Чи є ризик дефолту України
Міжнародні резерви України станом на 1 вересня 2018 року становили $17,2 млрд в еквіваленті, що на 2,9% менше в порівнянні з серпнем цього ж року.
Через різке зниження міжнародних резервів виникла загроза дефолту. Україна входила у 2018 рік з резервами в обсязі $18,5 млрд, а до вересня запаси знизилися до рівня $17,2 млрд. До того ж чистих валютних резервів залишилося $6 млрд. Чисті резерви – це гроші із золотовалютних резервів, які не перебувають в Україні і Національний Банк України скористатися коштами не може.
У серпні ризик дефолту був пов'язаний зі зменшенням чистих золотовалютних резервів. Якби країна не знайшла грошей, то всі валютні резерви були б знижені на мільярд. Україні вдалося залучити додаткові кошти, майже мільярд доларів, але велика потреба у валюті залишилася досі.
Трагізм ситуації полягав би в тому, що до кінця року Україні треба знайти ще $3 млрд. Один мільярд доларів доведеться виплатити за зовнішніми державними боргами. Потреба українського приватного сектора становить ще один мільярд доларів. Не забувайте, що у приватного сектора на плечах висить $50 млрд зовнішнього боргу. Додайте до цієї ситуації торговий дефіцит і наступний зимовий період, коли доведеться купувати газ і вугілля. Ці витрати просто вимели б кошти з наших золотовалютних резервів, і країна увійшла б у наступний рік з чистими резервами в $2 млрд.
Як наслідок такої ситуації, було б порушено фінансову стабільність і борт з назвою "Україна" йшов би прямим ходом у скелю. Зупинити це зіткнення зі скелею було б неможливо. Однак те, що уряд знайшов додаткові кошти, не означає, що проблему дефолту знято. Держава досі курсує у напрямку до скелі під назвою дефолт. Питання в тому, що допоможе нашій економіці злетіти й уникнути краху.
Уже пізно говорити про відсутність реформ. Цього року приплив прямих іноземних інвестицій в Україну дорівнює 2004 рокові, але ж минуло вже 14 років. Це в 4 рази нижче від наших історичних максимумів і в 2 рази нижче ніж у 2013-му, який був одним з найгірших для інвестування.
Не буває чуда, яке дасть можливість закачати інвестиції протягом декількох місяців у країну. Потрібен кредитний ресурс. МВФ – остання інстанція, де Україна може отримати гроші. Якщо країна не отримає кредиту МВФ, тоді не буде грошей ні від європейців, ні від Світового банку і жодних додаткових вливань в країну. Як наслідок, різко посилиться девальваційний тиск.
Альтернативи МВФ для позичання коштів в України немає. Зовнішні ринки для неї закриті. У нашого Мінфіну на фінансових ринках імідж гемблера, карткового шулера, який говорить одне, а в реальності ситуація зовсім інша.
У вересні минулого року нашій державі ще позичали гроші під 7,4% річних, але тоді всі думали, що реформи йдуть семимильними кроками і притоки прямих іноземних інвестицій будуть значними, а програма МВФ ось-ось продовжиться. Якби Міністерство фінансів сьогодні хотіло вийти на зовнішні ринки запозичення капіталу, то мало би платити приблизно 10% річних. І не факт, що таке розміщення буде можливе.
Для поліпшення ситуації в країні потрібно відновити співпрацю з міжнародними фінансовими інституціями. Якщо взаємодію не відновити, тоді реформи повинні пройти вдвічі або втричі швидше ніж планувалося. Це сумнівно, особливо коли країна входить у пік політичного циклу. Тож єдиний вихід для України – продовжити співпрацювати з МВФ і розблокувати вихід на зовнішні ринки запозичення капіталу. Інших варіантів немає. Або одні борги замістити іншими, дешевшими і довгими кредитами, або дефолт.
До того ж не забувайте, що є ще додатковий серйозний фактор ризику – у середині вересня буде рішення Високого суду Лондона стосовно долі трьох мільярдів доларів, які в Україні називають боргом Януковича. Якщо рішення буде не на користь нашої країни, то ситуація стане ще драматичнішою.