Чи є майбутнє у Made in Ukraine

13 червня 2017, 15:27
Сплеск народжуваності брендів одягу з українським корінням є новим трендом для вітчизняного і закордонного fashion-рітейлу. Ще три роки тому така зацікавленість здавалася малоймовірною

Великі промислові об’єднання працювали і продовжують працювати переважно за експортно-валютними операціями з «давальницькою» сировиною. Маючи в своєму розпорядженні виробничі потужності, обладнання, персонал, дизайнерів і головне – досвід роботи з моделями одягу світових брендів, підприємці експериментували з власними торговими марками. Подальший економічний спад 2014 року скоригував плани розвитку у бік заощадження ресурсів. Суміжні збиткові напрямки були закриті. На ринку залишилися лише одиниці зі своїм колом лояльних клієнтів.

Відео дня

Здавалося, ринок українського одягу згорнувся, так і не встигнувши міцно стати на ноги. Проте, там, де підприємства зазнали збитків, невеликі компанії з меншими амортизаційними витратами і більш гнучкі до змін зуміли скористатися зацікавленістю на внутрішньому ринку до всього, що несе на собі державну символіку, етнографічні мотиви, є Made in Ukraine. Відкрилися численні ательє з невеликим штатом працівників, певним модельним рядом і одним, або, в кращому разі, трьома каналами дистрибуції. За два роки бізнес ательє виріс з дрібного до середнього. А що далі, чи є у Made in Ukraine майбутнє?

На внутрішньому ринку тільки почала змінюватися культура споживання. У рітейлі зі значною перевагою домінує імпортний одяг міжнародних брендів і second-hand. Покупці готові голосувати гаманцями за вітчизняного виробника, коли ціна питання не є занадто високою. У зворотному випадку перевагу віддають впізнаваним західним брендам одягу. Для покупця на першому місці стоять фактори: пізнаванність, ціна, різноманіття вибору, якість і вдалий крій. Недарма кажуть: «Головне, щоб костюмчик сидів».

Порівнюючи частки ринку, доходиш висновку, що зарано стверджувати про стійкий попит на одяг українських виробників. Радше це мода під впливом загального інтересу до всього українського на тлі трагічних подій на сході. А мода, як відомо – мінлива.

Зміцнити позиції вітчизняного виробника одягу, зробити його більш доступним допоможе запровадження державних програм підтримки. Такі програми мають бути спрямовані на здешевлення фінансових ресурсів, залучення кадрів на виробництво, зниження мита на ввезення сировини, швейного обладнання та устаткування, яке не виготовляється в Україні.

За умов розвитку вітчизняної сировинної бази тканин і фурнітури відпаде необхідність їх імпортувати з Туреччини, Китаю, Пакистану, Італії і переплачувати на податках. Готова продукція, по-перше, буде дешевшою, а отже, і доступнішою для широкого кола споживачів. По-друге, одяг буде на 100% українським. Це означає, що він матиме сертифікат EUR.1, а отже, і пільгові умови експорту.

Очікується більш свідома підтримка держави у залучені кадрів на підприємства. За дорученням Кабміну планується збільшення держзамовлення для ліцеїв, оскільки в країні не вистачає фахівців робітничих професій. Держава готова фінансувати підготовку учня в ліцеї впродовж двох років. Для порівняння, підготовка фахівця на підприємстві триває три місяці. За цей час він здобуває практичні знання та навички роботи на всіх видах швейних машин та спеціальному обладнанні. Молодий фахівець бачить все виробництво - від розкрою до пакування готової продукції.

poster
Дайджест головних новин
Безкоштовна email-розсилка лише відбірних матеріалів від редакторів NV
Розсилка відправляється з понеділка по п'ятницю

Істотним мінусом залишається відсутність фінансової мотивації для учня. Приходячи на виробничу практику, молоді фахівці отримують мінімальний рівень оплати, так звані «учнівські». За рахунок дотацій ситуацію можна виправити. Отримуючи гідну оплату праці у період навчання, є надія, що молодий фахівець залишиться на підприємстві.

І на завершення, можливо, я когось розчарую, проте, зареєструвати торгову марку і відкрити шоу-рум з трьома моделями одягу, це ще не означає побудувати успішний бренд. Потрібні дешеві кредитні ресурси, конструкторська база, налагоджене виробництво, зрештою - реклама.

Звідусіль переважає реклама імпортного одягу. І це ще один виклик, якому вітчизняні виробники одягу мають протистояти самостійно, без державної підтримки, в умовах вільної конкуренції, вільного ринку.

З приводу майбутнього можу зробити обережне припущення. Якщо за якістю вітчизняний одяг не поступається імпорту, адже він виробляється на тих же самих фабриках в Чернігівській, Київській, Львівській, Івано-Франківській та інших областях, то з точки зору маркетингових зусиль, подолати позначку в 30% на внутрішньому ринку українським брендам буде складно. Тим більше, що відкрилися кордони і ті, кому по кишені тури «вихідного дня», можуть купувати одяг безпосередньо в брендових магазинах країн ЄС, де він коштує дешевше, ніж в Україні.

Показати ще новини
Радіо NV
X