщення капіталу (в тому числі з банків, які були з часом ліквідовані або націоналізовані). З 2015 по 2018 роки НКЦПФР зупинило обіг корпоративних цінних паперів, обсяг операцій з якими складав біля 1 трлн. грн. Такі сумнівні операції відбувались на всіх фінансових біржах без винятку.

Нажаль, розчарую, але на державні облігації (ОВДП) біржі також не формують об’єктивну ціну. Біржі використовуються лише для оформлення та опублікування двосторонніх угод, які відбуваються на фінансовому ринку. Анонімних торгів, які повинні формувати неупереджену ціну, фактично поки не відбувається. Таким чином процес ціноутворення на ОВДП має здебільшого адміністративний, ніж ринковий характер. Це спричиняє значний вплив на вартість запозичення для державного бюджету та інших позичальників, які отримують кредити від банків.

Втім, НКЦПФР, Міністерство фінансів та Національний банк наразі працюють над вдосконалення процесу ціноутворення на ОВДП через запровадження інституту маркетмейкерів та первинних дилерів. Додатково НКЦПФР через вимоги до бірж підвищує їх роль у процесі нагляду та виявлення сумнівних операцій, що вливають на ціноутворення фінансових інструментів.

Що стосується товарних бірж, то вони також відіграють певну роль у процесах фіскальної оптимізації та інших сумнівних процесах. Закон про товарну біржу від 1991 року був першою спробою України врегулювати діяльність з торгівлі товарами, зробити її системною, ефективною, та прозорою. Скоріш за все, на той час його розробники мали добрі наміри. Але сьогодні ми бачимо, що цей закон не працює. І те, що відбувається з товарними біржами, є загрозливим для фінансової стабільності.

Мінекономрозвитку майже не має важелів впливу на біржі, нагляд і контроль за ними з боку держави є формальним. В країні зареєстровано понад 620 товарних бірж, але більше 100 на сьогодні знаходяться у стані ліквідації.

На жаль, участь товарних бірж в схемах ухилення від сплати податків або ж податкової оптимізації стала ключовою. В історії біржової торгівлі в Україні безліч прикладів, коли біржі використовувались, м‘яко кажучи, не за призначенням, а з іншою метою:

  • для завищення закупівельних цін чи заниження цін на реалізацію готової продукції;
  • коли реєстрація контракту на певній біржі висувалась обов‘язковою вимогою при експорті;
  • коли певна біржа отримувала виключне право на реалізацію енергоресурсів;
  • для виправдовування фіктивних аукціонів з продажу газу, тощо.

Згадаємо найбільш гучні скандали навколо товарних бірж:

  • Скандальні аукціони з продажу нафти та нафтопродуктів Укрнафти по заниженим цінам на УМВБ;
  • Запровадження у ручному режимі обов’язкової реєстрації всіх зовнішньоекономічних контрактів на сільгосппродукцію на "Аграрній біржі";
  • Проведення фіктивних аукціонів з продажу газу на товарній біржі "Львівська універсальна" і т. і.

Держава втрачає на всіх цих схемах десятки мільярдів гривень, бюджет недоотримає мільярди податків. І така ситуація триває десятиліттями. Сьогодні ми бачимо окремі спроби розбудувати системні майданчики для організованої торгівлі із зрозумілими правилами. Але ж без чітких правових рамок система працювати не буде.

Починати вирішувати ці проблеми потрібно з імплементації в українське законодавство відповідних європейських директив – зокрема Директиви 2014/65/ЄС (MiFID І/II), Регламенту ЄС № 648/2012 (EMIR), Директиви 98/26/EC та Регламенту ЄС №1227/2011 (REMIT) та гармонізації правил біржової торгівлі. Повинні бути запроваджені єдині правила, незалежно від виду активу, який торгуватиметься на біржі.

Реформа товарних та фінансових ринків передбачена у проекті Закону України №9035 Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення інвестицій та запровадження нових фінансових інструментів.

Чому її не слід відкладати у довгий ящик? Через стрімкий розвиток криптовалют в Україні з‘являтимуться торгівельні майданчики для торгівлі криптовалютами. Немає сенсу розробляти окремі правила для криптовалютних майданчиків. Рішення проблеми – у запровадженні єдиних правил біржової торгівлі.

НКЦПФР як орган нагляду за біржовою торгівлею цінними паперами має повне бачення єдиних правил для організованої торгівлі на біржах, і може взяти на себе функцію нагляду за всіма біржами. Маючи необхідний функціонал, ми зможемо привести у відповідність з європейськими стандартами організації торгівлі діяльність українських товарних і фінансових бірж. Нарешті ми перестанемо дискутувати, на якому рівні необхідно встановити прив’язку до ціни Роттердам+ чи Роттердам-. Ціну буде визначати ринок, а саме споживачі товару, а не держава.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

Показати ще новини
Радіо НВ
X