Якщо президентом стане Зеленський, високий ризик невизначеності і впливу одного олігарха. Інтерв'ю з Іваном Міклошем
Іван Міклош, один з найкращих європейських фінансистів, які консультують український уряд, дав прогноз Радіо НВ про те, що зміниться при президенті Порошенку, і що – при президенті Зеленському
В же три роки колишній міністр фінансів Словаччини та один з найкращих фінансистів Європи Іван Міклош з відстані витягнутої руки стежить за процесом економічних і соціальних перетворень в Україні. Він є співголовою Стратегічної групи радників з підтримки реформ при прем'єр-міністрі України і при цьому залишається однією з найменш заангажованих публічних фігур української політики, зберігаючи тверезий погляд на економічні перспективи України в гарячковий рік виборів.
Сонячного квітневого дня він з'являється в офісі НВ, щоб розповісти про головне: сценарії, за якими буде розвиватися українська економіка при кожному з двох можливих кандидатів на президентський пост. Втім, розмова починається з важливої для Міклоша теми: днями на президентських виборах в його рідній Словаччині перемогла лідер громадянського суспільства, антикорупціонер і екоактівістка Зузана Чапутова.
— Що ви думаєте про президентські вибори на батьківщині?
— Я дуже радий. Вона була тим кандидатом, якого я підтримував і в першому, і в другому турі. Думаю, це дуже хороший результат для Словаччини і для змін в країні. Останні 12 років при владі був прем'єр Роберт Фіцо, популіст, пов'язаний з корупцією політик. Попит на зміни був величезний. У Словаччині президент не має такої сильної позиції, як в Україні. З точки зору виконавчої влади це радше символічний пост — перша особа країни. Зузана Чапутова — нова людина в політиці, в цьому ми схожі з Україною. Але вона більш досвідчена. Чапутова дуже довго боролася в громадських організаціях за справедливість, проти корупційних схем.
І це, я думаю, хороший вибір для Словаччини. Особливо сьогодні, коли ми бачимо, що відбувається в Угорщині, Польщі, коли антиліберальні партії і політики йдуть вгору. Це хороший сигнал і для Західної Європи: політик, який вільний, впевнений в цій свободі і говорить правду. В її передвиборчій програмі не було ні грама популізму, і це теж важливо. До речі, Чапутова дуже добре ставиться до України.
— Українські антикорупціонери в президенти поки що не поспішають, кажуть, що народ їх не сприйме. А, виявляється, є суспільства, які цілком серйозно їх можуть сприйняти, і у них був би дуже серйозний шанс, якби вони зважилися.
— Так, я думаю, що був би хороший шанс. Тому що в Україні сьогодні у кожного старого політика негативний рейтинг у багато разів вище, ніж позитивний, і це явний запит на нові обличчя.
— У нас же вибори президента тривають. Які ваші враження від першого туру?
— Я припускав, що ці два політики пройдуть до другого туру. Але не думав, що буде така різниця процентної підтримки між ними.
— Про що може свідчити такий розрив, як ви вважаєте?
— Я думаю, що одна причина — це результат нереально високих очікувань, коли люди сподівалися, що після Євромайдану почнуться реформи, все буде швидко, все буде краще і відразу. І це були нереальні очікування — неможливо зробити так, щоб все відразу запрацювало. З іншого боку, ті, хто був і є при владі, могли б проводити більше реформ і швидше.
У цій ситуації, коли існуючих політиків жорстко критикують, відомий, популярний і симпатичний неполітик має більше шансів бути обраним. Настільки більше, що люди готові не дивитися на те, що у нього немає досвіду, він не створив політичну програму і не зібрав команду навколо себе, а ще пов'язаний з великим олігархом.
— Ви говорили, що колишній прем'єр-міністр Словаччини був пов'язаний з корупцією. Чи призвело це до реальних антикорупційних розслідувань у вас в країні, до судів проти прем'єр-міністра?
— Нічого такого немає. Партія прем'єра Фіцо зловживала владою, підкоряла собі ті правоохоронні інститути, які повинні бути незалежними. Органи розслідування, поліція були повністю в руках Фіцо і міністра внутрішніх справ Калиняка, і вони не дозволили незалежно розслідувати справу про вбивство журналіста Куцака.
Саме Куцак писав про зв'язки нелегального бізнесу з партією прем'єра і з урядом, і це була одна з причин, чому він був убитий. Після вбивства був величезний тиск громадськості. Уряд не змінився, але Фіцо пішов з позиції прем'єра, Калиняк пішов з позиції міністра внутрішніх справ. При цьому Фіцо залишається найвпливовішою людиною в країні, тому що він все ще є головою найбільшої коаліційної партії в парламенті. Але суспільство виступило проти нього і за успіх Зузани Чапутової. Вона представляє нове політичне покоління, яке хоче боротися з подібними практиками.
— В Україні теж гримлять корупційні скандали різних масштабів. Останній пов'язаний з Укроборонпромом, багато критики щодо так званої схеми Роттердам+, є питання щлдо економічних інтересів Віктора Медведчука в Україні. Як ви вважаєте, все це вплинуло на позиції чинного президента Порошенка під час першого туру виборів?
— Думаю так. В Україні у сфері боротьби з корупцією було зроблено багато хорошого. Але суть не тільки в тому, щоб усіх пересаджати, але й у тому, щоб зменшувався простір для корупції.
— Чи можете ви уявити, що буде відбуватися в Україні, якщо президентом стане Володимир Зеленський і якщо президентом все ж залишиться Петро Порошенко?
— Якщо президентом залишиться нинішній президент, то буде продовжуватися той рух, який був останні п'ять років. Реформи проходять в правильному напрямі, але вони не відбувалися так швидко, як всі очікували. Думаю, ця тенденція збережеться. Якщо президентом буде Зеленський, є високий ризик невизначеності. Ми не знаємо його стратегії, а відсутність у нього політичного досвіду — серйозне питання. З іншого боку, якщо він буде здатний оточити себе грамотними експертами, якщо у нього будуть воля і бажання продовжувати реформи і ніхто зі старих олігархів не буде на нього впливати, то це стане хорошою новиною. Але якщо недосвідченість і вплив олігархів, перш за все одного, будуть значними, ви зіткнетеся з великими ризиками.
— У ніч виборів Зеленський говорив про те, що боротьба з корупцією для нього в пріоритеті. Наскільки це реалістично в ситуації, коли настільки потужною залишається олігархічна система?
— Простір для корупції в деяких економічних сферах зменшився, тепер важливим є питання невідворотності покарання. Важливий Антикорупційний суд, дуже важливо прискорити реформу судової системи, яка почалася, але повільно йде. Важливі зміни в прокуратурі і СБУ, а це в компетенції президента.
У структурі СБУ важливо реформувати напрям боротьби з економічною корупцією, тому що там часто не борються з нею, а є її джерелом. Другий важливий напрям — збереження того, що вже зроблено, тому що зроблено багато правильних речей. Критично важливим є збереження співпраці з міжнародними фінансовими інститутами.
— Українська сторона сама часто ставить на паузу співпрацю з МВФ. Так нещодавно сталося, наприклад, після рішення Конституційного суду, який фактично скасував поправку до закону про кримінальну відповідальність за незаконне збагачення. Вибори президента можуть ще більше загострити ситуацію?
— Те, що сталося з цією поправкою, це дуже погано. Не тільки з точки зору міжнародних фінансових інституцій, це погано з точки зору всіх жителів України. Що робити, якщо не можна розслідувати факти нелегального збагачення, цього я не можу собі уявити.
— Роз'ясніть, будь ласка, позицію МВФ, зокрема в питанні тарифів. Дійсно настільки гостро він артикулює це питання? Чи просто наполягає на збалансуванні українського бюджету?
— МВФ не говорить, що потрібно підвищувати, він говорить, що потрібно дерегулювати ціни на газ, щоб не було різниці між ринковими цінами і цінами для населення. Ця різниця протягом останніх двох років досягла 40% і частково була знижена підвищенням тарифів в листопаді минулого року. Зараз ринкова ціна на газ йде вниз, значить, можливо, і не буде необхідності підвищувати її в майбутньому році. Але для того щоб лібералізація відбулася, потрібно зробити ще деякі кроки. Потрібні лічильники на газ в кожному домогосподарстві, а це досі проблема. Для МВФ важливо збалансувати публічні фінанси, а те, яким шляхом це буде відбуватися, — вже відповідальність уряду.
— Тобто коли українські політики і чиновники запевняють, що за підвищенням цін на газ стоїть МВФ, це певна політична маніпуляція?
— З одного боку, це не маніпуляція, тому що, так, умовою МВФ є підвищення ціни на газ для споживача до ринкової. Але треба сказати, що це в кінцевому рахунку не стільки треба МВФ, скільки Україні і українцям. Тому що регульовані тарифи на газ були одним з джерел корупції, величезної корупції. До того ж регульовані тарифи на газ були джерелом низької енергетичної ефективності. Газ коштував копійки, люди споживали багато газу, обігріваючи квартири, і охолоджували їх, відкриваючи кватирки, не було мотиву економити. А значить, потрібно було ввозити більше газу, і це тільки збільшувало залежність України від Росії.
Перед Євромайданом Україна ввозила обсяг в половину свого споживання газу з Росії. Але енергетична ефективність української економіки в той час була в два рази гірша, ніж в Росії. А якби українська енергетична ефективність була така ж, як в Росії, не було б потреби ввозити жодного кубометра газу.
— З огляду на все сказане, чи вдасться Україні в новому президентському, а потім і парламентському циклі послабити олігархічний вплив на економіку?
— Вплив олігархів все ще значний. Але треба також сказати, що вплив олігархів на країну за останні п'ять років знизився. Це і наслідки війни, і втрати багатьох активів на Донбасі і в Криму. Знизився він і завдяки реформам, тим, про які ми вже говорили: відмова від регулювання тарифів, держзакупівлі за тендером, деякі реформи податкової адміністрації. Але треба продовжувати в цьому напрямі. І найшвидшим інструментом для деолігархізації будуть реформи і відкриття ринку землі. Відкриття ринку приведе стратегічні інвестиції та інвесторів, які будуть робити нормальний бізнес. І в цих умовах олігархи або зможуть конкурувати, або їх бізнес піде вниз.
— Чи бачите ви ризик при будь-якому результаті президентських виборів, що Україна може змінити геополітичний напрям розвитку?
— Не думаю, що прямо зможе змінити. Не думаю, що хтось прийде і скаже: "ок, ми вже не хочемо йти в ЄС і НАТО". Але, думаю, є небезпека того, що виникне хаос, в результаті чого Україна не зможе продовжувати потрібні реформи в європейському напрямку. Тому що мало сказати і написати в Конституції, чого ми хочемо. Треба робити реформи і змінювати країну.
Дмитро Тузов, Радіо НВ
