Останні декілька років я займаюсь супроводом бізнесменів, які стикнулися з необхідністю формування або покращення власного паблісіті. Загальний портрет мого клієнта виглядає так: успішний підприємець, який все професійне життя був сконцентрований на власній справі і намагався триматися в тіні. Бо навіщо вип’ячувати себе — мене і так всі кому треба знають. Навіщо вести соцмережі - я ж не блогер. Навіщо виступати на івентах — я ж не попзірка.

Але настає момент, коли людина розуміє, що залишаючись в тіні, вона програє своїм конкурентам, більш відкритим суспільству. Що можна не платити за розміщення інтерв'ю, а комунікувати із соціумом безкоштовно і більш ефективно. Що прокачаний особистий бренд потрібен не для того, щоб відчувати себе популярним, а для досягнення конкретних бізнес-цілей, які без нього досягнути або неможливо, або дуже складно. Тож для чого потрібен потужний особистий бренд і які методи допоможуть його прокачати?

Підтвердження експертності

Скажімо, я займаюся персональним PR (вирішив не вигадувати складні приклади) і зацікавлений в тому, щоб мої потенціальні клієнти вважали мене експертом в цій справі. Звісно, я можу написати у своєму біо в Facebook і LinkedIn хто я і як давно я цією справою займаюсь. Чи цього достатньо? Звісно ж, ні.

Тому я роблю наступні кроки. По-перше, пишу декілька авторських колонок, в яких ділюся своїм досвідом і даю експертні поради, які можуть бути корисні читачам (ось, наприклад, колонка, яку ви читаєте просто зараз). По-друге, домовляюсь про виступ на якомусь профільному івенті, де зберуться представники моєї цільової аудиторії. По-третє, спробую зробити декілька колаборацій із блогерами, що освітлюють галузь, в якій я працюю.

Звісно, здійснення цих і інших кроків потребує часу, енергії і налагоджених зв’язків. Але втілення особистої PR-стратегії - це марафон, а не спринт. І відповідно, результати від цієї праці ви отримуєте довгострокові, а не просто якесь точкове привернення уваги до своєї персони.

Захист бізнесу

Нещодавно один з моїх клієнтів стикнувся із спробою рейдерського захоплення його бізнесу. Цю проблему він, звісно, почав розв’язувати у правовому полі (і на щастя, доволі ефективно розв’язує), але лише цим не обмежується. Окрім державних інстанцій він активно комунікує із суспільством — за допомогою власних соціальних мереж. Тож за тим, як відбувається боротьба навколо його бізнесу, сотні тисяч українців можуть стежити «у прямому ефірі». І я впевнений, що цей розголос також певним чином сприяє відбиттю рейдерської атаки. Хоча, звісно, паблісіті не рятує від таких загроз, а лише якоюсь мірою заважає нападникам.

А що робити, якщо у вас немає сотень тисяч підписників в Facebook та Instagram? Використовувати інші канали — доносити свою позицію бізнес-виданням, залучати дружніх лідерів думок. Але не дай Боже розміщувати замовні статті у медіа або публікації на Телеграм-смітниках — такі рішення «смердять» за кілометр. Треба використовувати лише чесні методи, інакше інформаційне протистояння, в якому ви візьмете участь, ризикує перетворитися на романтичні стосунки жаби з гадюкою.

Страхування репутації

Цей пункт тісно пов’язаний із попереднім, але все ж таки це окрема історія. І якщо враховувати кількість зашкварів в нашому інфопросторі, історія ця досить розповсюджена. Уявимо ситуацію: розставання двох бізнес-партнерів. Уявимо також, що розставання це проходить не в мирному форматі, а в гучному і агресивному — із взаємними звинуваченнями і репутаційними втратами для обох сторін. А тепер питання: на чий бік стане громадськість у цьому конфлікті? Відповідь банальна: ми довіряємо тим, хто вже встиг завоювати нашу довіру раніше.

Тобто, на початку ми навіть не будемо ретельно вивчати деталі суперечки — ми одразу стаємо адвокатами того учасника конфлікту, якому в силу певних причин симпатизуємо. І вже з цієї адвокатської позиції ми будемо розглядати обставини конфлікту, якщо взагалі будемо. Довіряємо ми тим, кого знаємо. А знаємо ми тих, хто певний час до цього будував із нами стосунки — за допомогою соцмереж, публікацій в медіа, соціальних ініціатив і так далі.

Формування зв’язків

Грамотний PR — чи особистий, чи корпоративний — це завжди про особисті зв’язки, про знайомства, про нетворкінг. Тобто немає зв’язків — немає піару (або тільки за гроші, але це вже не PR в класичному розумінні цього слова). Ця історія працює і в інший бік: грамотно побудована PR-платформа залучає в вашу орбіту інших учасників — лідерів думок, які поділяють ваші цінності, партнерів, що зацікавлені у колабораціях тощо. Звичайно ж, не варто забувати й про залучення клієнтів. Хоча особистий бренд працює в цьому напрямі не так прямо як, наприклад, маркетингові інструменти, але безперечно, працює.

Читайте також:

Злата Федорова

Чи є життя після репутаційної катастрофи?

Тож люди тягнуться до тих, хто їм цікавий. До тих, чиї погляди вони поділяють. Але щоб люди цікавилися вашими думками і цінностями, ви як мінімум повинні ці меседжі артикулювати. Можливо, у вас дуже крутий і загадковий образ, але яка від нього користь, якщо його ніхто не бачить?

Ідейна спадщина

Що я залишу після себе? — таке питання рано чи пізно виникає як у підприємців, так і у митців (до речі, у цих двох співтовариств набагато більше спільного, ніж ми звикли вважати). І тут мова йде не просто про те, що залишиться після того, як життя закінчиться. А й про те, що залишиться, коли бізнесмен припинить керувати компанією (через вік або втому) і стане акціонером, передавши керування своїм дітям або молодшим партнерам. І це дуже серйозний виклик: як донести свої погляди і цінності до людей, що належать до іншого покоління, до іншого племені. Як розповісти про свій життєвий шлях, про шлях в бізнесі таким чином, щоб ця інформація не зникла в процесі гортання стрічки соцмереж?

Пишіть книгу, знімайте кіно, створюйте мультимедійні проєкти. Тобто, збирайте свої думки до купи та робіть це в форматі, зручному для сприйняття — для широкого кола читачів, глядачів, слухачів. Але це вже вищий пілотаж у галузі особистого піару. Хоча складно і ресурсно затратно — це, звісно, не значить «неможливо».