До чого призведе введення RAB-тарифів
У світі, в принципі, є дві системи тарифорегулювання для природних монополій. Одна застаріла система "затрати+", яку і зараз використовує Україна. Друга більш прогресивна – це RAB-регулювання.
Інших систем для природних монополій, якими є обленерго, облгази, підприємства по транспортуванню газу, електроенергії та інші, я не знаю.
Навіть в тих складних економічних умовах, в яких знаходиться Україна, нам треба було вже багато років назад перейти до системи RAB-регулювання. Система "затрати+" не мотивує газові та електрокомпанії до ефективної роботи. Вона навпаки гальмує позитивні процеси, які повинні йти в електроенергетиці та в газовій сфері. Принцип полягає у тому, що обленерго вигідно роздувати витрати, а не інвестувати кошти у виробництво. Ясно, що ніхто сам проти себе не йде. Тому система "затрати+" – по суті веде до вічного зростання тарифів без покращення, без підвищення ефективності роботи самих компаній.
Обленерго – це звичайні підприємства, але вони силою обставин поставлені в інші умови. Більшість підприємств знаходяться в умовах конкуренції і вона заставляє їх працювати ефективно. Обленерго і облгази як природні монополії поставлені в інші умови. Такі монополії існують в усіх країнах. Це звичайні підприємства, там працюють звичайні люди. Завдання держави – поставити їх в такі умови, щоб вони могли працювати ефективно і працювали на споживача.
Україна повинна створити таку систему, щоб спонукати компанії без примусу, по добрій волі через вигоду вкладати кошти в розвиток і модернізацію компаній. RAB-регулювання – це саме той інструмент, який дасть можливість зробити такі умови, щоб за добру роботу отримували прибуток, а за погану – збиток.
Система, за якої регулятор повинен все робити за компанію, не ефективна. Регулятор повинен встановити певні показники якості обслуговування споживачів та досить жорсткі економічні санкції за невиконання цих показників, надавати компанії можливість самій визначати, що їм розвивати та як розвивати.
Що стосується самої системи RAB-регулювання, я мало зустрічав людей, які б виступали проти того, що в Україні треба вводити RAB-регулювання. Дискусії відбуваються навколо величини дохідності. Питання в тому, застосовувати нам один норматив дохідності на старі і нові активи, чи різні.
Зараз пропонується норматив дохідності на всі активи 12,5%. Раніше пропонували ввести – 19,11%. Такий відсоток вимагає колосального підняття тарифів. Зношеність мереж обленерго 60-70% і цей процес триває. Енергокомпанії продовжують деградувати, а не модернізуватись. Тому що хто ж буде вкладати кошти у старі зношені активи під 12,5%, якщо у нас інфляція 13,7%? Вигідніше покласти гроші в банк під 15%. Це абсолютно нерозумна пропозиція. Така сама дурниця встановлювати нульову ставку навіть у перший рік. Нема такого, щоб на капітал взагалі нічого не отримувати.
В тому вигляді, у якому зараз пропонується впровадити RAB-регулювання, воно призведе до фіаско з усіх боків. По-перше, ми будемо змушені сильно підняти тарифи для кінцевих споживачів. По-друге, такий підхід не буде стимулювати вкладення коштів у розвиток компанії, а інвестування і є основною метою впровадження RAB-регулювання.
Щоб змінити таку ситуацію, нормативи дохідності повинні бути різними на старі та нові активи. На старі активи потрібно встановлювати нормативи дохідності у розмірі 3-5%, а на нові – не нижче облікової ставки Національного банку, а це 16%. Абсолютно надійно, ніяких конкурентів, завжди є попит. Компанії самі будуть зацікавлені вкладати кошти у своє підприємство.
Щоб розуміти, як витратять прибуток обленерго, на інвестиції чи ні, потрібен контроль. Нинішній підхід полягає у тому, що обленерго примусово зобов’язані 50% отриманого доходу, вкласти в компанію. Це легко контролювати і такий припис буде виконуватись. Контролером є регулятор. Я особисто вважаю цей підхід неправильним. Насправді, треба створити такий механізм, за якого обленерго буде вигідно вкладати саме у свою компанію.
Проблема ще й у тому, що не можна зараз визначити, за які кошти придбались наші обленерго. Ні в кого нема абсолютно ніякої ясності щодо того, хто, за скільки і що купував. Якби у нас була щодо цього абсолютна ясність, то тоді треба було б давати єдиний норматив рентабельності.
Саме тому і пропонується зараз оцінити обленерго, скільки вони насправді повинні вартувати, і дати мінімальну рентабельність не менше 3% на переоцінену вартість обленерго. І на нові активи дати такий норматив дохідності, щоб це стимулювало інвестування. Рано чи пізно ми повинні прийти до єдиного нормативу. Звичайно, якщо країна буде розвиватись нормально, цей норматив не буде 16%, а значно менший. У розвинених країнах це 9-11%. Україна може до цього прийти у середньостроковій, а скоріше, у довгостроковій перспективі.
RAB-регулювання, як і будь-яка справжня реформа, в короткотерміновій перспективі має завжди досить болючі наслідки. Вона потребуватиме збільшення тарифів для розподільчих компаній і це вплине на кінцеві тарифи для споживачів. Бажано, щоб це підвищення було підйомним для платників і не вплинуло негативно на економіку. Але в середньостроковій перспективі принесе значні переваги. Компанії змушені будуть працювати більш ефективно, ніж працюють зараз.
Держава вже декілька років намагається ввести RAB-регулювання і постійно відкладає прийняття рішення саме із-за того, що воно вимагає підвищення тарифів. Але відкладаючи реформи, ми відкладаємо і ті позитивні наслідки, на які ми розраховуємо.
Я думаю, що зрештою рішення про RAB-регулювання буде прийнято, тож воно працюватиме і на обленерго, і на суспільство, і на споживача.
