Університетський бунт. Чому вища освіта втрачає привабливість
Випускники шкіл усе частіше відмовляються від навчання в класичних університетах заради швидких і сучасних альтернатив, пише журнал НВ.
Життя 22-річного львівського програміста Микити Потапенка істотно відрізняється від студентських буднів більшості його однолітків. Він повністю себе забезпечує і не просить у батьків грошей, давно переїхав від них до просторої орендованої квартири й іноді подорожує світом, обираючи далеко не бюджетні напрямки.
Секретом успіху Потапенко ділиться охоче: він виключив університетську освіту зі своїх планів на життя. «Мені просто стало прикро витрачати п’ять років життя в обмін на старі знання», — розводить руками львів'янин.
Незважаючи на тривоги батьків, він вирішив не вступати до вишу, а вчитися самостійно. Благо в інтернеті можна знайти все, запевняє Потапенко. Витративши 2,5 року на самоосвіту, тепер він розробляє веб-додатки для іноземних замовників.
Історією Потапенка сьогодні мало кого здивуєш: українські випускники шкіл усе частіше відмовляються від отримання класичного диплома на користь альтернативної освіти. Про те, що тренд набирає обертів, кажуть і батьки старшокласників, експерти освіти, рекрутери і навіть психологи.
Вся річ у змінах, які переживає ринок праці, впевнений Антон Дробович, експерт із питань освіти Інституту економічних і соціальних досліджень. «Людям потрібно витрачати все менше часу на навчання і формальності на кшталт сидіння в аудиторії», — каже він. Дробович упевнений, що освітня система, яка склалася в індустріальну епоху, більше не задовольняє запитів сучасної економіки, що потребує кадрів, які пройшли швидке навчання.
Та й сам університетський диплом тепер у корпоративному секторі запитують нечасто — хіба що на держслужбі, підкреслюють експерти. Й одразу називають напрями, премудростям яких в українських вишах практично не вчать — digital-маркетинг, 3D-дизайн, онлайн-реклама та багато інших. Саме заради цих та деяких інших нових професій молоді люди відмовляються від класичних студентських років, обираючи альтернативні школи, експрес-курси, онлайн-лекції або ж дистанційну освіту в престижному західному виші.
До того ж що далі, то більше університети втрачатимуть актуальність, адже сучасні тінейджери відрізняються динамікою і мультизадачністю, підкреслюють фахівці.
«За шість традиційних університетських років вони можуть опанувати кілька професій і багато чого спробувати, — каже психолог Марія Абрамчук. — Для цього покоління шість років — це величезний термін».
Вузькотаргетовані знання
Серед причин, через які класичний університет поступово втрачає абсолютну першість, — закостенілі програми, неабияк застарілий їх зміст і зайва бюрократична тяганина, впевнені фахівці в галузі освіти. Щорічно з’являються креативні напрями, що зростають, за якими академічні виші просто не встигають.
Традиційна освітня система за появи нового курсу потребує спочатку наявності автора, який напише на цю тему підручник, потім схвалення академічних рад, далі ще й два-три роки пробного навчання. На все це йде від трьох до п’яти років, прикидає HR-експерт Тетяна Пашкіна. «Ви уявляєте, що відбувається у галузі програмування нейронних мереж за цей час? — вигукує вона. — Не встигли випустити підручник, а він уже застарів».
Цей фактор став вирішальним і для Потапенка. «Наші університети дають неактуальну інформацію», — стверджує він, хоча і зізнається, що самонавчання далося йому непросто. Програміст згадує, що багато часу доводилося витрачати на читання профлітератури, розв’язання задач, перегляд відеокурсів і вивчення англійської. Добре, що є інтернет, а там є все, каже він.
У країні зростає попит на різноманітні платформи з освітніми курсами і лекціями, як платними, так і безкоштовними. Саме вони стали однією з актуальних альтернатив курним університетським аудиторіям.
«За міжнародними дослідженнями, щороку ринок онлайн-освіти зростає на 5%», — каже Дробович, що свідчить про зростання потреби у молоді здобувати швидкі, спеціалізовані та вузкотаргетовані знання.
До того ж тут молоді українці впевнено випереджають середньостатистичного жителя планети. Наприклад, на найбільшій вітчизняній платформі освітніх курсів Prometheus до кінця обрані курси проходить у середньому 10% зареєстрованих студентів. «Це більше, ніж світова статистика, що становить 7%», — підкреслює особливий інтерес українців до самоосвіти співзасновник Prometheus Іван Примаченко.
На його платформі, що пропонує для дистанційного навчання зокрема курси найкращих західних вишів, зараз зареєстровано приблизно пів мільйона людей. У їхньому розпорядженні 120 курсів, до того ж найпопулярніші з них лежать у площині саме креативних індустрій, IT і підприємництва. А серед слухачів найпопулярнішого курсу платформи — переведення знаменитих Основ програмування CS50 Гарвардського університету — зареєстровано 160 тис. українців.
Проміняти університетську класичну освіту на такі лекції має намір і 16-річний столичний школяр Ілля Мальцев, і цією заявою вже шокував своїх батьків. У вересні він піде в 10-й клас, і сім'я вже обговорювала вибір університету для свого чада.
«Ілля повідомив нам, що хоче розробляти якісь програми для автомобілів, у нього є план, і університет у нього не входить», — із подивом розповідає про наміри сина його мати Ольга Мальцева.
Тим часом Ілля потроху вчить основи програмування, черпаючи знання з інтернету, і в майбутньому думає доповнити їх курсом автомеханіки. А його батьки не втрачають надії умовити сина здобути «нормальну освіту», адже в запасі у нього ще два роки.
Усвідомлене рішення
Сьогодні батьки старшокласників вважають вищу освіту певним стандартом і основою майбутньої кар'єри. Психологи називають цей стан речей проблемою: якщо син чи дочка не одержали диплом, то батьківську програму буцімто на п’ятірку не виконано.
З іншого боку, самі підлітки почали підходити до вибору освіти усвідомленіше. «За суттю, батьки хотіли внутрішньої мотивації і прагнення до знань — вони це отримали», — розводить руками Абрамчук. Діти усвідомлено відмовляються від університетів, якщо не бачать там того, що їм потрібно, підкреслює вона.
Саме такий підхід зупинив від вступу до вишу 18-річну Софію Шиляк: не обравши ідеальний університет на свій смак, вона вирішила взяти умовний тайм-аут і відкласти вступ як мінімум на рік.
До такого рішення Шиляк прийшла не одразу: ще з 9-го класу вона почала готуватися до тестів ЗНО, обирати виш і мріяти про вступ. А коли після закінчення школи подала документи одразу в декілька університетів і звідусіль отримала «зарахована», вона різко змінила плани.
«Я зрозуміла, що після 11 років сидіння за партою не хочу провести так само ще шість», — каже Софія Шиляк, яка записалася на 10-місячні курси неформальної освіти в Українську академію лідерства (УАЛ), де вчать саморозвитку, залучають до соціальних проектів, спорту та волонтерства.
Про те, що останніми роками молоді люди частіше шукають нові шляхи розвитку, говорять і в самій УАЛ, де кількість заявок від випускників шкіл щороку зростає. «У минулому навчальному році Академія лідерства випустила 231 студента, на цей рік ми набрали вже 280», — розповідає керівник УАЛ Роман Тичківський. За його словами, цьогоріч під час вступу за одне місце боролися 14 кандидатів.
Минулого літа Шиляк усе-таки вступила на юрфак Києво-Могилянської академії, однак дівчина досі не впевнена, що це остаточний вибір. «Батькам сказала: якщо мені не сподобається перший семестр, навчання одразу кину», — говорить вона.
Відсутність пієтету щодо університетської освіти характерно для її друзів і однокласників. «Хтось брав три gap year після школи, хтось три рази вступав, змінюючи спеціальність від архітектури до психології», — згадує студентка.
Для багатьох із них університет — це просто додатковий курс, який ти можеш слухати, коли захочеш, уточнює вона.
Де вчать мислити
Експерти в галузі освіти уточнюють: найчастіше альтернативні варіанти навчання дають прикладні знання, але не вчать мислити. І навіть якщо в сучасних вишах не вчать деяких креативних професій, без класичної освіти високих результатів тут не досягти.
Так, міжнародна ІТ-компанія GlobalLogic Ukraine є прибічником вищої освіти і саме таких фахівців запрошує до себе на роботу. «З нашого досвіду, короткі програми не дають настільки фундаментальних знань, як академічна освіта, — пояснює координатор університетської програми GlobalLogic у Києві Ольга Курна. — Зокрема це стосується математики і розуміння алгоритмів».
Сьогодні компанія працює з 15 головними університетами в Києві, Львові, Харкові та Миколаєві — забезпечує їх лабораторіями та навчальними програмами, а також запрошує деяких їхніх студентів на роботу.
Крім того, експерти припускають, що в перспективі українську вищу освіту чекають істотні зміни. «Протягом найближчих 10 років онлайн-освіта і професійні висококонцентровані школи потіснять вищу освіту, — вважає Дробович. — Із понад 280 університетів у країні в кращому разі половина переживе цю декаду».
А ті виші, які залишаться, будуть потрібні і матимуть попит: без їхньої освіти не обійтися вчителям, юристам і вченим всіх напрямів.
«У передових країнах університети часто є тими, хто всі ці інновації придумує, — продовжує Дробович. — Якщо університет у нас стане творчою спільнотою студентів і викладачів із нормальними зарплатами, вони будуть на вістрі тих процесів, які змінюють світ. Вони не встигатимуть за трендами, а створювати їх. Тому Оксфорд або Гарвард ніколи не втратять кількості студентів».
Цей матеріал вперше було опубліковано в 31-му номері журналу НВ від 29 серпня.
