Які підприємства можуть отримати найбільший ефект, чому не всі моделі з ЄС працюють в Україні та як уникнути помилок — читайте далі.

Чому потреба в зберіганні енергії зростає навіть попри енергоефективність?

З одного боку, технології стають енергономічнішими, ми оптимізуємо споживання. Все більше людей і бізнесів переходить на альтернативні джерела енергії. Та з іншого — кількість пристроїв і технологій, які споживають енергію, зростає значно швидше. У результаті — попит на електроенергію збільшується.

Наступні 3−5 років — золотий час для входу в бізнес збереження енергії

Минулого року попит на енергію у світі зріс на 2,2% — швидше, ніж середній темп зростання за останнє десятиліття. Свій вклад зробив штучний інтелект, дата-центри для обслуговування якого споживають 415 ТВт*год на рік. До 2030 року цей показник може сягнути 945 ТВт*год, що трохи більше, ніж усе споживання електроенергії Японією сьогодні. Очевидно: нову генерацію треба не просто будувати, а ще й ефективно балансувати. З цією задачею справляються системи зберігання енергії, так звані BESS.

Українські реалії: Чому у нас не працюють ті ж моделі, що в ЄС?

В Європі ринок BESS активно розвивається. Всього за п’ять років обсяг зріс з 2 ГВт*год до майже 22 ГВт*год. Третина цієї суми припала лише на минулий рік. Факторів декілька, але один із них — явище від'ємних цін на електроенергію. У моменти надлишку генерації, коли пропозиція перевищує попит на ринку, споживачам ще й доплачують за споживання енергії. Це створює вигідні умови для власників систем зберігання: ти заряджаєш акумулятори, отримуєш компенсацію, а потім продаєш цю ж енергію назад у мережу в пікові години — за найвищим тарифом.

В Україні такої системи поки немає, натомість встановлено прайс-кепи: ціна не може впасти нижче певної межі. Тож економічна модель базується не на від'ємних цінах, а на оптимізації витрат.

Тут працюють кілька бізнес-моделей:

• Внутрішній трейдинг: заряджати акумулятори вночі за низьким тарифом, а використовувати їх удень, уникаючи пікових цін.
• Арбітраж: купувати енергію в години мінімального навантаження мережі й продавати ввечері, коли тариф максимальний.
• Додаткові послуги для енергоринку: надавати послуги з балансування частоти, резервних потужностей тощо.

Кому це вигідно на ринку: Хто і скільки може заробити?

Найцікавіше, що різні сегменти бізнесу мають різний потенціал заробітку. Поговоримо про кожну групу окремо.

Для малого бізнесу, який споживає не дуже багато електроенергії та має фіксований тариф (група Б), вигідніше просто встановити сонячну електростанцію, ніж гратися з батарейками. Фіксована ціна не дає простору для арбітражу, але встановлення сонячної електростанції дозволяє зменшити витрати і бути менш залежними від мережі.

Для підприємств у групі А з погодинним обліком, які мають високу вартість розподілу електроенергії, найцікавішим буде так званий внутрішній трейдинг: коли бізнес може зарядитися за найнижчим тарифом, а використати енергію в пікові години, оптимізувавши свої витрати.

Що стосується потужних виробництв, які мають вищий клас напруги підключення, тут цікаво займатися арбітражем. У таких підприємств розподіл може коштувати близько 90 копійок. Це відкриває шлях до торгівлі енергією: купівля дешево — продаж без розподілу. Однак якщо різниця між тарифами не суттєва — модель втрачає сенс.

Бар'єри: чому ринок росте повільніше, ніж хотілося б?

Головна перешкода — високі початкові інвестиції. На відміну від Європи, де держава компенсує частину вартості батареї через дотації, в Україні проєкти фінансуються переважно власними коштами. Тож має скластися декілька факторів: підприємство має споживати достатньо електроенергії, мати вільні кошти для закупівлі обладнання і технічну можливість для його підключення.

Психологічний бар'єр не менш важливий за фінансовий. Сонячну станцію легко зрозуміти: встановив — генерує енергію. Систему зберігання пояснити складніше: вона начебто нічого не генерує, просто заряджається і розряджається. Для багатьох це не найпростіша для розуміння інвестиція.

Ще одна суттєва проблема — технічні обмеження на місцях. Щоб впровадження системи було виправданим, необхідно враховувати багато технічних параметрів: потужність споживання, клас напруги, наявність площ під обладнання, особливості підключення, графік роботи підприємства, сезонність генерації. Можна поставити систему, яка має велику ємність, але немає ресурсів, щоб її повноцінно використовувати. І тоді вона простоює, а це впливає на економіку проєкту.

Простий приклад: млин зі споживанням 900 кВт та підключенням 1,4 МВт. Здавалося б, ідеальні умови для системи зберігання. Але в осінньо-зимовий період сонця недостатньо, і система не може повноцінно заряджатися двічі на день. Окупність збільшується на декілька років. Правильний підхід: краще менша система, яка працює на 100% своєї потужності, ніж велика, яка використовується наполовину.

Прогноз: чи варто виходити на цей ринок?

Так, але терміново. Наступні 3−5 років — золотий час для входу в бізнес збереження енергії. Ринок знаходиться на економічному піку. Чим більше балансуючих потужностей з’являтиметься, тим менше стане різниця в цінах на електроенергію.

Ті, хто встигне зараз встановити системи, успішно пройдуть точку окупності й надалі матимуть додатковий прибутковий бізнес. Через 5 років входити в цей ринок буде значно менш цікаво — показники окупності погіршаться, і ринок може піти на спад. Але треба врахувати, що базу в енергопостачанні нашої країни складає атомна електроенергія, обладнання якої вже вичерпали свої терміни експлуатації, і в майбутньому ситуація може значно змінитись з виробництвом та балансуванням.