Фокус на експорт. Три завдання для нового уряду
В Україні запрацює економічна дипломатія?
В економічному блоці уряду відбулося важливе поповнення. Вперше за багато років ми маємо міністра закордонних справ, що включив підтримку експорту до пріоритетів своєї роботи. Напевно, у чверть виступу Вадима Пристайка в Раді в день призначення мовилося про економічну дипломатії. Про те, що торговельні інтереси можна і потрібно захищати. Що непристойно бути країною, яка експортує сировину. І потрібно бути тими, хто продає за кордон продукцію з високою доданою вартістю.
Втілення цих слів у справи спроможне надати українським експортерам, що ведуть нерівний бій з чужими урядами за доступ до їхніх ринків, цінного союзника.
Я виокремив три завдання для виконавчої влади, на які варто звернути увагу у сфері економічної дипломатії.
1. Налагодити координацію між органами влади, залученими до економічної дипломатії. Питаннями зовнішньої торгівлі в Україні займаються Міністерство економічного розвитку, Міністерство закордонних справ, Офіс Президента і посольства. І взаємодіють вони між собою геть кепсько.
Типова ситуація. Посольство України в країні Х мало зустріч з іноземним чиновником, перемовини з яким від імені країни веде МЕРТ. Повідомило про це листом в МЗС. МЕРТ про це дізнається від експортерів, які випадково дізналися про це в посольстві. Результат такої неузгодженості дорого коштує Україні.
Коли держава є стороною переговорів про торгові бар'єри щодо своїх експортерів, його роль критична. Якщо перемовини з іноземним урядом веде виробник, держава теж здатна бути корисною чи завдати шкоди.
Експортери свою частину роботи виконують справно. І хочуть, щоб і держава виконувала свою. Але українська державна машина — мов багаторукий індуїстський бог, який переплутав воду з вином і надто перебрав. Рук забагато, кожна з них робить щось своє, або нічого не робить, або конфліктує з іншою рукою.
У МЗС, МЕРТ, ОП і посольствах є професійні чиновники, кожен з яких є хорошим і грамотним. Бракує узгодженості. Усі «руки» українського експортного механізму повинні запрацювати в одному напрямку, під єдиною координацією і на одне завдання — більше експортувати.
2. Боротьба проти мит на українські товари і просування українського експорту повинні стати завданнями українських дипломатичних місій.
У світі небагато країн, які б не запровадили обмеження на українські товари. Це і Росія з Митним союзом, і Євросоюз, США, Канада, Мексика, Бразилія, Єгипет, Туреччина — список чималий.
Де добра воля посла є, там експортери отримують підтримку. Де послу не до того — викручуйся, як можеш. Центральний апарат МЗС за рідкісним винятком намагається торгові питання не помічати.
Можливо, є сенс повернутися до практики торгових аташе в посольствах України. Або сформувати окремий орган за аналогією з Бюро делегата німецької економіки. Або ще у певний спосіб визначити відповідального за представництво торгових інтересів України на експортних ринках.
3. Включати в програму візитів українських топ-чиновників питання зовнішньої торгівлі.
Ви будете здивовані, але ракети Південмашу і КБ Південного продає не менеджер з продажу ракет. І літаки Антонова — не фахівець зі збуту літаків. Такі товари продає президент, прем'єр і міністри. Так само як і танки, турбіни та інші, виробництво яких приносить користь країні — робочі місця, податки, можливість розвивати наукову школу, престиж зрештою.
І зауважте, ніхто в США не звинувачує адміністрацію Трампа в лобізмі за те, що вони продали Україні локомотиви General Electric. І президента Макрона ніхто не дорікнув, що Франція продала Україні гелікоптери Airbus. Тому що всі розуміють — це вигідно їхній країні. Україна ж поки що живе в задзеркаллі — у нас досягненнями дипломатії оголошено придбання американських локомотивів і французьких гелікоптерів. Можливо, це дозволило вирішити певні інші важливі питання, але з точки зору економічної дипломатії для України це провал, а не успіх.
Що було б успіхом? Маленьким — домовленість про локалізацію: локомотиви купуємо американські, проте з умовою локалізації частини виробництва (40−50%) в Україні. Середнім — купуємо локомотиви з локалізацією, а натомість отримуємо контракт на купівлю українських товарів. Великим — домовленість про організацію американською компанією виробництва цих локомотивів в Україні.
Блок зовнішньоторговельних питань — усунення бар'єрів проти української продукції і нові можливості для експорту мають бути обов’язковим пунктом до порядку міжнародних зустрічей перших осіб держави.
Найближчий такий привід — порушити перед партнерами із США питання про заміну мита на імпорт сталі на квоту, про що зараз наголошують українські металурги.
Узгодженість дій влади, активізація торгової складової в роботі посольств і участь перших осіб в захисті й представництві торгових інтересів України стануть корисними для економіки країни і повернуть частку здорового глузду в будні українських експортерів.
