Перевірено в бою: Десять аргументів відкрити оборонний експорт в Україні
Зараз лунають обнадійливі сигнали щодо відкриття експорту оборонної продукції. Мав не одну розмову з урядовцями, колегами-виробниками та галузевими експертами. Головний висновок: усі усвідомлюють необхідність позитивного розв’язання цього питання.
Урядовці загалом підтримують ідею послабити експорті обмеження. З огляду на потреби залучати інвестиції, відновлювати ключові індустрії та створювати робочі місця. А також — виправляти гострий дисбаланс між обсягами виробництва і наявним потенціалом галузі.
Згідно з дослідженням «Результати діяльності та розвитку ОПК України у 2024 році» від Українського інституту майбутнього та Української ради зброярів (УРЗ), у 2024-му обсяги виробництва в галузі склали $10 млрд. При цьому, за оцінками очільника Мінстратегпрому Германа Сметаніна, у цей час Україна мала виробничий потенціал на $20 млрд, який до кінця 2025-го може сягнути $35 млрд. Тобто, за розрахунками профільного міністерства, внутрішнє виробництво торік було завантажено на 50%. А, за результатами згаданого дослідження, цей показник ще нижче — на рівні 30−40%.
Маємо ситуацію, коли український виробник інвестував у високотехнологічні індустрії, але не отримав можливості задіяти створені потужності. Через обмежене внутрішнє замовлення, засилля імпорту і заборону експорту. Сьогодні за внутрішніми контрактами фінансується не більше 20% від потреби Сил оборони у бронемашинах.
Наразі є підстави очікувати суттєвого просування у питанні експорту. Допускаю, що замість повного відкриття, відбудеться лібералізація з можливістю погоджувати окремі експортні контракти. Спеціальна комісія за участі представників Міноборони і ДСЕК розглядатиме доцільність експортного складника у розрізі окремих контрактів і їх впливу на обороноздатність країни.
Окреслимо ключові аргументи на користь рішення відкрити українським компаніям зовнішні ринки.
Експорт озброєнь є джерелом надходження валюти, критично необхідної для закупівлі компонентів, технологій та сировини. А також — для фінансування оборонних потреб і соціальних програм держави. Наявність довгострокових експортних угод дає підприємствам можливість планувати діяльність на роки вперед. І - робить їх стійкішими в умовах фінансово нестабільних внутрішніх контрактів.
Довгі експортні контракти — інструмент завантаження виробничих ліній, ресурс для утримання персоналу і підвищення його кваліфікації за рахунок опанування нових компетенцій. Це — крок до збереження команд, виробничих ланцюжків і унікального досвіду, набутого під час війни.
Вихід на зовнішні ринки — це промислове масштабування з подальшим зниженням собівартості. Гарантоване фінансування зміцнить серійне виробництво, здешевить внутрішню продукцію і робитиме її доступнішою для ЗСУ.
Зовнішні надходження — можливість фінансувати в Україні перспективні науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи. Експортні прибутки, реінвестовані у нові зразки озброєнь та військової техніки (ОВТ), є кроком до інновацій і більш конкурентоспроможної продукції.
Технічні вимоги іноземних замовників можуть бути відмінними від українських. Їхнє опанування стимулюватиме наші компанії розширювати стандарти якості. Від цього виграє і внутрішній споживач.
Експорт ОВТ — інструмент побудови політичних і технологічних взаємин України зі світом. Він посилює вагу держави у питаннях глобальної безпеки, відкриває нові ринкові ніші, зокрема з навчання іноземного персоналу, технічного обслуговування поставленої техніки, постачання комплектуючих і модернізації.
Маємо капіталізувати бойовий досвід у репутацію українських ОВТ. Позначка «перевірено в бою» — потужний інструмент виходу на нові ринки. Експорт загартованої у боях техніки стане маркером технологічного потенціалу України. Втім, «вікно можливостей» буде нетривалим. Маємо використати його вчасно. Далі увагу світу захоплять інші подразники.
На IDEX-2025 спеціалісти Укр Армо Тех відчули значний попит на українську продукцію. Там розуміють, що наш товар — унікальний, у деяких компонентах досконаліший за іноземні аналоги. В Україні виявили та розв’язали технічні проблеми, які проявляються тільки в умовах бойових дій. Жоден полігон не здатен діагностувати усі «хвороби» воєнного часу. Експлуатація іншими арміями нашої техніки відточить її репутацію як надійної та ефективної в умовах, відмінних від українських. Отримана інформація буде цінною для вдосконалення продукції.
Політика стимулювання експорту важлива і з огляду на очікуване зменшення внутрішніх замовлень після завершення активної фази війни. Аби цей виклик не став критичним, необхідно врахувати його при стратегічному плануванні розвитку галузі. За рахунок експорту можна зберегти «розігнані» за час повномасштабної війни потужності. Без попереднього опрацювання резервних ринків ризикуємо втратити мобілізовані за час повномасштабної війни ресурси і значну частину інвестицій.
Політику стимулювання експорту варто розглядати у контексті відходу від ризикованої бізнес-моделі, що полягає у монопольній залежності від одного замовника. Вихід на міжнародні ринки диверсифікує джерела доходу та посилить стійкість ОПК до коливань внутрішнього попиту.
Упевнений, що відкриття експорту відбуватиметься за умови жорсткого пріоритету інтересів національного оборонного потенціалу. Це — принципово. Процедура надання дозволів має передбачати ешелонований системний контроль, аби експортні контракти не послаблювали обороноздатність країни. Назовні мають постачатися ОВТ, вироблені понад потреби ЗСУ, вироби, некритичні для потреб оборони, продукція СП, де експорт є умовою співпраці.
Отже, відкриття незабаром експорту озброєнь, можна розглядати як інструмент стратегічного інвестування у вітчизняний ОПК. Контрольований, продуманий і виважений вихід на зовнішні ринки має стати чинником посилення обороноздатності, отримання державою прибутку і зміцнення української оборонної промисловості.
