Як робити гроші зі сміття
Децентралізація дає всі карти в руки регіонам для вирішення проблеми відходів. Звернути погляд для натхнення можна і на європейський досвід.
"Двадцять років тому, коли я був віце-мером міста Трір, ми зрозуміли, що незабаром дихати нашим повітрям буде неможливо. Ми усвідомили, що сміття – це найбільша проблема сучасності і почали її вирішувати", – каже Норберт Нойгауз, екс-віце-мер Тріра.
У Трірі проживає 530 тисяч мешканців, які продукують 460 тонн відходів щодня. Якби не сортування та сучасна утилізація відходів – сміття справді стало б екологічною катастрофою для міста. До речі, вирішувати проблеми відходів мешканці Тріра почали в співпраці з мешканцями ближніх районів.
"Ми утворили спільне підприємство з Трірським районом, оскільки міській владі це було дорого, а віддавати справу утилізації та переробки відходів у приватні руки – найгірша ідея з усіх можливих. Кожен мешканець громади сплачує податок у розмірі €90 у рік на утилізацію та переробку сміття", - каже Норберт Нойгауз.
Кожен будинок сортує сміття – папір та картон, пластик і упаковка, все решта, що не є біологічним сміттям і не містить паперу.
Скло окремо сортують по кольорах і його вивозять в певний час.
Для вивезення небезпечних або габаритних відходів (батарейок, люмінесцентних ламп, холодильників тощо) є спеціальна служба, яка забере ці відходи після дзвінка.
За порушення умов поводження з відходами мешканці караються двічі – за перший проступок підвищенням тарифу на вивезення сміття, вдруге – розірванням угоди і відмовою міста надавати їм такі послуги.
В побудову сміттєпереробного заводу інвестували €20 млн. Його потужність – 180 тисяч тонн на рік. А обслуговує завод одна команда з чотирьох чоловік.
У зоні біовідходів – працюють шредери і екскаватори, які перетворюють сміття на компост і його продають. Фермери стоять в черзі на придбання добрива.
Тут також утворюється інший товар на продаж – паливо. Висушені подрібнені відходи пресують у брикети і продають на підприємства міста.
Тут же переробляють пластик на одяг, екобруківку, кришки тощо. Скло відправляється на завод, де подрібнюється та переплавляється. Переробці підлягає і папір, хоча він після кожного циклу переробки стає все менш якісним.
Брудна вода – фільтрати, які утворюються на звалищах – відправляється на очисну станцію, де перетворюється на цілком безпечну для довкілля технічну очищену воду і скидається у річку. За три роки було очищено 3 млн кубів стічних вод.
А на базі закритого полігону виробляють біогаз, який забезпечує потреби станції в електроенергії, і продається державі, компенсуючи половину витрат на утримання полігону.
В Україні також є вже регіони, які готові брати на себе відповідальність і змінювати систему поводження з побутовими відходами у своєму місті. Гарним прикладом є Чугуїв Харківської області.
Міська влада ставить перед собою амбітне завдання – повністю перейти на сортування сміття, спробувати на цьому заробити і зменшити кількість відходів, які треба утилізувати.
Досвід Тріра спершу здається далеким і складним, але дорогу осилить той, хто йде, тож план дій складений і пора до справ.
Пріоритет – вирішити ситуацію зі звалищем, куди наразі місто звозить сміття. Воно в жахливому стані, досить стихійне, невпорядковане, із озерцями фільтратів, димами самозагорання. Для вирішення проблеми сміттєзвалища експерти радять підняти вартість вивезення сміття, і цю частку зберігати в окремий фонд, який буде використаний виключно на рекультивацію та обслуговування полігону після його закриття. Щоб мешканці адекватно сприйняли підняття цін, експерти радять провести "екскурсії" на полігон для голів ОСББ, активних громадян і всіх, кому потрібно довести, що проблема є і дуже гостра.
Другий важливий крок, запланований міською владою, - провести масштабну інформаційну кампанію (школи, дитсадки, ЗМІ, ОСББ, вуличні комітети) щодо необхідності і правил сортування сміття. Запустити процес у кількох пілотних ОСББ і активно висвітлювати процес експерименту, аналізувати проблеми, помилки, моменти, які не працюють, та успіхи. Це дасть змогу всім побачити процес на досвіді сусіда і забере аргументи проти, якщо проект буде масштабований на все місто.
Системна робота неодмінно дасть результат, і, можливо, інші райцентри Харківщини скоро перейматимуть їхній досвід поводження з відходами.
