2018 рік. Що сталося, а чого ні
Для економічної політики України 2018 рік, на жаль, не став роком якісної трансформації, але і однозначним провалом його назвати не можна
Найважливішими законами, які підтримали парламентарі у 2018, вважаю такі п’ять:
- Закон про середньострокове бюджетне планування. Це нудні довгі слова, за якими стоїть просто розумне управління грошима з податків. Ці гроші держава витрачає на пенсії, медицину, освіту, будівництво доріг, мостів тощо. Зараз це управління відбувається в межах року. Мало який великий проект можна якісно реалізувати від початку і до кінця за рік, мало яку велику ціль можна досягти. Коли бюджетування буде трирічне, це буде реально.
- Закон про приватизацію. Цей закон відкрив двері для малої приватизації та зробив умови великої приватизації простішими та прозорішими. Хоча цього року приватизація нас не порадувала, підґрунтя на майбутнє все ж вдалося закласти.
- Закон про валюту. Закон дав можливість НБУ більш гнучко встановлювати правила обміну та переказу валют. Можемо очікувати спрощення правил, зменшення бюрократії, поступової інтеграції у світові фінансові ринки.
- Закон про захист прав кредиторів. Він дозволить банкам ефективніше стягувати борги з тих, хто не хоче платити по своїх кредитах та використовує для цього усі можливі лазівки у законодавстві. Банківський ризик знизиться, це дозволить знизити ставки для сумлінних позичальників.
- Закон про корпоративне управління у державних банках. Державні банки – лідери за обсягами поганих кредитів і постійні «клієнти» на докапіталізацію коштами платників податків. Щоб виправити цю ситуацію зараз і щоб такого не траплялось у майбутньому, в банках має бути професійна наглядова рада із незалежними членами, що спостерігатиме за роботою правління.
Що загальмувало розвиток у 2018 році? Які реформи залишились нашим домашнім завданням на наступний рік?
- Не сталося повноцінного запуску Антикорупційного суду. Процес відбувається і ми сподіваємося побачити старт повноцінної роботи суду вже наступного року, але Україна могла би рухатися значно швидше. Правовладдя – ключова проблема для України, подолання якої означатиме якісно нові можливості для економічного зростання.
- Не відбулася реформа Державної фіскальної служби. Нереформована ДФС створює перепони для розвитку бізнесу. Колишній голова ДФС через суд відновився на посаді, а його наступник став фігурантом нового корупційного скандалу. Останнє рішення Кабміну – ліквідувати ДСФ взагалі.
- Не відбулося жодної великої приватизації. Не було продано жодного великого об’єкту приватизації іноземному інвестору: по-перше, підприємства у поганому фінансовому стані, а по-друге, важко змусити тих людей, які від підприємств отримують зиск, від цього зиску відмовитися. Скасування конкурсу по Центренерго – ілюстрація слабкості цієї політики. При цьому в бюджет кожного року закладаються мільярдні надходження коштів від приватизації, нестача яких покривається за рахунок боргів. Так бути не повинно.
- Не сталося запуску ринку газу та підвищення енергетичної незалежності. Домогосподарства все ще платять монополістам за газ за фіксованою ціною, яку встановлює Кабінет міністрів, а повноцінної монетизації субсидій не відбулося. На заходи з енергоефективності виділяється в десятки разів менше коштів, ніж на підтримку, скажімо, державних шахт чи комунальні субсидії.
- Гальмується реформа нагляду у фінансовому секторі: «спліт» – розділення наглядових повноважень між НКЦБФР та НБУ – так і не відбувся. Нагляд за страховиками, кредитними спілками та іншими фінансовими компаніями залишається слабким, немає захисту від схем та відмивання коштів.
Економічні реформи – це не про швидкі перемоги: реформи 2015-2017 років дали свої результати у 2017-2018, коли макроекономіка стабілізувалася, і ВВП почав зростати. У цьому році закладено підвалини для розвитку наступних років. Тож у виборчому 2019 році ми сподіваємося, що влада не спочиватиме, а зробить все, не зроблене досі, аби у 2020 мати надійний фундамент для нових зрушень.
