Марія Репко

заступник директора Центру економічної стратегії

Найважливішими законами, які підтримали парламентарі у 2018, вважаю такі п’ять:

1. Закон про середньострокове бюджетне планування. Це нудні довгі слова, за якими стоїть просто розумне управління грошима з податків. Ці гроші держава витрачає на пенсії, медицину, освіту, будівництво доріг, мостів тощо. Зараз це управління відбувається в межах року. Мало який великий проект можна якісно реалізувати від початку і до кінця за рік, мало яку велику ціль можна досягти. Коли бюджетування буде трирічне, це буде реально.
2. Закон про приватизацію. Цей закон відкрив двері для малої приватизації та зробив умови великої приватизації простішими та прозорішими. Хоча цього року приватизація нас не порадувала, підґрунтя на майбутнє все ж вдалося закласти.
3. Закон про валюту. Закон дав можливість НБУ більш гнучко встановлювати правила обміну та переказу валют. Можемо очікувати спрощення правил, зменшення бюрократії, поступової інтеграції у світові фінансові ринки.
4. Закон про захист прав кредиторів. Він дозволить банкам ефективніше стягувати борги з тих, хто не хоче платити по своїх кредитах та використовує для цього усі можливі лазівки у законодавстві. Банківський ризик знизиться, це дозволить знизити ставки для сумлінних позичальників.
5. Закон про корпоративне управління у державних банках. Державні банки – лідери за обсягами поганих кредитів і постійні «клієнти» на докапіталізацію коштами платників податків. Щоб виправити цю ситуацію зараз і щоб такого не траплялось у майбутньому, в банках має бути професійна наглядова рада із незалежними членами, що спостерігатиме за роботою правління.

Що загальмувало розвиток у 2018 році? Які реформи залишились нашим домашнім завданням на наступний рік?

1. Не сталося повноцінного запуску Антикорупційного суду. Процес відбувається і ми сподіваємося побачити старт повноцінної роботи суду вже наступного року, але Україна могла би рухатися значно швидше. Правовладдя – ключова проблема для України, подолання якої означатиме якісно нові можливості для економічного зростання.
2. Не відбулася реформа Державної фіскальної служби. Нереформована ДФС створює перепони для розвитку бізнесу. Колишній голова ДФС через суд відновився на посаді, а його наступник став фігурантом нового корупційного скандалу. Останнє рішення Кабміну – ліквідувати ДСФ взагалі.
3. Не відбулося жодної великої приватизації. Не було продано жодного великого об’єкту приватизації іноземному інвестору: по-перше, підприємства у поганому фінансовому стані, а по-друге, важко змусити тих людей, які від підприємств отримують зиск, від цього зиску відмовитися. Скасування конкурсу по Центренерго – ілюстрація слабкості цієї політики. При цьому в бюджет кожного року закладаються мільярдні надходження коштів від приватизації, нестача яких покривається за рахунок боргів. Так бути не повинно.
4. Не сталося запуску ринку газу та підвищення енергетичної незалежності. Домогосподарства все ще платять монополістам за газ за фіксованою ціною, яку встановлює Кабінет міністрів, а повноцінної монетизації субсидій не відбулося. На заходи з енергоефективності виділяється в десятки разів менше коштів, ніж на підтримку, скажімо, державних шахт чи комунальні субсидії.
5. Гальмується реформа нагляду у фінансовому секторі: «спліт» – розділення наглядових повноважень між НКЦБФР та НБУ – так і не відбувся. Нагляд за страховиками, кредитними спілками та іншими фінансовими компаніями залишається слабким, немає захисту від схем та відмивання коштів.

Економічні реформи – це не про швидкі перемоги: реформи 2015-2017 років дали свої результати у 2017-2018, коли макроекономіка стабілізувалася, і ВВП почав зростати. У цьому році закладено підвалини для розвитку наступних років. Тож у виборчому 2019 році ми сподіваємося, що влада не спочиватиме, а зробить все, не зроблене досі, аби у 2020 мати надійний фундамент для нових зрушень.