Гроші є, рук немає: Чому іноземні інвестори зупиняються на вході в Україну
Для України, яка сьогодні водночас потребує зовнішніх інвестицій та стикається з відтоком значної частини трудових ресурсів, розвиток ринку кадрового аутсорсингу може стати практичним рішенням.
Відбудова України після повномасштабного вторгнення росії — це не лише гуманітарний чи політичний виклик. Це також економічна можливість, яка вимагає чітких ринкових рішень і довгострокових інвестицій. Іноземні держави вже починають формувати інституційну підтримку для компаній, що заходитимуть в Україну.
Урядові програми іноземних держав
Так, у квітні цього року Польща запустила спеціальну кредитну програму для участі у відбудові України, яка передбачає 250 млн злотих (понад $67 млн) пільгового кредитування для компаній, зацікавлених у реалізації проєктів в Україні. Фінансування надається під 2% річних терміном до 12 років, а пріоритетними сферами визначено логістику, будівництво, постачання товарів і послуг.
Франція через страхову агенцію Bpifrance Assurance Export покриває до 95% політичних та комерційних ризиків для французьких компаній, які заходять в Україну навіть до завершення війни. Крім того, створено окремі інвестиційні фонди на сотні мільйонів євро, спрямовані на критичну інфраструктуру, охорону здоров’я, енергетику та водопостачання.
Подібні інструменти розробляються також в Німеччині. Через KfW та агентство Euler Hermes держава активно опрацьовує програми гарантування кредитів і страхування інвестицій для компаній, що заходитимуть в Україну.
Італія створила механізми за участі SACE (експортно-кредитної агенції), які дозволяють підтримувати італійські інвестиції та проєкти реконструкції за участю італійських компаній. Поточні доступні ліміти — 1,5 млрд євро.
Японія теж оголосила про виділення до $100 млн на підтримку відновлення України через свій фонд JBIC (Japan Bank for International Cooperation) — у тісній координації з приватним сектором.
Здавалося б, така залученість урядів іноземних держав повинна автоматично активізувати приватних інвесторів в Україні. Проте реальність складніша: податкові надходження, нові робочі місця та більшість управлінських рішень залишаються у країнах походження компаній. Україна ж, фактично, стає «проєктним майданчиком», тоді як основні економічні вигоди акумулюються за її межами.
Для прикладу, візьмемо статистику польських інвестицій. У 2024 році Польща інвестувала в Україну понад $172,5 млн, що на $75,5 млн більше, ніж у 2022 році ($97 млн). Проте переважна частина цих коштів — це реінвестований прибуток, а не новий капітал.
Що турбує приватних інвесторів
Що ж заважає іноземним інвесторам розгортати свою діяльність безпосередньо в Україні — створювати виробництва, відкривати офіси, сплачувати податки та брати участь у формуванні нової економіки? Тим паче, як розповідають у європейській діловій спільноті, інтерес до нашої держави у приватних інвесторів є, і він доволі високий.
Більше того, багато іноземних компаній уже реєструють юридичні представництва в Україні — як то кажуть «на потім». Адже багато бізнесменів, на справді, не бояться заходити в зони конфлікту. Деякі галузі звикли працювати в складних умовах, а високий ризик може, зрештою, окупитися під час післявоєнного відновлення країни. За даними Світового банку, рентабельність інвестицій у країнах із низьким рівнем миру на 8% вища. І саме це є головним рушієм для ризикованих бізнесів.
То чому ж потік приватних іноземних інвестицій в Україну не набирає належної сили? Річ у тому, що інвесторів лякає відсутність кадрів в Україні. За даними Опендатабот, тільки у 2024 році з України виїхали та не повернулися 400 тисяч осіб. Загалом же за роки війни Україну, за різними даними, могли покинути 5−6 млн громадян.
Багато регіонів України залишається практично порожніми. А коли у країні немає людей, то немає й кому працювати. За даними Державної служби зайнятості, щодня на Єдиному порталі вакансій доступні понад 230 000 пропозицій, тоді як кількість зареєстрованих шукачів роботи — близько 127 000 осіб.
Крім того, дедалі більше роботодавців в Україні готові надавати своїм працівникам житло, щоб залучити кандидатів. З початку 2025 року вони подали понад 2 000 таких вакансій, що на 30% більше, ніж за аналогічний період минулого року (1 500).
Ситуація з робочою силою настільки невтішна, що деякі великі інвестори не погоджуються заходити в Україну навіть при обіцянці державної підтримки (звільнення від податків, мит та компенсації від держави), якщо натомість українська влада вимагає працевлаштовувати українців. Вони просто не знають, де, в такому разі, брати робочу силу на нові підприємства.
Як аутсорсинг персоналу сприятиме інвестиціям
Виходом із цієї ситуації міг би стати легальний та професійний аутсорсинг персоналу. Йдеться не лише про тимчасове працевлаштування, а й про створення системи швидкого закриття кадрових потреб бізнесу через зовнішніх постачальників — компанії, які спеціалізуються на пошуку, навчанні, релокації та супроводі працівників у іноземній державі. Це особливо ефективно в країнах, які відбудовуються після війни або переживають стрімке економічне зростання, коли попит на кваліфіковану робочу силу перевищує можливості національного ринку праці.
Наприклад, після війни у Німеччині міжнародні компанії реалізовували проєкти з відбудови інфраструктури переважно завдяки аутсорсингу працівників з Італії, Туреччини, Греції, Іспанії та інших країн. У Боснії та Герцеговині після конфлікту 1990-х розвиток приватних HR-агенцій став критичним фактором для реалізації міжнародних донорських програм. А Польща після вступу до ЄС у 2004 році використовувала аутсорсинг у промисловості та будівництві як інструмент гнучкого реагування на зростаючі потреби економіки та залучення іноземного капіталу.
Як показала практика цих країн, аутсорсинг персоналу дозволяє масштабувати проєкти швидко, знижує адміністративне навантаження на компанії-інвестори та водночас забезпечує відповідність працевлаштування вимогам законодавства відповідної держави. Крім того, професійні HR-компанії дозволяють легше впроваджувати програми навчання та підвищення кваліфікації працівників, особливо у випадках, коли спеціалістів потрібно швидко перекваліфікувати або інтегрувати у нові виробничі процеси.
Для України, яка сьогодні водночас потребує зовнішніх інвестицій та стикається з відтоком значної частини трудових ресурсів, розвиток ринку кадрового аутсорсингу може стати практичним рішенням. Це дозволить оперативно закривати дефіцит кадрів у ключових секторах, зменшити ризики для інвесторів та забезпечити безперервну реалізацію проєктів у сфері відбудови.
У поєднанні з державними програмами підтримки інвесторів кадрова підтримка є однією з основ, на яких може будуватися довгострокова присутність приватного бізнесу в Україні. Саме це, а не короткострокові проєктні вливання іноземного капіталу, дозволить створити сталі економічні ефекти й нові можливості для розвитку.
