Печерський райсуд заблокував 18 українських веб-сайтів. Розбираємося з юридичною стороною питання

5 серпня 2019, 17:00
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке

Суд обязал интернет-провайдеров закрыть доступ к определенным сайтам. Законно ли это?

Матеріал підготовлений у співавторстві з Анною Резніковою, адвокатом практики безпеки бізнесу АТ «Юскутум»

Днями Печерський райсуд заблокував 18 українських веб-сайтів, серед яких є онлайн-медіа. Оголошення про це з’явилося на сайті телеком-регулятора НКРЗІ. Скандальне рішення про блокування доступу встигло через своє формулювання стати приводом для обговорень не тільки у сфері медіа, а й в юридичному світі.

Відео дня

Якщо докладніше, то з-під пера судді Печерського району вийшло рішення про накладення арешту на майнові права інтелектуальної власності, які виникають у інтернет-користувачів при використанні цих сайтів. Інтернет-провайдери, яких зобов’язали закрити доступ до 18-ти сайтів, на цей момент чекають оскарження цього рішення. Давайте розберемося, що ж сталося.

У зазначеному визначенні слідчого судді «чудово» все: відсутність розуміння загальних принципів кримінального судочинства, імперативних вимог чинного КПК України, правової природи, цілей і способів реалізації таких інститутів як: арешт майна, теорія доказування, процес електронно-цифрового слідоутворення і процес збору і фіксації цифрових доказів.

На сьогодні в Україні налічується близько 7 тисяч інтернет-провайдерів, реєстр яких веде Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації. Але, чомусь, у визначенні судді вказано лише трохи більше 20. Це закономірно наводить на питання про причини зазначеної вибірковості.

Інтернет-провайдери, які здійснюють діяльність в Україні виконуючи судове рішення, обов’язкове на всій території України, мають можливість закрити доступ до певних сайтів. Але ці заходи не є ні справедливими, ні ефективними.

По-перше, провайдери жодним способом не причетні до незаконної діяльності осіб, підозрюваних у вчиненні злочину (винність, яких ще тільки належить довести у вироку). Проте, за логікою суду і правоохоронців, саме законослухняні провайдери повинні нести фінансові витрати за таким блокуванням, що в принципі є несправедливим втручанням у господарську діяльність. Крім того, питання про використання заблокованого сайту вирішується шляхом використання VPN-програм, тому всі зусилля як провайдерів, так і самих слідчих матиме вкрай низький ефект.

Українське законодавство, принаймні поки, містить обмежений перелік підстав для блокування сайтів. Так, стаття 34 Конституції України говорить, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб — на свій вибір. Звертаємо увагу читачів, що зазначені права і свободи людини і громадянина можуть бути обмежені законом в деяких випадках тільки на підставі рішення суду, яке повинно бути постановлено відповідно до закону.

М’яко кажучи, персоналізовані зобов’язання, покладені на провайдерів щодо закриття доступу до сайтів, дійсно є швидше обходом чинного законодавства, ніж його виконанням. Заборона інтернет-провайдерам надавати «послуги з доступу» користувачів до сайтів вводить обмеження не тільки для власників веб-сайтів і провайдерів, але і для користувачів інтернету.

Крім того, свобода вираження думки в міжнародному праві гарантується Загальною декларацією про права людини, Міжнародним пактом про громадянські і політичні права (МПГПП), який ратифікований Україною в 1973 році, Конвенцією про захист прав людини і основних свобод. Так, бути визнаним відповідним цілям міжнародних нормативно-правових актів обмеження свободи слова, можливо, якщо це передбачено законом, служить законним інтересам і є необхідним у демократичному суспільстві одночасно.

Повернімося до тексу визначення слідчого судді. Клопотання прокурора про арешт обгрунтовано тим, що на території України діє злочинна організація. Члени цієї організації, за попередньою змовою, вступили в стійке ієрархічне об'єднання в кількості п’ятьох і більше осіб з метою вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів. Це і вимагання грошових коштів, і загроза насильства щодо потерпілих та їхніх близьких родичів, і знищення майна, і розголошення таємниці приватного життя. Прокурор стверджував, що зловмисники вимагають грошові кошти, поширюючи інформацію, що компрометує потерпілих, і за допомогою власників (адміністраторів) ряду сайтів були виконані вимоги підозрюваних. Примітно, що прокурор власною постановою визнав зазначені сайти речовим доказом.

При цьому, сам суд дійшов висновку, що веб-сайт є об'єктом інтелектуальної власності. Відзначимо, що українське законодавство і судова практика не розглядає веб-сайти як матеріальні об'єкти або майно, що ставить під сумнів можливість арешту. У цій ситуації працює правило про поділ об'єкта інтелектуальної власності і його матеріального вираження. Найлегше це уявити на прикладі оповідання (об'єкт) і книги, в якому він надрукований (матеріальне вираження). Ніхто не буде заарештовувати розповідь. Майнові права інтелектуальної власності виникають з факту створення твору, а не відвідування сайту.

З позиції захисту прав інтелектуальної власності, дійсно існує механізм блокування сайтів. Тільки спрямований він на захист прав автора, чий твір незаконно використовується в мережі.

З позиції захисту прав інтелектуальної власності, дійсно існує механізм блокування сайтів. Тільки спрямований він на захист прав автора, чий твір незаконно використовується в мережі. Це єдино можливий випадок, коли майнові права автора є підставою для блокування сайту.

Існує практика ЄСПЛ про визнання веб-сайтів об'єктом права власності (Gasus Dosier- und Fördertechnik GmbH v. The Netherlands). Ми також можемо допустити, що Печерський суд, приймаючи спірне рішення, керувався практикою ЄСПЛ і теорією «власності», яка відображена в першій статті Першого протоколу до Конвенції. Проблемою залишається тільки те, що майнові права у користувачів там не виникли і виникнути не можуть і саме визначення, в зв’язку з цим, не відповідає КПК України.

Так, метою арешту є тимчасове позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав або розумних підозр вважати, що воно є, наприклад, доказом злочину. Дійсно арешт майна допускається в цілях забезпечення речових доказів.

КПК прямо говорить, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, уточнюючи при цьому, що вони повинні були бути знаряддям скоєння злочину або зберегти на собі його сліди, або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ обставин скоєння злочину, зокрема предмети, які були об'єктом протиправних дій, наприклад, гроші, цінності та інші речі, придбані протиправним шляхом, наявність яких прокурор не довів.

Визнання веб-сайтів речовими доказами і накладення арешту на права інтелектуальної власності шляхом зобов’язання інтернет-провайдерів закрити до них доступ для необмеженої кількості користувачів інтернет-мережі є незаконним

Тому, визнання веб-сайтів речовими доказами і накладення арешту на права інтелектуальної власності шляхом зобов’язання інтернет-провайдерів закрити до них доступ для необмеженої кількості користувачів інтернет-мережі є незаконним.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. При цьому, арешт може бути накладено на рухоме або нерухоме майно, гроші в будь-якій валюті готівкою або в безготівковій формі, зокрема кошти і цінності, що знаходяться на банківських рахунках або на зберіганні в банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, за якими постановою або рішенням слідчого судді визначена необхідність арешту майна.

Більш того, КПК прямо говорить, що не може бути заарештовано майно, якщо воно знаходиться у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Заборона або обмеження користування і розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересуванню, передачі майна, що не було доведено в суді прокурором.

Спеціально для НВ Бізнес

Більше поглядів — урозділі Експерти НВ Бізнес

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Картина ділового тижня

Щотижнева розсилка головних новин бізнесу і фінансів

Розсилка відправляється по суботах

Показати ще новини
Радіо НВ
X