Зараз вирішується майбутнє України

15 лютого 2017, 22:27
Вы также можете прочесть этот материал на русском языке
Якщо влада не зупинить вугільну блокаду, майдани почнуться по всій країні

За чверть століття незалежності перед Україною, вперше по-справжньому постало питання: чи збережеться наша держава і яким воно буде завтра? Ні Майдани, ні анексія Криму, ні війна на Донбасі не були для країни настільки жорстким випробуванням, яким стала вугільна блокада.

Відео дня

Довести це не складно, якщо керуватися фактами і здоровим глуздом, а не думкою вулиці та популістськими гаслами.

Справжня блокада залізничного сполучення між Україною і непідконтрольними районами Донбасу почалася кілька днів тому. В кінці січня люди, які називають себе ветеранами АТО, за підтримки деяких депутатів Верховної Ради домоглися припинення руху по 2 залізничних гілках у Луганській області. За ними на українську територію надходило приблизно 30% від загального обсягу постачання вугілля. Фахівцям вдалося передати цю частину поставок через Ясинувату – третю гілку. Саме її перекрили в лютому.

Останню, четверту залізничну гілку, що сполучає Україну з непідконтрольними районами, можна не брати в розрахунок. Вона вважається тупиковою – прокладена до Луганської ТЕС у місті Щастя. Оскільки ця станція забезпечує українську територію (а без поставок вугілля негайно припинить роботу), її навряд чи будуть блокувати. Інакше може повстати підконтрольна Україні частина Донбасу. Примітно, що 11 лютого у Краматорську відбулося народне віче, учасники якого вимагали від Києва домогтися припинення блокади. А від самих її учасників - не створювати нові проблеми в житті людей, які і так, перебуваючи на межі зони конфлікту, живуть у режимі постійної загрози.

Хто скаже, чи не вийдуть на вулиці кияни і жителі Київської, Харківської, Дніпропетровської, Чернігівської, Запорізької, Сумської, Черкаської областей, якщо в будинках не буде тепла і електрики? Така географія ймовірного режиму надзвичайної ситуації, яка може виникнути через дефіцит вугілля. Запасів надовго не вистачить.

Щоб дотягнути хоча би до кінця опалювального сезону, станції можуть скоротити виробництво. Зрозуміло, що температура в будинках і квартирах знизиться до мінімально можливих значень (пощастить, якщо не буде погодних сюрпризів). Але чим закінчиться зменшення обсягів виробництва електроенергії – велике питання.

В Україні існує єдина енергосистема, в якій повинна постійно підтримуватися частота 50 Гц. Основний обсяг виробництва припадає на атомні станції, але саме ТЕС дозволяють диспетчерському центру оперативно маневрувати, збільшуючи або зменшуючи обсяги виробництва, щоб підтримувати частоту в системі.

Тобто, зупинка або навіть зниження виробництва на теплових станціях може призвести до падіння частоти в системі без можливості вплинути на ситуацію. Єдиний спосіб впливу в таких умовах – відключення. Однак це дуже складний і навіть небезпечний механізм: в окремих випадках він може застосовуватися, але в таких масштабах, про які зараз йдеться, можна і не втримати ситуацію під контролем у ручному режимі. Тоді частота буде падати, почнеться розбалансування всієї системи, підсумок - «блек-аут».

«Підняти» систему після цього – надзвичайно складний і дорогий захід. А у нас воно пов'язане з ризиками, пов'язаними з особливостями роботи АЕС. До речі, ті ура-патріоти, які пропонують взагалі закрити ТЕС, переклавши все навантаження на атомну генерацію, просто не розуміють, про що говорять. По-перше, без маневрених потужностей система працювати не може. По-друге, майже всі блоки АЕС виробили свій ресурс, а продовження експлуатації вимагає витрат по 300 млн. дол. на кожен. Тобто, кілька мільярдів доларів, щоб тільки продовжити роботу атомних блоків. Чи є такі кошти у вільному розпорядженні зараз – питання риторичне. Але абсолютно зрозуміло, що збільшувати навантаження на АЕС – означає створювати загрозу нових аварій, подібних до чорнобильської трагедії.

Які ще виходи з ситуації? Купувати вугілля за кордоном, переобладнати ТЕС на роботу з іншими видами палива? Це можливо, але не так швидко і дуже недешево. Міністр енергетики Ігор Насалик днями повідомив, що переведення 2 блоків Зміївської ТЕС з антрациту на газове вугілля коштуватиме 240 млн. грн. Але там потрібні мінімальні роботи, на інших станціях, де мова йде про повну модернізацію, витрати значно зростуть. Плюс – вартість імпортного вугілля в кілька разів дорожча. Якщо видобуте в Донбасі паливо коштує 1700 грн., то спотова ціна на світовому ринку – 90 дол., а разом з доставкою в Україну вартість імпортного вугілля наблизиться до 3 000 грн. Це, звісно, призведе до збільшення вартості електроенергії та тепла.

З газом – така ж ситуація. Можна витрачати гроші на переобладнання станцій (там, де це можливо), але вартість тепла зросте, наприклад, до 600 грн. за гігакалорію до 1400 грн. І якщо учасники блокади – кажуть, це близько тисячі осіб – можливо, можуть собі дозволити платити набагато більше чи готові відмовитися від електроенергії та опалення будинків, то це не значить, що такої ж думки дотримуються інші громадяни нашої країни. У тому числі – ті десятки тисяч людей, які за останні роки пройшли АТО, але демонструють свій патріотизм абсолютно іншими способами...

Та й чи про патріотизм ідеться? Адже любов до Батьківщини не може проявлятися в руйнуванні її економіки. Справа не тільки в енергосистемі. Від постачання антрациту залежить робота великих промислових підприємств, які наповнюють український держбюджет.

За лінією розмежування залишилися Алчевський, Ясинівський, Донецький, Макіївський, Горлівський коксохімічні заводи, на українській території – Авдіївський коксохім. Робота останнього залежить як від поставок вугілля, так і забезпечення електроенергією, яка надходить з непідконтрольної території – так вже була влаштована система. Без поставок коксу зупиняться металургійні комбінати. А поки не буде продукції – не буде і фінансових надходжень. Негативне сальдо торгового балансу, що лякає зараз показником 2,5 млрд. дол. може швидко збільшитися до 5 млрд. дол. У такій ситуації, як би не старався Нацбанк, втримати курс гривні від фатального обвалу буде просто неможливо.

Навіть якщо учасники блокади пізніше схаменуться, змінити ситуацію в один момент не вийде. Запустити металургійні підприємства в роботу після тривалої зупинки технологічних процесів – завдання непросте, а в деяких випадках взагалі нездійсненне. Країна може втратити металургійну галузь. «Азовсталь», Маріупольський комбінат ім. Ілліча, «Запоріжсталь», Дніпровський меткомбінат стануть тільки картинками в підручниках з історії. Скоротяться робочі місця – тисячі кваліфікованих фахівців виїдуть з країни. З ким і з чим ми залишимося? Якою буде Україна через кілька років – сировинною сільськогосподарською країною зі згасаючою економікою і бідним населенням? Цього домагаються учасники блокади, чи вони просто не здатні спрогнозувати наслідки своїх дій?

Аж ніяк не заперечуючи значення громадянської активності в розвитку держави, варто все ж не забувати, що є сфери, які не можуть управлятися з волі вулиці. Технологічні процеси настільки складні, а галузі так взаємопов'язані, що для їх нормальної роботи потрібен професійний підхід. Там де говорять фахівці, громадським активістам краще прислухатися, а політикам, які використовують небезпечну для держави ситуацію задля підвищення власних рейтингів, краще помовчати. І, нарешті, державне керівництво має сказати своє слово. Інакше ми ризикуємо втратити державу Україна. Це питання, що стосується мільйонів людей, не може вирішувати жменька авантюристів, керованих популістами.

Приєднуйтесь до нас у соцмережах Facebook, Telegram та Instagram.

poster
Картина ділового тижня

Щотижнева розсилка головних новин бізнесу і фінансів

Розсилка відправляється по суботах

Показати ще новини
Радіо НВ
X