Віталій Шапран

Член виконавчого комітету Української спілки фінансових аналітиків

Влада країни, незважаючи на неодноразові попередження експертів, намагається робити вигляд, що просування країни в Doing Business Світового банку може служити гарантією залучення інвестицій в її економіку, хоча це не так.

Шаноавний інструмент комунікацій

Doing Business був створений Світовим банком не для того, щоб його використовували як бенчмарк, а насамперед для роз'яснення урядам країн, що таке хороший бізнес-клімат, а що таке поганий. Рейтинг побудований на розрахунку середніх величин, як і будь-який табличний продукт, заснований на публічній інформації. Це означає, що реальне оціночне значення рейтингу визначається місцем у таблиці, але якщо це місце відрізняється на 5-6 позицій, то це зовсім не означає, що у того, хто вище за нас, бізнес-клімат кращий і інвестиції до нього течуть рікою.

Якщо взяти скромне 80-е місце України, то обігнали нас: Сан-Марино, Китай, Туніс, Мальта, Киргизстан, ПАР, Бутан і Ботсвана. Перші позиції в рейтингу зайняли Нова Зеландія, Сінгапур і Данія. Так от, різниця в бізнес-кліматі між Ботсваною і Данією колосальна, а от між Ботсваною і Україною – практично не відчутна. На практиці це означає, що для істотного прогресу Україні потрібно рухатися в рейтингу Doing Business не на 2-3 позиції вгору, а на 20-30 позицій. Замість цього наша країна спромоглася погіршити свої позиції за такими параметрами:

• вирішення проблем з неплатоспроможністю - з 141-го до 150-го місця;
• міжнародна торгівля - з 109-го до 115-го місця;
• реєстрація власності - з 61-го до 63-го місця,
• доступ до отримання кредитів - з 19-го до 20-го місця.

Конкретними справами прославитися не можна?

Я б рекомендував, напевно вже втретє, уряду та Адміністрації президента України змінити платівку і не використовувати Doing Business як єдиний бенчмарк, нав'язуючи електорату +2-3 позиції як дані про значні здобутки. Цей рейтинг зовсім не гарантує залучення інвестицій в країну, це лише методичні орієнтири для урядів, як зробити свій ринок цікавішим для інвесторів, однак іноді інвесторам цікаво зовсім інше.

Зверніть увагу, що в рейтингу 2017 року ми відстаємо від Китаю лише на дві позиції. Проте в КНР присутні, напевно, 60% з ТОП-100 найбільших компаній світу. Це широкий ринок збуту для більшості глобальних брендів і величезний полігон для промисловців усіх галузей. Щодо інвестиційного потенціалу ми навіть поруч не стоїмо з Китаєм, хоча рейтинг показує інше. Таке буває, коли рейтинг побудований на теоретичних факторах або не враховує якоїсь важливої особливості, на яку дивляться інвестори, наприклад, широта ринку збуту.

Якщо уважно ознайомитися з методикою рейтингу, то видно, що Світовий банк ніколи й не ставив перед собою такої мети. Рейтинг не відповідає на запитання: куди вигідніше вкладати кошти. Рейтинг відповідає на запитання – що треба зробити, щоб було легше вести бізнес. Але на практиці так буває, що зроблено все добре, а інвестицій немає. Наприклад, країна віддалена від потенційних ринків збуту, або є інші проблеми. Тому якщо хтось у високих кабінетах уявляє собі, що інвестменеджер корпорації DELL або General Electrics використовує рейтинг Світового банку для того, щоб визначити, де краще розмістити виробництво, то це зовсім не так.