Ілюзорне покращення
Наприкінці липня Всесвітній банк опублікував Індекс логістичної ефективності – 2018 (LPI), де Україна поміж 167 країн світу посідає 69 позицію.
Порівняно с результатами минулого Індексу, який було опубліковано у 2016 році, позиція в рейтингу нашої країни покращилась на 11 пунктів, але чи дійсно відбулись позитивні зміни у вітчизняній логістиці?
Справа в тім, що LPI будується на оцінках міжнародних експертів логістичної галузі, які виставляють бали кожній країні за 6 параметрами: митниця; інфраструктура; міжнародні поставки; логістична компетентність; трекінг товарів і своєчасність доставки. Максимальна сума – 5 балів. Україна, звертаю увагу, набрала цього року 2,83 бали, коли у лідера Індексу – Німеччини – 4,19 балів.
Саме той факт, що виставляють бали експерти, які мають певний, але переважно вузько-спеціалізований досвід співпраці з країною, наприклад, використовують у своїй діяльності суто інфраструктуру автологістики, але не знають, бо не cтикалися, з проблемами залізниці, накладає на Індекс в цілому певний суб’єктивний характер. І яскравим підтвердженням цієї тези, на жаль, є критичний стан справ у вітчизняній залізниці, якою, нагадаю, перевозиться, за різними оцінками, 60-80% вантажів країни.
Наразі вітчизняна залізниця не лише не відповідає запитам ринку і не може забезпечити безперебійну вчасну доставку вантажів, але й гальмує темпи зростання експорту країни в цілому.
За даними дослідження IMF group Ukraine, гострий дефіцит тяги Укрзалізниці до 2022 року досягне 35%, що стане причиною майбутніх збитків для нашої економіки у розмірі 4,8% недовиробництва ВВП на рік.
За 26 років незалежності України вагонний парк Укрзалізниці зменшився на 171 тисячу вагонів, натомість було закуплено лише 25,5 тисяч нових вагонів, із них 15 тисяч піввагонів.
Від нестачі вагонів наразі особливо потерпають аграрії, адже Укрзалізниця не може задовольнити близько 20% від загального запиту компаній галузі на зерновози. На добу залізничний монополіст може надати близько тисячі вагонів під завантаження, у той час як потреби ринку у піковий період становлять близько 6 тисяч одиниць. Відповідно для забезпечення потреб аграріїв у перевалці зерна необхідно близько 22 тисяч вагонів. Лише зауважу, що в наявності наразі в інвентарному парку Укрзалізниці – близько 11 тисяч зерновозів, а у приватному близько 4 тис.
Як бачимо – ситуація патова для аграріїв. І якщо великі експортоорієнтовані агрохолдинги вже почали формувати власні парки зерновозів, вирішуючи питання з доставкою зерна від поля до портів, то решта сільгоспвиробників вимушена перевозити зерно автомобілями, таким чином значно підвищуючи собівартість зернових.
На жаль, якщо вирішення питань модернізації залізничної інфраструктури, тяги і рухомого складу так і залишиться на сьогоднішньому проектному рівні, наш бізнес і країна в цілому лише втрачатимуть, і йдеться не лише про прибутки, а й про імідж країни.
