IT: не аутсорсингом єдиним

26 липня 2018, 09:00
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Останнім часом і Президент, і Прем'єр-міністр люблять хизуватися цифрами зростання частки ІТ у ВВП і експорті. Показники справді вражають – +25-30% на рік.

Але тут потрібно зазначити, що цих темпів досягаються радше не завдяки, а всупереч діям держави.

І якщо ми подивимося на структуру експорту ІТ, то побачимо, що левова частка – це аутсорсинг. А що це означає? Все правильно, наші світлі голови створюють продукт з високою доданою вартістю для економік інших країн. А тому не бачимо ми ні високих доходів українських компаній, ні податкових надходжень від високомаржинального бізнесу, ні, що, мабуть, найголовніше, розвитку інновацій і зростання конкурентоспроможності нашої економіки. Максимум, чим задовольняється бюджет – податки з доходів програмістів, що, зрозуміло, незрівнянно з доходами умовного виробника програмного забезпечення у США, для якого цей програміст пише код.

Відео дня

Тобто в сухому залишку маємо талановитих виконавців. І це дуже добре, але мало. Для розвитку інноваційної економіки необхідні ще й інноваційні підприємці. І ось тут у нас провал. На майже 130 тисяч програмістів у нас всього приблизно 3 тис. стартапів. Аже саме в стартапах часто народжуються проривні технології. Візіонери створюють майбутнє, а їх якраз нам і бракує. Нам потрібно ростити власних підприємців, які будуть мислити масштабами зміни індустрій, а не чистоти написаного коду. Нам необхідно розвивати так званий «ген» підприємництва. І тут є кілька шляхів вирішення цієї проблеми.

По-перше, необхідні зміни в системі освіти. При чому на всіх рівнях – від школи (а, можливо, і дитячого садка) до університету. Майкл Барбер, відомий реформатор британської освіти, вивів формулу гарного шкільного навчання = етика (знання+мислення+лідерство). Саме ці принципи застосовують зараз у навчанні в Британії, Сінгапурі, Південній Кореї, Китаї. І саме ці системи освіти визнані найкращими в світі. Акцент робиться на soft skills, які є основою підприємницької діяльності. Тобто зі шкільної лави мають прививати навички ефективних комунікацій, лідерства, взаємодії. Етика привчає до толерантності, а значить, до прийняття різних точок зору і ширщого світогляду, який розвиває креативність. Окрім того, підхід до знань має бути практичним: де і як конкретно дитина в майбутньому застосує теорему Піфагора чи закони Ньютона. Це дає прив'язку до реальності, що в наслідку (у разі, наприклад, наукової діяльності) виливається у прикладні інновації, а не просто теоретичні дисертації. Пізніше разом з обов'язковими дисциплінами як базова повинна викладатися і фінансова грамотність. Все це закладе основу для майбутніх поколінь підприємців.

Але ж є і нинішнє покоління. І тому, по-друге. З часів Адама Сміта у формулюванні принципів ринку, загалом, нічого не змінилися і це все також рівновага попиту і пропозиції. І логічно припустити, що, якби ми мали більший попит на інноваційне підприємництво, у нас і пропозиція була б вищою. І якщо з зовнішнім ринком усе досить складно через високу конкуренцію та домінування розвинених країн, але на внутрішньому ринку у нас є великий нереалізований потенціал. У відомій потрійній спіралі Ісковіца інноваційна економіка розвивається через взаємодію держави, університету (читай: науки та інноваційних команд) і бізнесу. В різні часи і в різних країнах роль держави змінювалася від регулятора правил до замовника. У СРСР ця модель теж працювала, тільки замість бізнесу були держпідприємства, а роль постачальника інновацій грали НДІ. В Ізраїлі драйвером комерціалізації винаходів є університети, які працюють у тісному контакті з профільними галузями економіки. І, як правило, дослідники університетів знають потреби ринку і мають досвід роботи в індустрії. Університети ж займаються і трансфером технологій. Тобто цілком замкнутий цикл, у якому народжуються інновації, що відповідають потребам економіки, а потім ще й експортуються.

Сьогодні в Україні, за даними Держстату, 3875 державних підприємств, більшість з яких глибоко збиткові. Понад 80% основних фондів, згідно з тим самим Держстатом, зношені. Зрозуміло, що більшість з них потрібно ліквідувати або приватизувати, але ті, що залишилися, точно вимагають модернізації. І в світі, де вже Індустрія 4.0 крокує семимильними кроками, залишатися в 3-му – 4-му технологічних укладах просто неприпустимо.

У нас є великий потенційний внутрішній ринок інновацій, на якому попит буде забезпечено держсектором, а пропозиція – інноваційними командами. Плюси від такої взаємодії порахувати нескладно: зростання ефективності та конкурентоспроможності держпідприємств, зростання інноваційних рішень, деякі з яких, можливо, будуть масштабовані на бізнес або експортовані, зростання кількості робочих місць, розвиток культури інноваційного підприємництва тощо.

Звичайно, інноваційні команди не будуть працювати безкоштовно. Їм потрібні стимули і фінансування. І тут є кілька варіантів вирішень.

  1. Цільові фонди. Не найпростіший і досить забюрократизований спосіб. Та й усі закупівлі все одно йдуть через Prozorro, яке все так само на 70% оцінює пропозицію по ціні. Але пробувати варто.
  2. Український Національний Фонд Стартапів, нещодавно проанонсований паном Гройсманом, запуск якого заплановано на осінь цього року.
  3. Донорські кошти і гранти. Тут можна згадати про Horizon 2020 і ЄБРР, як мінімум. А там ще пройтися по світу в пошуках засобів.
  4. Державно-приватне партнерство. Теж не найпростіший шлях, але під час руху держсектора в бік корпоратизації процес має піти значно легше.
  5. Інвестування з боку бізнесу, який надалі зможе масштабувати рішення.
  6. Ну, і ніхто не скасовував краудфандингу. Тим більше, що зараз блокчейн відкриває зовсім інші можливості.

Розуміючи необхідність і правильність такого рішення, потрібно створювати можливості, за яких держсектор взаємодіятиме з інноваційними командами. І якщо цього не робить держава, то необхідно робити самостійно. Що, загалом-то, вже потроху і робиться. Є, наприклад, Платформа розвитку інновацій, яка допомагає реалізації інноваційних проектів в оборонній сфері. З відкритими даними з держреєстрів працює 1991 року, а iGov, який починався як волонтерський проект, перейшовши у держвласність, продовжить цифровізацію держпослуг. Крім цього, зараз створюється ширша платформа для взаємодії держпідприємств з різних секторів економіки зі стартапами. Завданням цієї платформи буде агрегація стартапів для пошуку інноваційних рішень конкретних проблем державного сектору, які не будуть обмежуватися лише питанням цифровізації і роботи з даними.

Загалом, якщо ми хочемо побудувати світле майбутнє з сильною інноваційною економікою, в якій левову частку буде займати високотехнологічний, а значить, і високомаржінальний експорт, то діяти потрібно вже зараз. Потрібно розвивати інноваційне підприємництво і внутрішній ринок інновацій. І якщо зміна системи освіти – досить тривалий процес, то побудова взаємодії державного сектору з уже наявними інноваційними командами – цілком реалізована задача в короткостроковій перспективі. Якщо, звісно, сам держсектор цього захоче.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Картина ділового тижня

Щотижнева розсилка головних новин бізнесу і фінансів

Розсилка відправляється по суботах

Показати ще новини
Радіо НВ
X