Зеленський слабко орієнтується в політиці. Це дуже ризиковано — Томаш Фіала
Томаш Фіала, голова інвестиційної компанії Dragon Capital, в інтерв'ю НВ розповів про 23 роки, проведені в Україні, пояснив, навіщо йому українські медіа, і дав оцінку трьом найбільш рейтинговим кандидатам у президенти.
Томаш Фіала — генеральний директор інвестиційної компанії Dragon Capital і власник медіахолдингу Медіа-ДК, куди входить журнал, сайт і радіо НВ. 12 березня він вперше з’явився в ефірі Радіо НВ, яке його компанія купила в березні минулого року у депутата Андрія Деркача.
«Бракує тільки телебачення, але телевізор я не дивлюся», — посміхається Фіала, починаючи розмову.
— Ви фактично власник видавничого дому Медіа-ДК і Радіо НВ. В Україні стосовно власників медіа завжди існує багато підозр і сумнівів: хто за ними стоїть, які політики? Так от, хто за вами стоїть?
— За мною ніхто не стоїть. Я чех за національністю, приїхав до України в 1996 році створювати бізнес для однієї центральноєвропейської компанії. Пізніше, у 2000 році, заснував свою компанію, якою володію, весь час був її мажоритарним власником. Спочатку приїхав сюди на три роки, але живу тут уже більшу частину свого життя, 23 роки.
— А що вас так надовго затримало в Україні? Умови для ведення бізнесу тут завжди були складними.
— Тримають бізнес і люди. Українці — добрий, хороший народ, тут приємно жити, спілкуватися і працювати. Що стосується бізнес-середовища, то в Україні були злети і падіння, економіка досить волатильна. Були періоди, коли вона активно зростала, з 2000 по 2008 рік. Потім були великі падіння, 2008−2009 роки, а потім знову невелике відновлення. Звичайно, в кінці періоду Януковича вже було не дуже весело, потім революція, яка закінчилася, слава богу, добре. Потім нам завадила Росія своєю військово-економічною агресією. А зараз, останні три роки, економіка знову почала відновлюватися, і темпи прискорюються, тому робити бізнес в Україні знову стало цікаво.
— Ви — член правління міжнародної організації з боротьби з корупцією Transparency International Ukraine. Ми постійно чуємо про високий рівень корумпованості українських інститутів — як це взагалі вимірюється і наскільки такі вимірювання ефективні?
— Transparency International раз на рік заміряє рівень корумпованості в усіх країнах світу. Україна за результатами минулого року піднялася на десять позицій, якщо я не помиляюся, з 131-го на 121-е місце. Це, звичайно, добре, але все одно ми перебуваємо в другій половині рейтингу, треба прагнути бути як мінімум посередині, можливості для цього є. На що ще важливо звернути увагу крім корупції в правоохоронних органах і судах, це на політичну корупцію, тому що звідти все починається.
Якщо є можливість купити собі місце в парламенті, масова корупція неминуча. Це, на жаль, було моїм найбільшим розчаруванням у 2014 році, після революції. У вересні вже стало видно, що списки багатьох політичних партій в парламент формуються за рахунок грошей, що треба заплатити три і більше мільйони доларів, щоб бути на прохідному місці цього списку. Тоді відразу стає зрозуміло, що люди, які інвестують такі гроші, щоб потрапити до парламенту, захочуть ці гроші відбити. Чи захочуть отримати назад не тільки $3 млн, а якийсь дохід — $6 млн, $9 млн, примножити цю інвестицію.
На жаль, потім коаліція, яка створюється за участю таких людей, ділить між собою існуючі в державі потоки.
— Ви згадали про політичну корупцію. Вас ця проблема безпосередньо торкається? Ви змушені грати за тими ж корупційними законами, щоб розвивати бізнес?
— Ні, грати за цими правилами мені немає потреби. В Україні багато міжнародних компаній, є наша компанія, у нас у багатьох проектах є міжнародні інвестори, тому можна працювати чесно, але треба працювати на тих ринках, які не регулюються державою. Всі наші інвестиції спрямовано в ті галузі економіки, які не мають жодного стосунку до бюджету, до держави. Ми ніколи не інвестували у важку промисловість, де треба отримувати ліцензії на видобування. Не інвестували в енергетику, яка регулюється, і так далі. Ми інвестуємо в сільгоспмашинобудування, у виробництво продуктів харчування, в нерухомість, у логістику, в інтернет-компанії, електронну комерцію. Ми інвестуємо в ті ринки, де є вільна конкуренція і де люди, пов’язані з політикою, не мають жодної переваги. Зрозуміло, якщо раптом виникає якийсь конфлікт і треба звертатися до українських судів, тоді, звичайно, можуть виникнути проблеми.
— Який головний урок ви дістали з таких конфліктів?
— Після 2009 року ми не інвестуємо в компанії, в яких у нас немає контрольного пакета. Ми купуємо тільки контрольні пакети, і у нас є можливість контролювати менеджмент, за необхідності міняти його, якщо він не виконує бізнес-план. Це, звичайно, більш енергозатратно, доводиться більше працювати, це складніше, але ми, як то кажуть, дуже hands-on [тримаємо руку на пульсі]. Проникаємо досить глибоко в управління кожним бізнесом, яким займаємося, це знижує ризики потрапити в якийсь конфлікт з партнером і бути вимушеним звертатися до українських судів.
— В Україні триває корупційний скандал з Укроборонпромом. Подібні розслідування були і в журналі Новое Время, вони розкрили серйозні зловживання в оборонній сфері. Як ви вважаєте, ці розслідування що-небудь змінюють в країні?
— Думаю, дуже добре, що ці розслідування є. Ми бачимо, що корупціонерів у першу чергу лякає публічність, а вже в другу — правоохоронні органи або суди. Тому що поки у нас відсутній незалежний професійний антикорупційний суд, який, сподіваюся, запрацює цього року, у корупціонерів завжди є страховка — вони можуть у суді відкупитися. Ми це бачимо за кейсами, які розслідує НАБУ, які потрапили до суду. Наприклад, кейс колишнього голови ДФС Романа Насірова розглядають вже два роки, засідання проходять раз на кілька місяців. Зачитують цілі книги доказів, йде явне затягування цієї справи. Тому поки тільки журналістські розслідування завдяки резонансу домагаються реакції з боку політиків чи керівників державними підприємствами.
— Навіщо вам, інвестору і бізнесменові, радіо? Адже це серйозна інвестиція, при цьому високий ризик посваритися з політиками, які почують з цього радіо щось для себе неприємне?
— Без розвитку демократії не може бути здоровою вільної економіки і зростаючої процвітаючої країни. Ви не знайдете в світі країн, де б це правило не працювало. Є деякі авторитарні режими, які домагаються короткострокових результатів, але довгостроково економіка там рости не може. Ми активно підтримували Майдан, потім армію. Водночас нам хотілося зробити щось постійне, інвестувати в що-небудь, що б запобігло виникненню причин, які можуть призвести до чергового Майдану.
Я тут вже один Майдан у 2004 році пережив і брав участь у ньому, а в 2013—2014-му хотілося вкласти частину наших грошей у соціально відповідальний проект. Тому в 20-х числах лютого 2014-го я зідзвонився з Віталієм Сичем, і десь через два місяці, в травні, ми запустили журнал Новое Время, в червні — сайт nv.ua. Обидва проекти дуже успішно розвиваються, через кілька місяців будуть відзначати п’ятиріччя. А що стосується радіо… Їжджу на роботу на машині, з роботи — на машині, слухаю радіо. Музика не дуже цікава, завжди хочеться знати останні новини. Якісних радіо в Україні, на жаль, на той момент не було, тому виникла ідея: раз вже є хороша база з хорошими журналістами, що відмінно працює з точки зору якісного продукту, чому б не додати радіо?
— Нинішні президентські вибори проходять в атмосфері демотивації, люди часто в ефірі скаржаться, що не бачать кандидатів, здатних здійснити кардинальні та системні зміни в країні. А як ситуацію оцінює бізнес?
— Звичайно, ми аналізуємо ситуацію, як і наші інвестори, клієнти і партнери у Великобританії та США. Сьогодні, напевно, є три кандидати, які мають шанс виграти президентські вибори. Не вірю, що хтось із цих трьох буде революційно змінювати українську політику й економіку.
— На ваш погляд, ми пройшли якусь точку неповернення в минуле або така загроза досі актуальна?
— Теоретично все можливо, ми, наприклад, нещодавно бачили рішення Конституційного суду, яке декриміналізувало відповідальність за незаконне збагачення. Це було дуже неприємне рішення, яке амністує багатьох корупціонерів, і, напевно, буде важко навіть прийняттям нового закону відкоригувати цю ситуацію. Це не красиво. Це те, що ми маємо за сьогоднішнього президента. Є ще Юлія Тимошенко, є Володимир Зеленський. Що стосується Тимошенко, вона теж у політиці вже понад 20 років, ми розуміємо, чого від неї можна очікувати. Ми як бізнес-асоціація з нею зустрічалися в грудні і в січні, щоб зрозуміти її економічну політику, яку вона описала в своєму Новому економічному курсі. Як мінімум з половиною написаного там ми не згодні.
— З чим саме?
— Наприклад, зміни Конституції. Хоч це і не бізнес-питання, але я вважаю: те, що там пропонується, це узурпація влади, тому що вводяться два тури парламентських виборів. Переможець другого туру парламентських виборів отримує 226 місць в парламенті й управляє без коаліції. Одна партія, один президент. Не думаю, що це доцільно в Україні.
Друге — податки, вона пропонує скасувати ПДВ, замінити його на податок з обороту, з остаточних продажів. Це система, яка працює в США, Сінгапурі, Японії, але це країни, з якими у нас менше 5% зовнішньої торгівлі, основну торгівлю ми ведемо з Європейським союзом, з країнами Європи, де є ПДВ. Якщо ми асоціюємося і намагаємося увійти до Євросоюзу, уклали з ним договір про вільну торгівлю, то тим більше ми там зобов’язалися дотримуватися стандартів, в тому числі і в оподаткуванні, які існують в Європейському союзі. Тому така ідея була б шоком для бізнесу, міняти ПДВ на інший податок немає сенсу.
Далі — земельна реформа. Україна — одна з шести країн разом з Північною Кореєю, Кубою, Венесуелою, де немає ринку сільгоспземлі, це країни, які дуже відстали в економічному зростанні. Роздали селянам землю 20 років тому і забороняємо їм 20 років нею вільно розпоряджатися. Навіть Європейський суд з прав людини визнав, що це протизаконно. Тут теж Тимошенко пропонує моделі, які нам не подобаються.
— Давайте також поговоримо про двох інших фаворитів гонки — Порошенка і Зеленського.
— Що стосується Петра Порошенка, то він керував останні п’ять років, кожен може оцінити. Ми багато говорили про прогрес в області верховенства права, але він, на жаль, недостатній. Є деякі правоохоронні органи, такі як СБУ, Генеральна прокуратура, де люди призначаються президентом, а не пропонуються парламентом. Були у нас прокурори Віталій Ярема, Віктор Шокін, зараз у нас прокурор Юрій Луценко, роботу жодного з них не можна назвати задовільною. Всі троє були запропоновані Порошенком.
— А в чому основні політичні ризики Зеленського, на ваш погляд?
— Головний очевидний: у політиці він дуже слабко орієнтується. Я все ж думав, що людина, яка хоче бути президентом, мала б цікавитися політикою, економікою, правом, повинна мати якесь базове розуміння процесів. На жаль, з його виступів ми бачимо, що ці знання поверхові. Це дуже ризиковано, коли така людина отримує величезні повноваження, тим більше в країні, що воює з Росією. Росія, на жаль, може скористатися кожною нашою слабинкою.
І друге — це його відносини з олігархом Ігорем Коломойським, героєм явно зі знаком мінус. З ПриватБанку було вкрадено $5,5 млрд, з Укрнафти — $500 млн уже після революції. Це величезні збитки для держави.
Це два головні ризики. Є, звичайно, люди, які сьогодні до Зеленського близькі — Айварас Абромавичус, Олександр Данилюк, які зіграли позитивну роль у становленні країни. Передбачати його президентську поведінку я не беруся.
— З огляду на всю складність ситуації, ви самі вірите, що на країну чекають позитивні зміни?
— Вірю, якби не вірив, я б тут не жив і не інвестував.
Інтерв'ю з Томашем Фіалою прозвучало в ефірі Радіо НВ 12 березня.
