Держава в смартфоні: перевести держпослуги в онлайн недостатньо. Із чого почати
Новий президент підняв прапор «держави в смартфоні», і лідери IТ-ринку дружно підтримали цю ідею. Нюанс лише в тому, що це зовсім не IТ-проект
Перед тим як висловлюватися про державу в смартфоні, потрібно вирішити більш глибокі, стратегічні завдання. Державі настав час поміркувати про зміну моделі суспільства — про те, що інші країни, наприклад, Естонія, почали робити 20 років тому. Це не просто переведення державних послуг в онлайн, а глобальна зміна моделі відносин громадянина і держави. І «держава в смартфоні» — лише фасад будівлі.
Перший і ключовий пункт цих змін — переорієнтація економіки з виробництва на послуги. Економіка США на 78% складається з послуг, 21% дає промисловість і 1% агро. Економіка України — менше 60% послуг і 18% агро. Колишній уряд Гройсмана планував збільшити внесок агросектора до нечуваних 25%, закладаючи величезні бюджети на підтримку того, що зростає самотужки. Поточні 18% агро в Україні — це не «вау», а лише ефект низької бази, коли будь-хто, хто трохи випереджає економіку, показує суперрезультат.
У промисловості та сама історія. На даному етапі розвитку технологій і місця України на мапі світової економіки, промисловість — виключно спосіб забезпечення роботою значної частини населення, проте аж ніяк не драйвер економічного зростання. Всі розвинені економіки зростають за рахунок послуг. Європа, США з виробництва переорієнтуються на R&D, розробку продуктів і віддають власне функцію виробництва на аутсорс. Основа економіки розвинених країн — це послуги. IТ, медицина, освіта і наука, транспорт, зв’язок, фінансовий сектор — ось на що треба робити ставку.
Другий найважливіший пункт створення «держави в смартфоні» — це поглиблена реформа державної IТ-сфери. Вона громіздка, неефективна і витратна для бюджету. У ній немає єдиних стандартів роботи, за рідкісними винятками, вона не схильна до інновацій. Парадокс: IТ-галузь, яка за замовчуванням є найбільш інноваційною сферою світової економіки, в Україні щосили чинить опір нововведенням.
Вважається, що виною всьому корупція. Дивно, але це не так. Найголовніші причини застою державної IТ-сфери — побоювання, що за нове покарають. Всі, хто працює з державними органами, знають, як складно переконати їх щось робити не так, як робили раніше — і майже неможливо, якщо немає дозвільного «наказу» згори. Їх можна зрозуміти: по завершенню будь-якого великого проекту приходить з перевіркою КРУ, яке навряд чи схвалить ініціативу.
Державний сектор активно штампує тендери на побудову нових дата-центрів, хоча міг би перейти на модель «послуга, а не виробництво» — оренди IТ-інфраструктури у хмарних операторів і послуг з підтримки IТ-сервісів у системних інтеграторів. Навіщо утримувати на державній службі тисячі вельми середніх в професійному плані адмінів і платити їм з бюджету, коли можна купувати готові IТ-сервіси у професійних компаній?
Один з нечисленних успішних прикладів оптимізації державних послуг — проект iGov, який вже автоматизує величезну кількість державних бізнес-процесів. Централізація в даному випадку є набагато ефективнішою, ніж якби кожне відомство впроваджувало свою платформу і втілювало власну систему надання послуг. Витрати були б значно вищими, а відсутність єдиного стандарту визначало користування такими послугами як незручне для громадян.
Україна не є унікальною ні в чому. У 2011 році Вівек Кундра, федеральний IТ-директор США, розробив державну IТ-стратегію Cloud First і заборонив держструктурам створювати нові дата-центри і купувати своє обладнання. Тільки оренда у хмарних операторів. Є питання, в яких роль держави — диктат. Якщо залишити можливість продовжувати працювати як раніше, тільки так і буде.
Завдання держави — створити умови для розвитку суспільства. Зокрема, диктуючи незручні для суспільства правила. Незручно їздити, не перевищуючи швидкість? Незручно, але треба. Незручно, коли в ІТ-сфері використовуються ФОПи для податкової оптимізації? Так створіть спеціальні умови для ІТ-компаній, відкрийте ІТ-кластери, як це вже давно вчинили всі сусіди. Покажіть, що готові ставити на майбутнє, а не на загнаних коней. Незручно змінюватися? Незручно і дуже некомфортно. Але треба. Тому що другим Китаєм вже не станеш, та й не потрібно.
Якщо ми хочемо «державу в смартфоні», нам потрібні хмарні сервіси, а не державні дата-центри, розвинена сфера послуг, а не гігантські заводи. Майбутнє за інтелектом, послугами, малим і середнім бізнесом. Тільки бізнес, який щось створює і знає, що в нього є майбутнє в цій країні, зможе розвинути економіку. А держава в смартфоні підтягнеться.
