Обід з міністром. Оксана Маркарова — про мотивацію, чотирьох дітей та справжнє задоволення

18 листопада 2019, 07:34

Ольга Духніч і Петро Шевченко поговорили за обідом з міністром фінансів України Оксаною Маркаровою.

І з пані міністром фінансів Оксаною Маркаровою НВ домовляється пообідати на київському Подолі, неподалік офісу міністерства, але врешті ми опиняємося в одному з ресторанів урядового кварталу, чия політична цінність завжди виявляється вищою, ніж гастрономічна. У сесійні тижні багато їх стає зручним місцем для неформальних зустрічей і напівофіційних переговорів. Каву в таких місцях п’ють частіше, ніж їдять.

Відео дня

У ресторані Гірчиця Маркарова з’являється з невеликим запізненням. У паузу, що утворилася між виступом у Раді та зустрічами, пані міністр фінансів усе-таки встигає поговорити з НВ, а заразом і пообідати.

— Сподіваюся, будемо не тільки про податки і ФОП розмовляти? — всміхається вона й уточнює, що даватиме інтерв'ю російськомовному журналу НВ українською мовою, і це її принципова позиція.

НВ
Фото: НВ

У кар'єрі Маркарової це вже другий уряд, у якому вона працює на ключовій посаді. 43-річна пані міністр фінансів із доброю західною освітою, у минулому — керівниця інвестиційної групи ITT й успішна інвест-банкірка, перейшла з бізнесу в політику 2015 року на запрошення тодішньої пані міністра фінансів України Наталії Яресько. Дотепер Маркарова залишається безпартійною і називає себе технократом.

Зберегти статус-кво в новому уряді, крім неї, вдалося лише міністру внутрішніх справ Арсену Авакову. І якщо він залишається фігурою суперечливою, то другий термін Маркарової не викликає подиву: збереження нинішнього вектора фінансової політики країни — умова кредиторів України, як і інвесторів.

Ми швидко замовляємо обід: салат Цезар для Маркарової та равіолі з куркою для НВ, а потім переходимо до бесіди.

— Робота міністра фінансів в Україні не та, за яку дякують, швидше навпаки. Ви — затребувана професіоналка з хорошою міжнародною репутацією, чого вам йти в Мінфін ще раз? — цікавиться НВ у Маркарової, яка ще влітку жартувала, що остаточне рішення про роботу в уряді прийматиме, тільки заручившись згодою чоловіка.

— Збіглися унікальна ситуація в країні і мої власні професійні амбіції, — знизує плечима міністр. — Мало хто пам’ятає, що нашою початковою метою було досягти макроекономічної стабільності, а зараз ми вже перейшли до економічного зростання. Тобто ти береш підручник із публічних фінансів, послідовно все реалізуєш, відчуваєш, як працює цей складний механізм, і бачиш реальний результат. А тепер суперприз — прискорити економічне зростання з 2−3% на рік до 5−7%.

Ми живемо в суспільстві, якому 20 років відверто вішали локшину на вуха

В очах Маркарової блищить азарт геймера.

— Дещо ідеалістична картинка, — зауважує НВ.

— Є й зворотні мотиви, — усміхається пані міністр і пояснює, що на держслужбу, ті, хто одного разу пішли з неї, ніколи не повертаються. — Ось ти знову живеш у нормальному темпі, проводиш вихідні з родиною, отримуєш задоволення від життя, а тобі пропонують повернутися в держсектор. Та ніхто не погодиться! Тому я вирішила: якщо ще можу попрацювати, довести до кінця почате, то залишуся. Я тут точно не на десять років. Ніхто в наш час десять років на одному і тому ж місці не працює, а міністри фінансів і поготів.

— І як надовго? Вас же затягне! — підбиває НВ.

— Ну я тут точно не на десять років. Ніхто в наш час десять років на одному і тому ж місці не працює, а міністри фінансів і поготів, — вивляє категоричність Маркарова, яка вже пропрацювала на головних посадах у Мінфіні половину названого терміну.

Н а столі з’являються страви, і ми продовжуємо розмовляти вже за обідом.

— Як уряд має намір досягати обіцяних прем'єр-міністром 5−7% зростання економіки на рік у наступні п’ять років? Ось ваша попередниця, екміністр фінансів Наталія Яресько, назвала такий сценарій розвитку для України малоймовірним, — переходимо ми ближче до предмету розмови.

— Це, звісно, складне завдання, але досяжне,

— За рахунок чого?

— За рахунок того, що в Україні навіть стандартні рецепти економічного зростання ще не використано. Наприклад, відсутність ринку землі серйозно стримує інвестиції в землю, як наслідок — гальмує продуктивність сільського господарства.

Міністр говорить про прямі інвестиції в країну і визнає, що їх поки вкрай мало. Якщо інвестори вже вірять у макроекономічну історію України і вкладаються в її цінні папери, то прямі інвестиції все ще стримує відсутність судової реформи та реформи правоохоронних органів.

— Земля, інвестиції, приватизація, розвиток інфраструктури завдяки концесіям, закон про які вже ухвалено, — ось ті чотири елементи, які дадуть обіцяне зростання.

— Якщо вже мова зайшла про земельну реформу, як ви оцінюєте її внесок в економічне зростання країни у відсотках? — цікавиться НВ, також завершуючи з їжею.

— Ті розрахунки, що бачила я, показують додаткові 2% зростання ВВП і більше. Але я б не зводила все до питання, скільки дасть бюджету ця реформа. Нам набагато важливіше покинути клуб із тих п’яти країн світу, де досі землю не можна продавати, серед яких, наприклад, Північна Корея.

— Проте український бізнес вже побоюється, що ця реформа може виявитися популістською. Наприклад, якщо закон обмежить доступ іноземного капіталу на ринок і тим самим обмежить конкуренцію, — зауважує НВ.

— А де ж цей бізнес? Чому я не бачу демонстрацій за участю цих людей на підтримку нашого ліберального законопроекту або альтернативного, який теж досить непоганий. Хочеться, щоб прихильники ліберальної реформи подали свій голос, інакше у нас виходить, як в анекдоті про хлопчика, який п’ять років мовчав тільки тому, що його все влаштовувало.

Міністр зізнається, що й сама, працюючи в бізнесі, вважала, що публічна активність потрібна тільки тоді, коли уряд вочевидь помиляється, а підтримувати правильні ініціативи не потрібно.

— Для себе я висновки на майбутнє вже зробила і закликаю до цього колишніх колег по цеху. Ліберальний ринок землі важливо підтримати, бо ризики завжди залишаються, адже ми живемо в суспільстві, якому 20 років відверто вішали локшину на вуха, — підсумовує вона.

— Ну раз у нас така жива розмова пішла, саме час поговорити про фізосіб-підприємців, — пропонує НВ.

— Я думала, у нас буде легка розмова про життя, — важко зітхає Маркарова, втім одразу погоджується: — Давайте про фізосіб.

— Багато суперечливих сигналів надходить від влади щодо таких підприємців. Декотрі в IT вже думають, що набуття електронного громадянства Естонії зручніше, ніж існування в українському податковому полі. Як довіру будете повертати? — цікавиться НВ, поки офіціант розставляє на столі чайники зі свіжим чаєм.

ФІНАНСИСТ: Оксана Маркарова пояснює той факт, що вона працює міністром фінансів уже в другому уряді, унікальною ситуацією у країні та власними амбіціями (Фото: НВ)
ФІНАНСИСТ: Оксана Маркарова пояснює той факт, що вона працює міністром фінансів уже в другому уряді, унікальною ситуацією у країні та власними амбіціями / Фото: НВ

— А в чому протиріччя?

Вона пояснює, що для фізосіб-підприємців ставки залишилися незмінними, ліміти не зменшилися, а навпаки, у другій групі навіть зросли до 2,5 млн грн. Єдина новація — через рік для готівкових розрахунків підприємцям потрібно буде використовувати реєстратори розрахункових операцій, і то не касові апарати, а інноваційні програми в смартфоні. Підприємцю залишиться тільки завантажити безкоштовний застосунок для взаємодії з податковою службою на свій телефон.

— Чесний ФОП від цього тільки виграє. Програють ті, у кого прибуток більший, ніж ліміти в його групі, а також ті підприємці, які насправді водії, офіціанти, касири на підприємстві, власник якого ухиляється від легального працевлаштування співробітників.

— Скільки ви плануєте отримати додаткових податків, розкривши такі схеми?

— Ніскільки. Верховна Рада ухвалювала ці закони не для отримання додаткових податків. Ми віримо, що люди нам не брешуть. Ми даємо їм можливість дешево, просто і безкоштовно зробити звітність, яка захищає їхні ж права споживача. Ми розуміємо, що до повноцінного введення нова податкова повинна довести малому бізнесу, що їх права не будуть порушуватися і що їх не будуть тиранити. Також не забуваймо, що продаж з чеками — це передусім захист прав споживача.

— У ЄС ніхто не контролює контрабанду на кордоні між країнами, там і кордонів немає, але завезену контрабанду просто неможливо продати!

Відпивши чаю, Маркарова стверджує, що контроль за продажами — це й ефективний спосіб боротьби з контрабандою.

— У ЄС ніхто не контролює контрабанду на кордоні між країнами, там і кордонів немає, але завезену контрабанду просто неможливо продати! — захоплено продовжує міністр, а потім зізнається, що пояснює все це кілька тижнів, а спотвореної інформації менше не стає.

С ьогодні всі обговорюють відтермінування макрофінансової допомоги від МВФ. Наскільки небезпечне таке відтермінування, і які головні вимоги до України? — вирішує змінити тему НВ.

Маркарова робить глибокий вдих.

— Знаєте, я вже третю програму МВФ обговорюю, й у нас весь час одні й ті ж розмови в публічному просторі. Коли ми ініціюємо програму, всі кричать, що МВФ грошей нам не дасть. Приїжджає місія — всі пророкують, що ніхто ні з ким не домовиться. Поїхала місія — ага, більше не повернеться! Ці розмови не заважали і не заважають нам досягати угод із МВФ.

— Скільки сьогодні Україні треба залучити коштів від МВФ? — уточнює НВ.

— Річ зараз зовсім не в сумі, — з готовністю реагує пані міністр. — Кошти від МВФ поповнюють резерви НБУ, і вони зараз непогані. Нам важливо залишатися у програмі МВФ, бо це сигнал для інших фінансових інститутів про нашу надійність. Світовий банк, ЄС, макрофінансова допомога. Поки ми у програмі МВФ, усі вони дають нам гроші, а вже ці гроші якраз поповнюють бюджет.

Одразу вона додає:

— Програма МВФ і умови, які нам виставляє фонд, вони ж не МВФ потрібні, а нам самим: земельна реформа, здорова банківська система, нормальні суди. Що ж тут не так?

Відповісти на власне риторичне питання Маркарова не встигає: на екрані її телефону висвічується дзвінок від голови профільного парламентського комітету Данила Гетманцева.

Скориставшись вимушеною паузою, НВ переходить до іншої теми — непублічної сторони життя пані міністра. Адже разом із чоловіком-фінансистом Данилом Волинцем Маркарова виховує чотирьох дітей.

— Якби не допомога чоловіка, я б, звичайно, не впоралася. Відколи я стала міністром, він взяв на себе більшу частину сімейних обов’язків, якщо не все. Відвозить дітей у школу, забирає звідти, і не тільки.

Одразу вона уточнює, що однин батьківський обов’язок, а саме: допомагати з математикою 11-річному синові,

— Просто тому, що мені математика подобається. Фінанси теж ґрунтуються на математиці, але вона там проста і примітивна, а ось вища математика — це, знаєте, яке задоволення! Я дуже за нею сумую.

Ми вирішуємо замовити десерт, і тут, сміючись, Маркарова розповідає про племінного коня, чия поява в її податковій декларації викликала інтерес багатьох.

Коня, точніше, кобилу міністра звуть Овація, і за кінськими мірками вона цілком солідного 16-річного віку. Власницею Овації Маркарова стала раптово: пошкодувала лоша, якого, незважаючи на спортивний родовід, треба було терміново продавати, і викупила у господарів. Відтоді Овація живе на вільному випасі в одному з кінних господарств, куди зайнята Маркарова зараз, на превеликий свій жаль, майже не навідується.

— Коли прийшов термін подання декларацій, ми вирішили внести її в документ, оскільки ціни не знаємо — раптом більше ліміту? Так я стала елітним конярем.

НВ
Фото: НВ

— У вашій декларації вказана і колекція полотен українських художників — ваша? — уточнює НВ.

— Колекціонує мистецтво мій чоловік, і захоплений цим давно, — пояснює міністр і відразу зізнається, що й у неї є улюблені художники: картини Бориса Єгізаряна і Давида Шарашидзе супроводжують Маркарову в кожному її кабінеті, де б вона не працювала.

Розуміючи, що час обіду закінчується, НВ ставить міністру останнє запитання — про нещодавнє гучне розслідування програми Схеми, де Маркаровій закидають виведення цінного активу — історичного будинку на Подолі — з Актив-банку, що належав їй тоді, на свою ж фірму Синонім.

В опублікованому розслідуванні пані міністр прокоментувала Схемам долю горезвісного будинку, але зробила це дещо заплутано, а назвати реального покупця і зовсім відмовляється.

— А, знаєте, мені прикро. На мене тінь намагаються кинути починаючи з 2015 року, — не приховуючи почуттів, каже Маркарова. — Я надала Схемам усі документи, де явно видно, що і до банку, і до компанії Синонім на момент цієї транзакції я стосунку вже не мала, але в передачу увійшла їх мала частина і та, що вигідна версії програми.

Ситуація, що склалася, її засмучує, і про виведення активу, якого Маркарова фактично не стосувалася, вона, схоже, готова говорити довго.

— Думаю, час покаже, хто мав рацію, — нарешті вимовляє пані міністр сакраментальну фразу, поглядаючи на годинник.

НВ сприймає це як сигнал до прощання, але ще хвилин п’ять зачеплена за живе Маркарова показує на екрані телефону копії документів і пояснює свій погляд у цій заплутаній історії.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Картина ділового тижня

Щотижнева розсилка головних новин бізнесу і фінансів

Розсилка відправляється по суботах

Показати ще новини
Радіо НВ
X