«Інновації приходять не з головного офісу, вони приходять з ринків» — Павел Ріхлінскі, Mastercard
В червні в Києві відбувся другий Форум з фінансової інклюзії (Фото: фото Mastercard)
В червні в Києві відбувся другий Форум з фінансової інклюзії. На Форумі виступили спікери з понад 10 країн — Австралії, Великобританії, Індії, Польщі, Ямайки та інших.
Уже другий рік поспіль співорганізатором заходу є компанія Mastercard. Оскільки щодо фінансової включеності існує чимало запитань, експерти компанії, які виступили на Форумі, відповіли на найпоширеніші з них в серії інтерв'ю.
Про досвід європейських країн у залученні людей у фінансову систему та кейси, які може перейняти Україна, розповідає Павел Ріхлінскі, президент Mastercard у Центральній та Східній Європі.
— Павел, за вашими спостереженнями, які європейські країни зуміли досягти найбільшого прогресу у забезпеченні фінансової інклюзії? Чи достатній рівень фінансової інклюзії в Європі сьогодні?
— Я не можу сказати, що Європа недостатньо фінансово інклюзивна, але й не можу стверджувати, що вона повністю включена у фінансову систему. У цифровому плані Європа доволі прогресивна, і сьогодні фінансова інклюзія дуже сильно пов’язана з цифровою інклюзією. Тому давайте спочатку розберемось, що таке фінансова інклюзія: чи це про те, щоби просто мати рахунок, чи ми говоримо про користування всіма електронними засобами платежів.
І в цьому аспекті деякі ринки досягли грандіозного прогресу за останні роки. Переважно це країни Східної Європи. Як їм це вдалося? За рахунок того, що вони побудували та продовжують створювати багато інфраструктурних елементів з нуля, що і дозволило їм зробити величезний стрибок і створити розвинений ринок. Це дало їм можливість більше сконцентруватися на споживацькому досвіді та управлінні безпекою.
Це сталося тому, що банки, торговці та всі гравці ринку приділили чималу увагу інфраструктурі та досвіду користувача, гарантуючи високий рівень безпеки. Рівень шахрайства на цих ринках історично був одним із найнижчих серед усіх країн Європи.
— Що могло б стати потужним імпульсом для фінансової інклюзії сьогодні? Це більше про інфраструктуру чи цифрові рішення й досвід користувача?
Думаю, це комбінація багатьох факторів. Це й інфраструктура, і створення культури електронних платежів, які є більш зручними та безпечними, ніж готівка. Це також поєднання цих факторів із цифровою інклюзією — надання споживачам послуг, якими вони можуть користуватися дистанційно, без потреби підписувати паперові документи чи ходити по відділеннях та офісах. Вони можуть робити все необхідне онлайн та підтверджувати свою особу дистанційно, цілковито безпечно.
Павел Рихлински
У країнах Європейського Союзу значний розвиток відбувається навколо цифрової ідентифікації, що ми також бачимо й в Україні в рамках концепції «держава у смартфоні». Зрештою, колись вам не знадобиться жодна гривня чи копійка у фізичному гаманці, оскільки все буде в цифровому гаманці, і ви зможете у цифровий спосіб підтвердити свою особу. Для побудови середовища цифрової ідентифікації важливим є забезпечення сумісності з усіма існуючими рішеннями та доступ до державних послуг через електронну ідентифікацію. У такий спосіб цифровий ID надасть реальну цінність споживачу практично в усіх життєвих аспектах і може використовуватися регулярно, щодня.
— Що ви можете сказати про фінтех і фінансову інклюзію? Який між ними взаємозв'язок?
— Фінтех — це про створення сценаріїв та кейсів використання наявних технологій та тих, які ще знаходяться на етапі розробки. Вони покращують якість життя та безпеку.
Але фінтех — це не лише front-end рішення для зовнішнього, клієнтського інтерфейсу банків. Є багато back-end фінтех-сервісів для внутрішніх систем, пов’язаних з оцінкою шахрайства, ідентифікацією поведінки тощо. Ці речі, які залишаються за лаштунками, у поєднанні з тими, які ми бачимо зовні, утворюють цілісну картину.
— Чи є у вас відчуття, що за останні 3−5 років на фінансовому ринку сталися суттєві зміни? Враховуючи те, що нові рішення, як от back-end, зокрема відкривають для банків нові можливості.
— У минулому у багатьох країнах банки діяли за принципом «Я маю володіти». Тепер це більше схоже на «Мені потрібна мережа партнерів для розвитку», оскільки через швидкість, з якою розробляються нові технології, фінансові інститути не можуть будувати всі необхідні речі лише всередині організацій, тож зараз вони більш сфокусовані на партнерській мережі.
Ми часто кажемо у Mastercard, «інновації приходять не з головного офісу, вони приходять з ринків». Чим більш широкою та розподіленою є модель, тим більш інноваційними в результаті є всі ми.
— Назвіть кілька найбільш показових прикладів розвитку фінансової інклюзії в Європі.
— Однозначно, це Cashless Foundation в Польщі. Фонд було створено у липні 2017 року після укладення договору між Асоціацією польських банків, Міністерством підприємництва та технологій і міжнародними платіжними системами з метою розширення мережі приймання платіжних інструментів, просування безготівкових платежів у країні. Проект спрямований на малий бізнес, який хотів би почати приймати розрахунки картками або безконтактні мобільні платежі за свої товари та послуги.
Відверто кажучи, спочатку я доволі скептично поставився до цієї ініціативи, бо не знав, наскільки добре працюватиме цільове фінансування в цьому випадку. Але Cashless Foundation — це не тільки про надання фінансування. Це ціла екосистема. Сьогодні навіть моя мама, яка живе у маленькому селі в Польщі з одним магазином, їздить туди на велосипеді з мобільним телефоном та кошиком. Вона купує і платить за товари телефоном із NFC. Вона не пам’ятає, коли востаннє користувалася готівкою, бо вона їй просто не потрібна.
Повертаючись до кейсу Cashless Foundation, на сьогодні у програмі беруть участь 130 тис. торговців, загалом було встановлено 172 тис. терміналів. І, що також дуже важливо, 95% учасників програми готові рекомендувати встановлення терміналу іншим підприємцям. Це, знову ж таки, розбудова культури безготівкових платежів.
— Тож як ми можемо допомогти малому та середньому бізнесу в Україні?
— За допомогою розвитку мережі прийому платежів, ми зможемо поліпшити параметри ліквідності підприємств, а також планування і контроль грошових коштів, що є найважливішим, і стимулювати надання нових послуг банками на підставі покращення ліквідності. Зрештою, безготівковий фонд — це не лише платежі, це також покращення ліквідності для всіх учасників та створення безготівкової культури, в якій люди впевнені, що їм не потрібна готівка. І останнє, можливо, найважливіше.
Окремим гравцям не під силу створити таку культуру. Оскільки по одному ми не такі сильні, як усі разом. Це стосується не лише банків і платіжних систем, тут необхідна включеність всіх гравців ринку.
