Бути лідером у часи війни. Як жити, змінюватися й зростати українському бізнесу — дискусія на Великому вечорі з NV
Віталій Сич, Олег Гороховський, Юлія Орлова та Костянтин Єфименко під час дискусійної панелі «Лідерство воєнного часу» (Фото: Сергій Канциренко / NV)
Повномасштабна війна з російським ворогом докорінно змінила українських підприємців та компанії, які вони очолюють. Планувати щось далеко наперед стало важко, однак водночас з’явилися нові підходи та алгоритми, які допомагають не просто зберігати робочі місця, а навіть масштабувати бізнес і заволодівати новими сегментами ринку. Про це йшлося під час дискусійної панелі «Лідерство воєнного часу» на Великому вечорі з NV.
Наші партнери: Інтерпайп, Ukrnafta, Nestle, Група Метінвест, Graff, Кахеті, Kalganoff
Участь у дискусії взяли: співвласник monobank Олег Гороховський; президент компанії Biopharma Костянтин Єфименко; генеральна директорка і співвласниця видавництва Vivat Юлія Орлова. Усі вони увійшли до Топ-100 людей NV, яких нагороджували під час заходу.
Модератор — керівник проєкту NV Віталій Сич.
Олег Гороховський:
Як війна змінила monobank
«Що притаманно усім компаніям у військовий час — дуже важко робити планування, адже дуже високий рівень непередбачуваності. Ми стали набагато надійнішими, мені здається. Зараз українська фінансова система дуже надійна, тому що ми багато зробили інвестицій для того, щоб зарезервувати наші потужності. У нас, наприклад, є дата-центри у Києві, Львові та Варшаві, і ще є в Амазоні».
«У нас, як і у багатьох бізнесів, дуже сильно змінився рівень соціальної відповідальності. Це почалося в часи ковіду, а після повномасштабного вторгнення взагалі стало стандартом. Коли працюєш, перед тобою взагалі повинно стояти одне питання: чи достатньо ти робиш для того, щоб країна могла існувати, і допомагаєш фронту? Бо якщо не буде війська, якщо ми не будемо робити внесок в перемогу, то взагалі наш бізнес не буде існувати. І це, до речі, мені здається, дуже сильна зміна на рівні майндсету — в тебе не може бути пріоритетів окрім того, щоб думати про те, як зробити так, щоб ми врешті-решт закінчили війну».
Що для бізнесу є найважчим під час війни?
«Емоційну стабільність дуже важко забезпечувати. Ми постійно робимо зустрічі з командою. І я бачу, наскільки важко колегам сфокусуватися на тому, що треба робити бізнес, щоб те, що ми робимо, несло якусь цінність для клієнтів і для країни. Постійні тривоги, постійна напруга дуже сильно емоційно виснажують. І це найважливіше — щоб команда відчувала, що те, що вони роблять, дуже потрібно».
Що нового можна очікувати в Україні в напрямку диджиталізації?
«Знаєте, в Китаї не було комп’ютерної ери. Вони довго були позаду, а потім одразу опинились в посткомп’ютерній ері, це коли трафік інтернету через мобільні девайси вищий, ніж через лептопи. Вони перестрибнули крок еволюції. І мені здається, що в нас зараз є така сама можливість через розвиток штучного інтелекту і через те, що технологічний світ дуже сильно змінюється. У цьому напрямку є дуже гарне лідерство Міністерства цифрової трансформації. Я покладаю великі надії на те, що ми зможемо цей ривок і стрибок зробити».
Костянтин Єфименко:
Що означає очолювати велику компанію в Україні під час війни?
«Думаю, чим далі ти від України, тим все виглядає складніше, безнадійніше і страшніше. Іноземці взагалі не розуміють, як ми тут живемо. Було 24 лютого [2022 року], потім 25 лютого. Тоді найголовніше було змусити себе прийти на роботу. А потім вже стало трохи простіше. Ми проаналізували і зрозуміли, що не слід думати, ніби війна закінчиться через два-три тижні, як нам повідомляли по телевізору. Але й не потрібно думати, що це на 10−20 років. Ні, потрібно сьогодні робити те, що ми можемо».
«За цей час ми стали № 1 в Україні. Це було нескладно, тому що слабкодухі наші конкуренти видалилися звідси і ми залишились одні. Biopharma перетворилася на досить велику компанію. А керувати великою компанією набагато легше, простіше і зрозуміліше, ніж маленькою. Коли перед тобою не стоїть питання вижити, а стоїть питання будувати стратегію так, як ти це бачиш і хочеш».
«Крім того, ми стали № 1 в Казахстані, Узбекистані, Іраку, Боснії та Герцеговині. Зареєструвалися в Бразилії, Мексиці, Аргентині, Туреччині. Зараз реєструємося в Румунії та Хорватії. Ми в травні 2022 року почали будувати лабораторний корпус. У квітні 2023 року його запустили, витратили на це 25 мільйонів доларів. Потім, у листопаді 2023-го, вирішили збудувати завод в Ужгороді. Купили землю там. У березні 2024-го почали будувати, закінчили коробкою. До кінця року запускаємо перший комплекс заводу».
Чи легко українцям вести справи в Європі?
«Ми купили 3,5 гектара землі в Румунії, в Ораді. Поки все йде гладко. Очікую, що до 15 червня отримаємо дозвіл і почнемо будувати завод там, потужності завантажимо повністю в 2027 році. У бізнесі, як говорить мій друг [засновник компанії Ajax Systems] Саша Конотопський, є три основних виклики. Люди, які в тебе працюють, хочуть більше, твої клієнти хочуть дешевше, а конкуренти хочуть, щоб ти здох. Це, я думаю, такі мрії в Румунії про нас. Нам там буде непросто і незрозуміло ще, чи вийде. Але і їм з нами буде непросто».
Після історії з арештом і звільненням глави Concorde Capital Ігоря Мазепи бізнес-клімат у країні покращився?
«Справа Ігоря Мазепи була дуже крутим кейсом. Ми тоді вписались за нього. Нас прийняв президент [Володимир Зеленський], була конструктивна розмова. І я вважаю, що ми побудували системну роботу. Ми запропонували президенту дуже просту річ. Ми сказали: ви повинні з екрану говорити, що армія важлива, все будується на сміливості наших хлопців. Важлива підтримка партнерів, тому що без неї ми нічого зробити не можемо. Потрібна зброя, снаряди, вибухівка — те, чого у нас нема. Але потрібен і бізнес. Без бізнесу ми не можемо виграти війну. Без бізнесу ми не можемо утримати людей в цій країні. І треба, щоб усякі прокуратури, есбеушники припинили тиск на бізнес. І президент це почув».
«Ми захистили мінімум 30 підприємців від незрозумілих наїздів. Ми міняємо зараз КПК, наприклад, обшук буде чимось унікальним. Більше не можна буде забрати комп’ютери, арештувати рахунки. Тобто процедури стануть більш лояльними. Розумію, що в нашій країні все буде чітко рухатися, якщо буде підтримка президента. Тут вона є».
Яким є майбутнє галузі?
«Дві ключові галузі — це медицина і освіта. Ми збудували біошколи. У Києві вже три, в Білій Церкві одну. Ми займаємося підготовкою наших школярів до міжнародної олімпіади з біології. У нас сьогодні вже 250 дітей займається біологією, хімією, математикою підсилено. Ми готуємо цих фахівців для себе. Скажу по Білій Церкві. Коли студент у 22 роки приходить в школу викладати, йому дають мінімальну зарплату — 8 тисяч гривень. Коли він починає набирати якісь бали, отримує 12 тисяч. А потім ми кажемо, що наших дітей погано навчили. Так а як ви хотіли, щоб їх навчили за 12 тисяч гривень? Вчителю за те подяка, що він взагалі доходить до школи й веде уроки. Тобто цим питанням треба займатися, без грошей його не вирішити. Університети достатньо дохлі. І вони такі будуть, поки не почне будуватися науково-дослідна база. Біолога виховати на тролейбусній зупинці неможливо. Треба будувати потужні лабораторії. Для цього слід інвестувати десятки мільйонів доларів. Саме тому без бізнесу нічого не буде».
Юлія Орлова:
Як працює видавництво після удару РФ по типографії Фактор-Друк у Харкові 23 травня 2024 року, де загинуло семеро людей?
«Нам ще не вдалося відновитися, минув тільки рік. Не повернути тих людей, які тоді загинули, це були професійні працівники. Але друкарня працює, десь на 30% своїх можливостей, і вже випускає книжки. Думаю, ще рік — і ми почнемо працювати в повному обсязі».
«У нас десь 240 працівників, і ще близько 300 людей працює на нас за договорами, це перекладачі тощо. Тобто це достатньо велика команда, яка робить постійно. Ми працюємо вже четвертий рік дистанційно, це певний виклик для нашої команди, але у нас спільні цінності, спільні цілі. І, напевно, це і тримає нас разом».
Що читають сьогодні українці?
«Книжковий ринок зростає. Навіть в умовах війни, уявіть собі! Читає дуже багато молоді. Ми видали за час війни близько семи мільйонів книжок. З поганого — у нас було 51% дитячих книжок, зараз залишилось тільки 8%. Це просто жах. Книжки дуже хороші, але немає кому купувати. Багато дітей поїхали за кордон. В Харкові взагалі мало дітей на вулицях».
«Дуже багато читають фентезі. Це певний ескапізм, коли хочеться якось відволіктися від всього, що відбувається зараз, і жити в окремому світі. Дуже багато читають книжок із психології: готуємося, коли ми переможемо і повернуться наші воїни, з ними жити, працювати, відновлювати їх тощо. І мені здається, це дуже класний тренд, коли багато книжок із психології приймаються нашими читачами, тому що ми почали спілкуватись не тільки про своє фізичне здоров’я, але про ментальне».
