Скільки підробок у київських бутиках
У той же час на світовому ринку, за даними фешн-менеджера Мауріціо Аскеро, контрафакт займав всього 5-7%. На жаль, з того часу дані щодо підробок в бутиках не оновлювалися. Але, найімовірніше, цифри кардинально не змінилися. Як і п'ять років тому, найбільш гостро питання підробок стоїть в люксовому і преміальному сегментах, а також у відомих спортивних брендів. Псевдо-D&G, Versace, Louis Vuitton та інші товари можна зустріти в будь-якому підземному переході та на ринку.
Зустрічаються підробки і в масовому сегменті, але в набагато менших масштабах. Реплікам демократичних брендів віддає перевагу молодь і ті, хто з якихось причин економлять на купівлі одягу або взуття. Майже чверть покупців контрафактної продукції зізналися, що купують такі товари через брак коштів і роблять це свідомо.
А з іншого боку в сегменті мас-маркет актуальне не стільки питання фейку, скільки питання завищених очікувань українських споживачів. Наприклад, клієнт купує в стоці плаття відомого іспанського бренду за 150 грн, яке до знижки коштувало 1000-1500 грн. Бачить, наприклад, нитку, що висить на шві, або вказівку на бирці «made in China» і вирішує, що це підробка. Або бере джинси турецького бренду за 400 грн того ж розміру, що й зазвичай, і тут хоп! – джинси або малі, або великі. І теж вирішує, що це підробка.
Тобто, українці часто вважають річ підробкою, якщо вона: зроблена в Китаї; на виробі стирчать нитки на швах або на підошві видно клей; річ зроблена з синтетичної тканини; один і той же розмір у одного і того ж бренду сідає по-різному; річ відрізняється від товару такого ж бренду, купленого за кордоном.
Але все це не є критеріями підробки. По-перше, підробляти масові бренди невигідно – їх ціна на розпродажі дорівнює, а іноді й нижча безіменних турецьких і китайських аналогів такої ж якості.
По-друге, країна виробництва у масових брендів найчастіше не буде збігатися з країною бренду. Більшість світових компаній розміщують виробництва в Південно-Східній Азії, Східній Європі і Північній Африці. Звичайно, є ряд італійських брендів, які відшиваються в Італії. Але на цих фабриках все одно працюють китайці.
По-третє, склад тканини також не показник. Багато преміальних брендів і другі лінії люксових брендів не гребують поліестером, віскозою або акрилом. Що стосується якості пошиття, то важливо розуміти, що стратегія fast-fashion бренду – це запропонувати масовому ринку речі, актуальні в цьому сезоні за доступними цінами, а в наступному сезоні – нові речі. Перед ними не стоїть завдання створювати одяг або взуття, які будуть носитися роками. Як правило, це виріб, розрахований на те, що його одягають лише кілька разів.
Ну і, нарешті, невеликі відмінності упаковки, етикеток і розмірних сіток також припустимі: якщо бренд продається в кількох регіонах, він буде адаптувати свою продукцію під різні ринки. А у випадку, коли замовлення на виробництво розміщують на декількох фабриках, а контроль якості не занадто жорсткий, то лекала можуть відрізнятися від фабрики до фабрики. Цим «грішать» багато джинсових брендів.
Які ж бренди підробляють найчастіше, запитаєте ви? Найбільше підробок кросівок Nike, а також Adidas, Reebok, Puma і снікерсів Isabel Marant, що нашуміли 5 років тому.
У сегменті середній плюс і преміальний часто підробляють речі Lacoste (особливо це стосується футболок-поло і сумок), Tommy Hilfiger, Diesel, Armani Jeans, Calvin Klein Jeans, Polo by Ralph Lauren і Guess. Із взуття багато підробок UGG Australia, Timberland і Converse. Серед окулярів найчастіше підробляють Ray-Ban.
Ну а лідери за підробками – дизайнерські сумки. Різноманітні копії Lady Dior, Chanel 2.55, Hermes Birkin і Kelly, Louis Vuitton і Michael Kors можна зустріти і на ринку, і в бутику в торговому центрі.
Багато підробок сьогодні продається через онлайн дошку оголошень (або класіфайди, як їх називають в eCommerce-тусовці) і маркет-плейси. Є й певні магазини, які свідомо продають підробки. Деякі, зокрема, вказують, що пропонують «репліки». Але є й ті, хто дійсно підсовує фейки під виглядом оригіналів.
Природно, що багато відомих брендів намагаються боротися з підробками. Наприклад, моніторять сайти інтернет-магазинів та онлайн-рекламу в соціальних мережах. І якщо інтернет-магазин пропонує своїм покупцям підробки, то офіційний представник бренду в Україні може подати на нього до суду.
Цікаво, що різниця в цінах на підробку і оригінальний товар не завжди відчутна. Іноді, наприклад, вона може бути нижчою на 50-90% порівняно з оригіналом, а іноді відрізнятися всього на 20-30%.
Але взагалі, зауважу, що якщо людина хоче купити оригінальну річ у сегменті мас-маркет у великому магазині або у відомому інтернет-магазині, вона може не боятися і сміливо її купувати. Проблем з оригінальністю не буде. Якщо ж мова йде про більш дорогі речі, то покупцеві варто попросити документи, що підтверджують оригінальність товару. Також бажано пам'ятати, що у кожного бренда є свої «секретики», які дозволяють відрізнити оригінал від підробки. Тому є сенс заморочитися і пошукати цю інформацію в інтернеті і перевірити річ, яку ви купуєте.
Якщо ж покупець шукав оригінал, але все-таки купив підробку, він може звернутися до продавця, який, як мінімум, повинен без питань забрати товар назад і повернути гроші. Якщо ж говорити про радикальні заходи, то клієнт може спробувати звернутися в правоохоронні органи за фактом шахрайства.
Але буває й так, що клієнт хотів просто кросівки або сумку і випадково купив «закос» під відомий бренд. Просто тому, що сподобалося. У цьому випадку, питання «підробка це чи ні», найімовірніше, не хвилює. Можете самі подивитися, скільки в метро і маршрутках власниць Birkin, Lady Dior і тому подібного.
