ІТ освіта - цегла, що падає з даху
Чи бачили ви звіти за 2016 про те, що «ми виросли і нас майже 100 тис, працюючих в ІТ індустрії» (джерело dou. ua). Йдемо вперед. Чудово !!! Позитивна динаміка, все кльово - індустрія зростає, оборот збільшився - незважаючи на всі внутрішні проблеми. Але додам трохи дьогтю. Колеги, нам скоро може стати непросто.
Я виніс в епіграф фразу, яка викристалізувалася з того, з чим доводиться мати справу в житті - з ІТ освітою і музикою. ІТ освіта - моя робота, музика - вся моя сім'я в ній. Сенс фрази в тому, що нам терміново необхідно знайти мотиватори, а також індикатори того, що не можна зупинятися на досягненнях в звітах. Конкуренція з країн Азії наступає не тільки кількісно, але і якісно, і якщо спокійно жити з доларовою зарплатнею в гривневих умовах, розслабитися і дати спокійно падати освіті в прірву - то вже через 3-5 років ми будемо мати далеко не позитивну динаміку. Цей меседж спрямований до тих представників бізнесу, які вважають, що державна система підготовки кадрів їм повинна підготувати кваліфікованих випускників, а самі при цьому ні години не витратили на те, щоб в наших реаліях допомогти хоча б порадою молодим викладачам.
Останні кілька місяців ознаменувалися для мене величезною кількістю нових знайомств і зустрічей, які дали ґрунт для аналітичної роботи, і я часто чую питання - а що ж далі? Крім дьогтю вище, наллю меду - все більше людей, великий бізнес, інших стейкхолдерів звертають увагу на освіту і задають те саме питання - а що робити далі? Кілька відповідей на ці питання я давав в попередніх своїх статтях, в цій хочу позначити більш глобальні тенденції, які характерні не тільки для України, але і для світового ринку освіти в цілому і спробую дати відповіді.
По-перше, український IT ринок немає чіткого розуміння - хто такий Junior. (Нагадаю, випускник вузу не дорівнює Junior). І величезна кількість ІТ шкіл це підтверджує - в кожної школи рівень кращих випускників буде різний. Зібрати консолідований запит від індустрії - складне завдання. Яскравий приклад - освітні стандарти, над якими зараз ведеться активна робота в робочих групах МОН. При всій моїй повазі до учасників робочих груп - стандарт може застаріти, адже від моменту його прийняття і першого випуску студентів, які пройшли навчання - проходить багато часу.
Світові аналітичні звіти підтверджують, що формалізація зворотного зв'язку від роботодавця - займає набагато більше часу в вузах ніж реакція на цей зворотний зв'язок. Також часто цей зворотний зв'язок системно не побудована. Що робити?
Бути Agile, і це По-друге, Так - це затертий термін. Але бути гнучкими потрібно всім.
ВНЗ потрібно йти назустріч роботодавцю і питати у нього - «що необхідно змінити?». Адже якщо результатами ваших випускників ніхто не цікавиться і не критикує, значить вони нікому не потрібні.
При цьому ІТ бізнес - також має йти назустріч ВНЗ, перебуваючи в постійному пошуку нових форм підтримки викладачів і проектів. Бути відкритим і ділитися найкращим досвідом.
Навмисне промовчу про міністерство освіти - немає віри в те, що воно може бути agile (а може і не повинно?).
По-третє, наші освітні зв'язки сильно сегментовані, як за територіальним принципом (що дивно в цифрову епоху), так і по доменному, спеціалізованому. Тут хочу закцентувати увагу на тому, що часто в багатьох сферах взаємодії по лінії «роботодавець - суб'єкт освіти» винаходить велосипед - якраз через порушених горизонтальних зв'язків. Приклад: компанія співпрацює з факультетом / кафедрою, відкриваючи спільні програми, беручи участь в проектах - одночасно негласним табу при співробітництві є «ніяких контактів з конкурентом XYZ corp». Цей рудимент, в умовах цифрового світу, відкритих даних, популярності MOOC е просто абсурдним - і іноді заважає розвивати в тому числі тісні корпоративні зв'язки. Якщо на базі одного факультету працюють кілька сильних гравців індустрії - це говорить про привабливість ВНЗ, кафедри, екосистеми.
По-четверте, мене сильно дивує, що багато керівників «середньої» ланки не розуміють - що ВНЗ, теж повинен бути привабливим і конкурентоспроможним. Не тільки роботодавець, повинен пропонувати робоче місце випускнику, а й у ВНЗ має бути сформовано портфоліо пропозицій для співпраці щодо розвитку освітньої екосистеми. Розповіді про те, що наші випускники працюють в Google і Facebook зараз працюють тільки для дилетантів і заманювання іноземних студентів, тому що всі ми прекрасно розуміємо, що працюють вони там, «не завдяки - а всупереч.»
По-п’яте, проактивність і привабливість - запорука успіху не тільки ВНЗ в цілому, але і викладача або тренера зокрема. Хороший тренер - на вагу золота, це він формує освітній тренд, все інше для них - інструменти. Нещодавно в поле мого зору потрапила інформація про те, що 95% нинішніх доцентів вважають існуючу систему зручною - вони знайшли себе в ній і вона приносить їм достатній дохід, не виходячи із зони комфорту. Це шлях в нікуди. ІТ-освіта стає все більш персонально орієнтованою, тому вміння володіти широким інструментарієм, вміти легко знайти потрібну індивідуальну траєкторію навчання - це одна із найважливіших навичок тренерів.
Україна в світовій освіті може диктувати, а не просити. Ми можемо показувати, а не тільки дивитися. Не потрібно чекати, необхідно діяти: не потрібні спущені згори стандарти - можна формувати їх самостійно. У нас багато хороших ініціатив, про них потрібно говорити і популяризувати, щоб це стало масовим рухом. Крок за кроком, проект за проектом, починаючи зі школи ми виховаємо нове покоління проактивних палаючих очей, яке стримуватиме нас від падіння, тому що для зростання необхідна більш інноваційна економічна екосфера.
Заглядаючи у майбутнє, у дуже короткій перспективі з'являться нові суб'єкти освітньої системи, які покажуть успішний приклад іншим - і нас чекає зміна світогляду тренерів, вчителів та учнів.
