Чи є життя після Роттердам+

1 вересня 2017, 22:49
Баталії навколо формули утворення цін на вугілля Роттердам+ є не більш, ніж новим витком давньої війни двох найбільших олігархічних груп за тарифи для промислових споживачів

ФПГ Приват

Як відомо, група Приват Ігоря Коломойського і його партнерів фактично монополізувала українську феросплавну галузь.

Витрати на електроенергію у собівартості феросплавних заводів доходять до 50%. ФПГ протягом багатьох років постійно веде боротьбу за зниження тарифів для промисловості ( історія не нова ).

Відео дня

Мета проста – мати максимально низький неринковий тариф на е/е в Україні, щоб продавати свою продукцію за ринковими цінами.

У нових обставинах ця мета публічно зафіксована минулого року. Підконтрольна Коломойському Українська асоціація виробників феросплавів (УкрФА) звернулася до Кабміну, Адміністрації Президента і Національної комісії держрегулювання енергетики і комунальних послуг (НКРЕКП) із закликом забезпечити встановлення цін на електроенергію на рівні грудня 2015 року (123,8-152,08 коп. за кВт/год). А також ввести мораторій на її підвищення на період 2016-2021 років.

З введенням нової методики розрахунку ОРЦ (кінець квітня 2017 року), які впливають на тарифи для промисловості і не впливають на тарифи для населення, боротьба ФПГ отримала новий виток.

Заводи дніпропетровського олігарха (Нікопольський феросплавний завод, Марганецький ГЗК, Покровський ГЗК, Криворізький залізорудний комбінат, ПАТ Дніпроазот, Запорізький феросплавний завод, Електрометалургійний завод Дніпроспецсталь) споживають понад 5 млрд кВт/год. Різниця між старим і новим тарифом для промисловості – 20 коп. (був 1,4 грн, а став 1,6 грн).

Це означає, що з введенням нової методики ОРЦ його підприємства переплачують 1 млрд грн на рік у порівнянні з попереднім періодом.

У промисловому споживанні електроенергії, а це 85 млрд кВт/год, його підприємства складають 6%.

Власне, крім інформаційної кампанії проти Роттердам+ (до якої активно долучилися політики, що слабко розуміють причинно-наслідкові зв'язки в олігархічному тарифному протистоянні), структури Коломойського за давно відпрацьованою технологією кинулися до судів .

І навіть несподівано виграли першу інстанцію, але апеляцію програли. Вищий адміністративний суд також відмовив їм у задоволенні скарги.

Для довідки: зростання тарифу для промисловості із введенням Ротердам+ склало до серпня 2017 року – 14%. Фактично він йде врівень з інфляцією. Тобто, взагалі-то нічого критичного із введенням нових тарифів з точки зору економіки немає. Просто Коломойський не хоче платити і хоче більше заробляти.

ФПГ СКМ

Мета Ріната Ахметова – теж заробляти більше. У точності, як і у Коломойського. Але з енергетичним бізнесом питання стоїть набагато драматичніше. ДТЕК з його мільярдними боргами знаходиться у стані реструктуризації боргів перед іноземними кредиторами.

І тут завдання ФПГ – домогтися високої ціни на вугілля. В ідеалі продавати за світовими цінами і уникнути ручного регулювання. Адже свої феросплави Коломойський теж за світовими цінами продає.

Фактично НКРЕКП і пішов на квазіринковий механізм, прив'язавши в е/е тарифах вугільну компоненту до цін на основному європейському хабі.

Перспективи битви за Роттердам

Після експропріації вугільних підприємств на Донбасі з боку терористів (до якої, треба зауважити, привела блокада Самопоміччю ОРДЛО) і втрати Україною підприємств там, енергетика увійшла в період значного дефіциту вугілля. Обсяг споживання енергетичного вугілля – 27 млн т, з них імпорт – близько 7 млн т, частка імпорту – 26%. Із них 4 млн т – антрацит, 3 – марка Г.

З урахуванням того, що є дефіцит навіть марки Г і він становить понад чверть ринку енергетичного вугілля, їх доведеться імпортувати. Що можна порівняти з пропорцією на ринку газу, де третина ресурсу закуповується за кордоном, розраховується в тарифи за формулою Дюссельдорф+.

У цій ситуації ніяких інших механізмів, крім збереження в тарифоутворенні принципу імпортного паритету, у регулятора не залишається. Тобто коли ти маєш дефіцит, ціна на цей товар визначається тією ціною, за якою ти можеш привезти імпортний аналог для покриття нестачі.

Якщо НКРЕКП стане на сторону Коломойського, то нічого хорошого для українського вуглепрому це не принесе – з його високою собівартістю видобутку у держшахт і кредитними обтяженнями у приватників.

Видобуток буде скорочуватися, а гроші з української економіки будуть вимиватися на все збільшуваний реальний імпорт.

Якщо НКРЕКП залишить існуючий стан речей з Роттердам+ – це буде викликати новий виток інформаційних атак з боку Коломойського, які розбурхають і без того незадоволене владою суспільство. Причому незадоволене, треба зауважити, з абсолютно об'єктивних причин.

Який вихід є в ситуації, що склалася? – Справжня реформа ринку. Ліквідація НКРЕКП як інституту. Формування ціни на вугілля та електроенергії на біржі або на ринку вільних договорів. Одночасно з активним включенням Антимонопольного комітету на предмет перевірки учасників ринку щодо зловживання своїм монопольним становищем. При цьому з повним відкриттям ринку для всіх, хто бажає. І з повною відмовою від держрегулювання, крім жорсткого контролю з боку АМКУ за відсутністю монополії.

І останнє. Чим довше Україна буде затягувати з реальною законодавчою і радикальною реформою – тим гірше.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Картина ділового тижня

Щотижнева розсилка головних новин бізнесу і фінансів

Розсилка відправляється по суботах

Показати ще новини
Радіо НВ
X