Що чекає ринок ядерного палива
Цей показник виріс майже на 12% в порівнянні з аналогічним періодом минулого року.
Зростання частки атомної енергетики в останні місяці пов'язано з тим, що Україна втратила доступ до шахт, які знаходяться на території Луганської та Донецької області. Це шахти, які виробляють антрацит. У підсумку це призвело до повного припинення поставок антрациту. Тому, щоб накопичити якісь запаси перед опалювальним сезоном, було прийнято рішення про більш високе завантаження атомних блоків. Відповідно, блоки, які працюють на дефіцитному антрациті, простоювали і займалися його накопиченням для опалювального сезону. На моменти піку частка атомної енергетики наближалася до 70% в порівнянні з 50-52%, які спостерігаються в середньому по року.
Повністю позбавлятися від залежності російського атомного палива нам не варто. Так як ми йдемо від залежності одного постачальника до залежності від іншого постачальника. Тому нам необхідно буде балансувати між цими двома постачальниками. Але в будь-якому випадку поява другого постачальника - це дуже позитивно з точки зору конкуренції. Зараз частка Westinghouse в поточне завантаження відносно невелика - близько 15-20%. Але протягом кількох років можна буде цю частку довести до 50%. Тобто отримати паритет між російськими поставками і поставками з Westinghouse.
Сьогодні питання зберігання відпрацьованого ядерного палива стоїть гостро для всіх країн, у яких істотна частка атомної енергетики. І для України, яка зараз вивозить паливо в Росію, платить $200 млн в рік і починаючи з 2018 року вже повинна приймати назад відпрацьоване ядерне паливо. Тому будівництво централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива (ЦСВЯП) дозволить вирішити питання зберігання вже відпрацьованого палива на наступні 50 років і піти від залежності від Росії.
Електроенергія, яка виробляється атомними електростанціями і тепловими електростанціями, не повинна сильно відрізнятися в ціні, так як товар уніфікований. Так, у теплових електростанцій є можливість заробляти вищий тариф за рахунок більш високої маневреності. Але головним ефектом від впровадження ринку має стати підвищення тарифів для тих виробників, які зараз знаходяться в привілейованому стані: гідроелектростанції й атомні електростанції, які зараз продають електроенергію в 3 рази дешевше, ніж теплові. Тому з урахуванням певного перехідного періоду ми побачимо зростання для атомних електростанцій, які дозволять залучити додатковий капітал для фінансування дуже багатьох проектів, які зараз не фінансуються або недофінансовуються: зберігання відпрацьованого ядерного палива, продовження термінів експлуатації ядерних блоків і будівництво нових ядерних блоків.
Піти від атомної енергетики в найближчі кілька десятків років навряд чи вийде. Якщо ми говоримо в перспективі 15-20 років, то частка атомної енергетики буде залишатися ще дуже високому рівні. Скоріш за все, вона буде перебувати в межах поточного рівня, тобто в районі 50%, що передбачається стратегією розвитку енергетичного сектора України до 2030 року.
