Віктор Лещинський: У нас люблять будувати «під стрічку», «під вибори», але так діла не буде

Об'єднати всіх, хто працює у будівельній галузі, для інноваційного розвитку та вирішення реальних кейсів — це головна мета Громадсько-професійної спілки Національний експертно-будівельний альянс України. Єдиний «будівельний фронт» у громадську спілку об'єднав Віктор Лещинський — людина із багаторічних досвідом практика, член кількох будівельних Академій і бізнесмен. Про виклики і перспективи, які стоять перед альянсом, основні завдання і реальні справи Віктор Лещинський розповів в інтерв'ю НВ.

На якому етапі і чому виникла ідея створення Національного експертно-будівельного альянсу України?

Я не створював би нічого, якби мені було комфортно працювати в тих умовах, що є. Альянс виник минулого року як організація, яка має право приймати і юридичних, і фізичних, і колективних членів, а також державні установи, іноземних представників тощо. Все почалось доволі просто — з відмови.

Я є ідеологом створення Музею будівництва України — культурного центру усіх представників будівельної галузі, над яким працювали фахівці з міжнародним ім'ям. Ми б хотіли, щоб це був повністю модерновий інтерактивний заклад, який став би загальнонаціональним. Коли я представив ідею широкому загалу членів впливових організацій, то почув «навіщо воно нам треба» від кількох своїх колег. Для мене це неприпустимо. Їм, мабуть, воно не треба, а мені особисто і людям, які зі мною, зміни треба вже сьогодні і будуть треба завтра.

Ці громадські організації треба трансформувати. Виводити зі стану консервації, залучати нове покоління з новими ідеями. Завдання не в тому, щоб зробити себе президентом якоїсь організації, проводити численні засідання і просиджувати штани. Ми хочемо брати участь у реалізації реальних проектів, допомагати місцевій владі, зокрема об'єднаним територіальним громадам.

Розкажіть, будь ласка, детальніше про мету Національного експертно-будівельного альянсу України?

Основне завдання — бути частиною ринку і стати своєрідною біржею людського і виробничого потенціалу у галузі. Наші експерти здатні впоратися із будь-яким завданням у сфері будівництва і реконструкції. Ми об'єднуємо практиків, які безпосередньо беруть участь у різноманітних проектах. Є надскладні кейси, в котрі ми залучаємо багато профільних експертів. Це стосується промислових об'єктів, наприклад гірничо-добувних комбінатів. Насправді хороших експертів в Україні вдосталь, однак інколи вони не знають одне одного. Ми намагаємось їх знайомити, об'єднувати і долучати до прямої взаємодії.

Як керівник і співвласник комерційних організацій відзначу, що велику частку дискомфорту ринку і галузі завдає держава постійним втручанням органів або певних посадових осіб у діяльність громадських організацій, бізнесу тощо. Про це звикли замовчувати, однак ми не станемо. Навіщо тоді об'єднуватись, якщо не буде ніяких якісних змін для ринку.

Стояти у витоків такої організації, налагоджувати процеси і системне ведення справ, я думаю, непросто. У чому ви бачите наразі своє основне завдання як керівника експертного альянсу?

Я не теоретик, а практик. Мені хочеться, щоб самі експерти робили кроки назустріч одне одному, обмінювались досвідом. Адже є три фахівця, і у кожного буде своя думка на одне й те саме питання. Можна об'єднати їхні позиції і подивитись на ситуацію під новим кутом. Тоді буде зиск.

Як ви вважаєте, яка основна проблема будівельної галузі в Україні нині?

Вона не одна, їх лише за окремими напрямками десятки. І це без перебільшення. До прикладу, наразі житлове будівництво переживає певний бум, основна проблема сфери — відсутність доступної іпотеки з нормальними відсотковими ставками на рівні 6−7%, що стимулювало б населення купувати. Сьогодні, як відомо, банківська система дає відсоток 21−22%.

У промисловому будівництві основна трудність полягає в нагальній потребі реконструкції наявних потужностей і виробництв ще «на вчора». Адже продукт, виготовлений на старому обладнанні, не буде конкуретоспроможним на ринку. Для початку треба перевести алужити ще на кілька видів. Моє особисте переконання: вихід із нашої економічної турбулентності може дати капітальна реконструкція мереж по всій державі, адже їхній знос по Україні в середньому 80%. Переконаний в тому, що якщо влада міста Києва робила б не лише іміджеві інфраструктурні об'єкти, а, наприклад, модернізувала Бортницьку станцію, то мешканці Лівого берега були б дуже вдячні політичній еліті за якісне повітря і воду.

Що стосується мереж в регіонах, то тут ситуація ще гірша. Живий приклад — місто Берегове на Закарпатті. Вивчивши мережу комунікацій, ми побачили, що труб немає, лишились лише закам’янілі напрямки течії нечистот, а сама станція не працює. Можу з впевненістю сказати, що районні центри і міста саме в такому стані.

Велика проблема і з ливневою каналізацією по всій Україні. Будуть зливи в Києві, будемо плавати. Немає ні моніторингу системи, ні капітальних вкладень в її розвиток. Вся дощова каналізація в жахливому стані.

Як вирішити ці проблеми? Системними змінами. Лише акумулюючи зусилля професійного кола, а не підприємств, які наближені до політичних еліт — місцевих чи міністерських, які сидять на тендері, можна реально вплинути на ситуацію.

У нас люблять проекти «під стрічку», «під вибори», на показ, при цьому суттєво скорочуючи реальні витрати. Якщо так продовжиться, кількість недобудованих об'єктів буде збільшуватись, а вкладені кошти будуть просто марнотратством.

В останній період в Україні активно заходились обговорювати питання реновації і реконструкції. Як Ви ставитесь до нововведень і ініціатив держави у цьому питанні?

2018 рік в Академії будівництва, де я є віце-президентом, був присвячений реновації. Ми зустрічались із членами Європарламенту, представниками різних держав і обговорювали українське питання. Одразу скажу, що державні органи в Україні не налаштовані на співпрацю з іноземними колегами. Ми пропонували зустрічі із державним фондом реновації Словаччини, однак у наших посадовців часу для цього не знайшлося. Шкода, бо Словаччина пережила схожий досвід. Там держава фінансувала реновацію, фонд є власником таких будинків, обслуговує їх, здає в аренду. Цікавий досвід. Український закон про реновацію ухвалений в 2006, але за 13 років не було реалізовано жодного проекту.

Ми ще в 2008—2009 говорили про систему обстеження будинків по всій державі, щоб реально оцінити їх стан і зрозуміти, що з ними робити. В жодному місті це не було реалізовано. Держава не хоче інформувати населення про реальний стан справ, а це мільйони квадратних метрів, які потребують реконструкції чи реновації. Є будинки, які потребують просто капітального ремонту без відселення мешканців. Але ніхто не знає їхню точну кількість.

Окрім того, треба розуміти, що ці питання мають бути комплексним і всеосяжним. Вірним рішенням буде взяти до уваги приклад Європи і Америки і провести повну реконструкцію кварталів: житла, мереж, соціальних об'єктів. Це не чиясь примха чи забаганка, це реальна нагальна потреба. Вже давно треба залучати до цього страхові організації, які б страхували державні об'єкти, і незалежних експертів, які б здійснювали контроль над цими процесами. Є непогана законодавчо прописана нова форма взаємодії між замовником і фахівцями у будівельній сфері - служба інженера-консультанта, але вона буксує, бо органи влади не розуміють, що це їм дає. А дарма: адже кожен має займатись своїми справами. Хтось робити замовлення, інший — його виконувати якісно, вчасно і на совість.

Які пріоритетні напрямки діяльності альянс визначив для себе у найближчий час?

Перше — це робота із замовником. Роз’яснення їхніх прав і можливостей, він повинен розуміти стан справ у будівельній галузі.

По-друге, об'єднання фахівців і експертів в роботі над реальними проектами.

По-третє, кластерне об'єднання підприємств і фахівців при реалізації великих інфраструктурних об'єктів.

Також це захист професійної діяльності членів наших організацій. Ми не хочемо бути законсервованими в собі. Вже ведемо перемовини з адвокатською спільнотою, підписали меморандум із Організацією захисту бізнесу, підписуємо угоди із судовими експертами. Ми готові відстоювати свої позиції до кінця і реально сприяти змінам, вирішенню питань, а не просто декларувати це.